ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 липня 2019 року № 826/25560/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до третя особаУповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01014, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б), в якому проси суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., оформленого наказом від 16 вересня 2015 року № 813, про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 006-22511-020215 «Найкращий від Миколи» у доларах США від 02 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк»;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що 02.02.2015 між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 006-22511-020215 «Найкращий від Миколи» у доларах США, згідно якого загальна сума вкладу становить 11 200 доларів США. Станом на 19.11.2015 за курсом НБУ це складало 266 235,20 грн. Датою повернення вкладу є 02.08.2015. На суму вкладу нараховуються проценти - 5,5% річних. Договором передбачено, що Банк відкриває рахунок № НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що на підтвердження факту зарахування коштів у розмірі 11200 доларів США є платіжне доручення № 45283701 від 02.02.2015 та копія виписки по угоді.
Як зазначає позивач, цього ж дня, 02.02.2015, підписана додаткова угода згідно якої п. 1.8. договору викладено у новій редакції, а саме: «Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору».
Позивач зазначає, що 02.02.2015 довірена особа позивача внесла на рахунок позивача кошти, а банк їх прийняв.
Між тим, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 № 150 банк віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду 02.03.2015 прийнято рішення № 51 про запровадження у банку тимчасової адміністрації.
23.09.2015 на адресу позивача надійшло повідомлення № 8821/981 про нікчемність правочину згідно з яким Банк з перевищенням повноважень всупереч ст. 215, 216, 228 ЦК України в односторонньому порядку визнав договір з позивачем нікчемним з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач зазначає, що згідно положень ч. 1, ст. 216 ЦК України Фонд гарантування зобов'язаний повернути зараховані кошти позивача № 26305112947745, на рахунок відкритий банком згідно п. 1.10. договору, № 26205703485233 (буквально).
У позові також зазначається, що 17.10.2015 Фонд здійснив оплату процентів за договором у сумі 1850,26 грн., чим схвалив чинність (законність) договору.
Однак, як зазначено у позові, Фонд протиправно не включив позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
При цьому, позивач не погоджується із рішенням Уповноваженої особи Фонду щодо визнання недійсним договору вкладу, вважає рішення незаконним. Йдеться про наказ № 813 від 16.09.2015. Зокрема, на думку позивача, не враховано, що кошти можуть зараховуватись від іншої особи.
Наголошується у позові, крім іншого, що відповідачем не надано жодних доказів протиправних дій позивача та/або Банку під час укладення договору банківського вкладу, не вказано конкретних умов, які передбачають не правомірні платежі банку, здійснені з метою надання окремим кредиторам переваг чи пільг, прямо не встановлених для них законодавством.
Відтак, враховуючи викладене, у т.ч. у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.
Уповноважена особа Фонду заперечила проти позову та зазначила про обставини віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження тимчасової адміністрації, перевірку правочинів, укладених після 16.01.2015, про виявлення правочину, вчиненого між позивачем та Банком.
Зазначає, що Комісією з перевірки правочинів було здійснено перевірку договорів на предмет виявлення нікчемних договорів.
Так, дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних рахунків на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті у Банку, були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій перевищували суму граничного розміру відшкодування коштів Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни Банку, для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог за рахунок реалізації майна Банку в результаті ліквідації Банку.
Тобто, як вбачається з пояснень, кредитори Банку намагались отримати кошти за вкладом понад гарантовану суму не за рахунок коштів Банку, а за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів.
З огляду на це, як зазначає відповідач, вказані фізичні особи-платники ініціювали перерахування коштів з власних рахунків на рахунки інших фізичних осіб, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів саме Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу.
Ці операції проводились в період дії постанови НБУ від 30.10.2014 № 692/БТ про віднесення Банку до категорії проблемних на 180 днів, якою запроваджено обмеження в його діяльності.
Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами.
Як зазначає відповідач, у Рішенні виконавчої дирекції Фонду (протокол № 174/15 від 27.07.2015) зазначено, що керівників підрозділів Банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій лише 15.01.2015, а отже факт надання переваги Банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015.
Як вважає відповідач, укладання договорів між Банком та фізичними особами після 16.01.2015, за якими здійснювалось зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.
Звертається відповідачем також увага на те, що відповідно до п. 5.11. Правил, затверджених Рішенням Ради директорів Банку № 14 від 20.03.2013, зарахування на вкладний рахунок коштів для вкладника від третьої особи не допускається.
Визначаючи для окремого вкладника у додатковій угоді індивідуальні умови, Банк діяв всупереч публічним умовам та надавав переваги окремим платником перед іншими платниками.
Відповідач звертає увагу, що кошти на рахунок позивача надійшли в результаті так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта Банку, а саме - фізичної особи ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру операцій (т.1, а.с. 55) та свідчить, що ці операції не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів та здійснювались за рахунок внутрібанківських проводок. Ця обставина, на думку відповідача, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами Банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Зазначена операція суперечить п. 5.11. Правил банківського обслуговування.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив, підтримавши позицію Уповноваженої особи Фонду та зазначивши по суті, що у разі отримання додаткової інформації від Уповноваженої особи Фонду, подальші дії здійснюються відповідно до законодавства.
Судові рішення у справі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813, про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 006-22511-020215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 02 лютого 2015року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк»; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - без змін.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 21.12.2018 заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.09.2017 у справі № 826/25560/15 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.09.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.
Ухвалою від 13.02.2019 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
На виконання вимог даної ухвали учасниками справи не надано жодних пояснень з урахуванням позиції Верховного Суду.
Обставини, встановлені судом під час нового розгляду справи.
Так, 02.02.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 006-22511-020215 «Найкращий від Миколая» у доларах США. Вклад залучається на строк по 01.08.015.
Сума вкладу становить 11 200 доларів США.
На суму вкладу нараховуються проценти - 5,5% річних. Договором передбачено, що Банк відкриває рахунок № 26305112947745.
Згідно з п. 1.8. договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору.
У п. 2.2. договору зазначено, що із підписанням цього договору вкладник засвідчує, що він ознайомлений із Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», що затверджені Рішенням Ради Директорів Банку та погоджується вважати обов'язковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору..
Згідно з п. 3.10 договору вкладник підтвердив, що Банк до укладання договору надав інформацію, зазначену у ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо умов гарантування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим вкладом.
Між тим, до матеріалів справи надано копію додаткової угоди від 02.02.2018 (т.1, а.с. 16) до вищезгаданого договору, відповідно до якої п. 1.8. договору викладено у новій редакції, а саме: «Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються».
Як вбачається з платіжного доручення від 02.02.2015 кошти на рахунок позивача (ОСОБА_1 ) зараховані з рахунку іншої особи - ОСОБА_2 у розмірі 11 200 доларів США.
23.09.2015 Тимчасовою адміністрацією Банку на адресу позивача сформовано повідомлення № 8821/981 про нікчемність договору на підставі п. 7 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до банківської виписки (т.1, а.с. 19), а також враховуючи відомості, наведені у доповідній записці від 05.10.2015 (т.1, а.с. 80) кошти з рахунку позивача повернуті відправнику внаслідок застосування наслідків нікчемності договору згідно наказу № 813 від 16.09.2015 (т.1, а.с. 53), яким, як вже зазначалося, застосовано наслідки нікчемності договорів, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що як зазначається самим Банком в особі Уповноваженої особи Фонду, постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015. Наведене не спростовується сторонами та не заперечується, підтверджується змістом постанови Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №804/1804/16.
.
На підставі зазначеної постанови наказом від 03.11.2014 ПАТ «Дельта Банк» запровадило з 04.11.2014 обмеження в своїй діяльності з метою стабілізації, в тому числі і шляхом не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до 04.11.2014, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків (п.1.2).
У той же час, на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення за № 51 про запровадження з 03.03.2015 по 02.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015 включно.
Постановою правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». На виконання даної постанови Національного банку України від 02.10.2015 №664 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації цього Банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування з делегуванням їй всіх повноважень ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначених ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Дата публікації про ліквідацію - Газета «Голос України» № 187 (6191) від 08.10.2015.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI; в редакції на час виникнення спірних відносин).
Відповідно ст.2 Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
З наведеного у сукупності слід дійти висновку, що перш за все, право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду має особа, яка має статус вкладника, тобто уклала договір та вчинила всі формальності, пов'язані з цим, та яка має вклад у банку, тобто кошти, які фактично внесені на рахунок та мають статус вкладу.
У свою чергу, згідно ч. 1 ст. 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 цього Закону у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, що має місце у даному випадку.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 цього Закону протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
У той же час, у відповідності до ч.2 ст.38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9).
В контексті наведеного слід зазначити, що у відповідності до ст.1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV(далі - Цивільний кодекс України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу, про банківське обслуговування, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2 ст. 633 ЦК України)
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
У відповідності до пункту 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), для вкладників - фізичних осіб банк зобов'язаний установлювати однакові типові умови договору банківського вкладу (депозиту) відповідного виду, крім випадків, передбачених законодавством України.
Слід зазначити, що відповідно до п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» (затверджені рішенням Ради Директорів 20.03.2013 - в редакції від 14.01.2015; які розміщені у вільному доступі за адресом http://deltabank.com.ua/f/1/personal/regulations/pravila_14.01.2015.pdf) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).
З аналізу наведених положень, а також п. 5.11 вищезгаданих Правил банківського обслуговування, п. 1.8 договору між Банком та позивачем (до змін) вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір, тобто у даному випадку для цілей отримання статусу вкладника, який набув цей статус з дотриманням норм законодавства та не порушуючи встановлених заборон, та, відповідно, для цілей отримання відшкодування за рахунок Фонду - кошти на рахунок повинні були бути зараховані безпосередньо позивачем.
Як вже зазначалося, заборону на зарахування на вкладний (депозитний) рахунок вкладника коштів від третіх осіб (не сторін за договором) прямо передбачено пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк».
За цими ж Правилами зарахування/внесення вкладу на рахунок має здійснити вкладник (пункт 5.5. Правил).
У відповідності до Закону України „Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 N 2121-III кредитор банку, це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Як встановлено судом, кошти у доларах США для зарахування на рахунок позивача надійшли від іншої фізичної особи, що є порушенням пунктів 5.5, 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» та вищевказаними положеннями Інструкції НБУ.
Зарахування/внесення коштів на депозитний рахунок вкладника у такий спосіб обумовлено в додатковій угоді до Договору банківського вкладу, в якій водночас є застереження про відступлення у цьому конкретному випадку від вимог пункту 5.11 та п. 5.5 Правил банківського обслуговування.
Беручи до уваги наведене, слід дійти висновку, що позивачу були встановлені індивідуальні умови за договором банківського вкладу, зокрема, він отримав окремі переваги в порівнянні з іншими вкладниками, оскільки, відповідно до п. 1.8 договору та п. п. 5.5, 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається, проте, шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору позивачу було дозволено здійснити поповнення депозитного рахунку шляхом зарахування грошових коштів від третьої особи, що і було зроблено іншою фізичною особою.
Разом із тим, відповідно до постанови Правління НБУ №365 від 16.09.2013 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» (в редакції до прийняття постанови Правління НБУ від 5 лютого 2019 року N 31) надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом внесення готівки власником рахунку. Зарахування інших надходжень в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи не дозволяється. Позивачем не надано доказів поширення на вказану операцію виключень, передбачених цією постановою.
Зазначені правила є спеціальними, застосовуються з 2013 року та, виходячи з часу прийняття, превалюють над загальними правилами, встановленими абзацом 15 п. 7.12. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492.
Таким чином, зарахування коштів у доларах США на рахунок позивача від іншої особи проведено в порушення публічного порядку, в порушення вимог та обмежень, встановлених зазначеними нормативними актами, що виключає правомірне набуття позивачем статусу легітимного вкладника, а валюти на рахунку - статусу вкладу, на який би поширювались гарантії Фонду, що, відповідно виключає відшкодування коштів позивачу за рахунок Фонду.
При цьому, суд враховує, що кошти з рахунку позивача повернуті зазначеному вище ініціатору платежу, є відсутніми на рахунку позивача, що за цим фактом виключає відшкодування цих коштів, крім як за загальною процедурою задоволення вимог кредиторів Банку за рахунок реалізації майна Банку.
Окрім цього, слід зазначити, що із змісту п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону вбачається, що умовами його застосування є: (1) власне укладання правочину, який укладається за участі за звичайних обставин двох осіб (банк-клієнт); (2) визначення умов, які передбачають здійснення, наприклад, платежу, тобто передбачають рух коштів на виконання договорів, якими є і договори банківського вкладу (депозиту) та отримання за сприяння банку (3) кредитором, яким за звичайних умов є і вкладник за депозитним договором, переваг/пільг, якими можуть бути і індивідуальні умови договорів. При цьому, Закон не передбачає - в якому напрямку здійснюється рух коштів (приймання, перерахування платежів) (клієнт-інший клієнт; банк-клієнт; клієнт-банк) для цілей застосування правил п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону.
У даному випадку, зазначений вище договір, з урахуванням змін до нього, внесених додатковою угодою № 1 щодо відступлення у даному конкретному випадку від загальних для інших вкладників вимог п. 5.11 та п. 5.5 Правил банківського обслуговування, що є наданням індивідуальних пільг (переваг) одному з вкладників (щодо можливості, на відміну від інших вкладників, отримання іноземної валюти від інших осіб), передбачав та його виконання призвело до здійснення іншою особою платежу на користь позивача, що позбавляло ініціатора платежу необхідності проходити в порядку черговості процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідаційної маси Банку, тобто понад суму її вкладу на яку поширюються гарантії Фонду (т.1, а.с. 47), що одночасно кореспондуючи надавало цим коштам, вже на рахунку позивача, - зовнішніх ознак вкладу (для цілей отримання відшкодування за рахунок Фонду) та одночасно надавало можливість позивачу отримати кошти, на які від самого початку їх руху між рахунками не поширювались гарантії Фонду, і такі умови не були передбачені для інших вкладників законодавством та внутрішніми документами Банку, а відтак, на вказаний договір, за яким проведено вказану операцію, поширюються правила п. 7 ч. 3 ст. 38 вищезгаданого Закону що нікчемності такого правочину, який, відповідно не створює будь-яких наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Наведене свідчить про відсутність обов'язку у Фонду (Уповноваженої особи Фонду) підстав для відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду.
Суд звертає увагу, що вказана угода датована 2018 роком.
Крім того, в контексті порушення публічного порядку, слід зазначити, що відповідно до п. 9. ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Із змісту вказаної норми вбачається, крім іншого, що застосування вказаних правил не пов'язано із обізнаністю вкладників із перебуванням Банку у статусі проблемного.
Для застосування цих правил, виходячи із змісту вказаної норми та її сутності, достатньо самого факту проведення банком операції із зазначеними кваліфікуючими ознаками.
У даному випадку, договір укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», за якою, зокрема, зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ «Дельта Банк», про що керівництву повідомлено 15.01.2015, чим і обґрунтовано проведення перевірки на предмет виявлення нікчемних правочинів, укладених після цієї дати. Між тим, як вже зазначалося, договір між позивачем та Банком укладено в період дії вказаних заборон та операція із зарахування коштів проведена в період дії заборон регулятора, що призводило до штучного збільшення зобов'язань Фонду по виплаті гарантованої суми відшкодування та штучної зміни черговості задоволення вимог кредиторів (відносно ініціатора платежу) щодо перерахованої позивачу суми.
Наведене у сукупності свідчить, що для цілей отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, позивач за вказаних вище обставин не набув статусу вкладника, а сума на рахунку, яка надійшла в порушення встановлених правил та заборон, з наданням переваг у порівнянні з іншими вкладниками - статусу вкладу, а відтак відсутні підстави для отримання позивачем суми гарантованого відшкодування за рахунок Фонду. У даному випадку судом не встановлено та позивачем не доведено порушення його прав з боку Уповноваженої особи Фонду. У суду відсутні підстави для висновку про протиправність дій чи рішень Уповноваженої особи Фонду відносно позивача та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову.
Що стосується посилання на виплату процентів, наведене не спростовує вищенаведених висновків суду.
Водночас, суд вважає за необхідне знову звернути увагу на те, що кошти з рахунку позивача були повернуті ініціатору платежу та відсутні на рахунку, що взагалі вказує на відсутність вкладу та тим більше, вказує на відсутність підстав для його відшкодування.
Позивачем наведені висновки суду не спростовані та не доведено зворотне.
Відносно вимоги про оскарження вищезгаданого наказу, слід зазначити, що вказаний наказ є внутрішнім документом Банку, прийнятим Уповноваженою особою Фонду, сам по собі не створює будь-яких наслідків, а відтак не впливає та не порушує прав позивача, що також виключає підстави для його скасування.
Згідно ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даному випадку, судом не встановлено порушень прав та інтересів позивача з боку відповідача, відповідачем доведено правомірність своїх дій, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Враховуючи положення ст. 139 КАС України судовий збір у такому випадку не підлягає відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін