ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 липня 2019 року № 754/2121/18-ц
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Деснянського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (правонаступник - Головне управління Пенсійну фонду України в місті Києві), в якому просила суд: визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02.01.1986 по 08.01.1998 в подвійному розмірі; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу періоду роботи з 02.01.1986 по 08.01.1998 в подвійному розмірі, починаючи з 08.11.2017.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.02.2018 передано даний адміністративний позов за підсудністю на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
За результатами автоматизованого авторозподілу, справа була передана на розгляд судді Мазур А.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2018 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 21.02.2007 отримує пенсію за віком, згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 08.11.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок стажу роботи у подвійному розмірі, згідно довідки №2400 від 25.10.2017 на підставі вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак, відповідач листом від 15.12.20147 відмовив позивачу в зарахуванні стажу роботи в подвійному розмірі з 02.01.1986 по 08.01.1998.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, з огляду на те, що згідно вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота у паталого-анатомічних, реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Види відділень реанімації та перелік медичного персоналу, який працює у таких відділеннях, врегульовано наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2017 №303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної Служби України".
Відповідно до записів трудової книги, позивач дійсно в період з 01.08.1986 по 02.08.1998 працювала на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в анестезіолого-реанімаційній бригаді, однак згідно переліку структурних закладів охорони здоров'я, вказана бригада відсутня, у зв'язку з чим, відповідачем було правомірно відмовлено у зарахуванні вказаного трудового стажу для перерахунку пенсії у подвійному розмірі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 15.05.1979 по теперішній час працює в Київській станції швидкої медичної допомоги ( назву змінено, відповідно до розпорядження Київської міської ради від 21.02.2013 №25/9082 на Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва) на посаді старшого лікаря з медицини невідкладних станів.
Відповідно до довідки №2400 від 25.10.2017, виданої Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва позивача з 15.05.1979 прийнято на Київську станцію швидкої та невідкладної меддопомоги на посаду виїзного лікаря (наказ про зарахування від 15.05.197 року № 135).
3 02.01.1986 переведено на посаду лікаря анестезіолога - реаніматолога (наказ переведення від 18.03.1986 № 77),
З 08.01.1998 спеціалізовану анестезіолого-реанімаційну бригаду перейменовано в спеціалізовану бригаду інтенсивної терапії і реанімації (БІТР) (наказ про перейменування від 08.01.1998 року № 1 /1).
З 01.12.2004 переведено на посаду старшого лікаря з медицин невідкладних станів (наказ про переведення від 29.11.2004 року № 1044) працює по теперішній час.
За період роботи з 02.01.1986 по 08.01.1998 позивач отримувала 15% надбавки до посадового окладу за шкідливі умови праці з 01.12.2004.
З 21.02.2007 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з викладеним, позивач звернулася до відповідача із заявою від 08.11.2017 про зарахування роботи в реанімаційній бригаді з 02.01.1986 по 08.01.1998 до стажу у подвійному розмірі, згідно вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом №10699/17 від 15.12.2017 відповідач відмовив позивачці в зарахуванні трудового стажу з 02.01.1986 по 08.01.1998 у подвійному розмірі, згідно вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки остання працювала в анестезіолого-реанімаційні бригаді, а не в реанімаційному відділенні, в той час як в переліку структурних підрозділів закладів охорони здоров'я відсутня анестезіолого-реанімаційна бригада.
Вважаючи своє право порушеним, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03. 2017 № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві» ліквідовано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Згідно із ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У зв'язку з тим, що згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинено, необхідно здійснити заміну відповідача у справі на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368).
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997 (далі - МОЗ України) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону № 1788-ХІІ).
Тобто, основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.
Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993), зокрема робота в лікарняних закладах.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Як вбачається згідно вимог п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637.
Згідно п. 3 зазначеного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, на підтвердження свого стажу на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога позивачем було надано копію трудової книжки та довідки №2400 від 25.10.2017, виданої Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, відповідач не був позбавлений можливості встановити вказані обставини, шляхом витребування додаткової інформації, уточнюючих довідок, пояснень від підприємства (посадових осіб), на якому працював позивач, адже останній в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи.
Крім того, згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону № 1788-XI.
Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Отже, після введення в дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 № 303 бригади повинні відноситися до відділення анестезіології, а стаж роботи позивача в ньому зараховуватися в подвійному розмірі.
В структурі Київської станції швидкої медичної допомоги на той час дійсно не існувало реанімаційних відділень, замість того, існували спеціалізовані анестезіолого-реанімаційні бригади, які надавали анестезіолого-реанімаційну допомогу та інтенсивну терапію пацієнтам, у зв'язку з чим, суд вважає помилковим твердження відповідача про відсутність у складі медичної установи, в якій позивач працювала на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога, наявності структурного підрозділу, який дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що робота лікаря анестезіолога-реаніматолога в анестезіолого-реанімаційній бригаді з 02.01.1986 по 08.01.1998 дає право на зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16. Код ЄДРПОУ 42098368) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) стажу роботи з 02.01.1986 по 08.01.1998 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16. Код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) стажу роботи з 02.01.1986 по 08.01.1998 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 08.11.2017.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур