ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 червня 2019 року м. Київ № 640/11046/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву (скаргу) Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» про визнання протиправної відмови державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання, притягнення державного виконавця до штрафу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою (скаргою) з посиланням на статті 239, 383 Кодексу адміністративного судочинства України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» про:
- визнання протиправною відмову (повідомлення №59278564/7-20.1 від 05 червня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання) головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Романа Григоровича прийняти виконавчий лист №826/13271/18 від 01 квітня 2019 року, яким Державна фіскальна служба України зобов'язана зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №115, подану Товариством з обмеженою відповідальністю УЛФ-Фінанс», датою отримання зазначеної накладної - 28 листопада 2017 року, - до виконання.
- притягнення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренка Романа Григоровича, за допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, до штрафу, у розмірах, визначених частиною першою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подану заяву та додані до неї матеріали, суд встановив наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Однак, до поданої заяви позивачем документ про сплату судового збору не додано, причини ненадання не відомлено.
При цьому, слід зазначити, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Таким чином, заявник має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи та повинно неухильно дотримуватись покладених на нього нормами Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності заяви вимогам, вказаним у цій статті, вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних приписів вбачається, що суд, виявивши під час заяви протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, за припасами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Разом з тим, слід звернути увагу, що заявник за результатами розгляду даної заяви просить суд накласти штраф на державного виконавця та зазначає, що статус учасника даної справи головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Роман Григорович отримав в силу обов'язковості судового рішення, а також його функціональних обов'язків, в силу розподілу саме на нього направленої Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» заяви від 20 травня 2019 року №УФ-12443/11 та його власноручного підпису на виконавчому документі про повернення.
В свою чергу, постановлення ухвали про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб пунктом 2 частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Як вбачається із поданих матеріалів, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в адміністративній справі №826/13271/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11 червня 2018 року №778625/41110750. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15 листопада 2017 року №115, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс", датою отримання зазначеної накладної - 28 листопада 2017 року. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Більше того, здійснене заявником посилання на встановлений Кодексом адміністративного судочинства України порядок судового контролю за виконанням судового рішення та притягнення до відповідальності передбачені частинами першою-другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, питання про накладення штрафу на суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, розглядається в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, слід зазначити і те, що Кодексом адміністративного судочинства України врегульовано порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, серед яких статтею 287 Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України визначено вимоги до змісту та суті заяв, поданих в порядку статей 287, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а також порядок вирішення заявлених вимог, що є відмінними.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки заявником не дотримано вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення заяви в частині сплати судового збору, більше того у даній заяві об'єднано вимоги, що за заявленим предметом та підставами не можуть бути розглянуті одночасно, то така заява підлягає поверненню з усіма доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись статями 248, 256, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-Фінанс» про визнання протиправної відмови державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання, притягнення державного виконавця до штрафу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути заявнику.
Ухвала відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295- 297 цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак