ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 січня 2019 року №826/10121/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Київській області
про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області №625/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 15 червня 2018 року близько 17 години 00 хвилин за адресою розміщення кафе позивача - місто Київ, вулиця М. Конєва, 12 прибув головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенко В.П. та, пред'явивши направлення №625 від 13 червня 2018 року, повідомив про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , при цьому, суть цього заходу інспектор не роз'яснив та одразу приступив до опитування присутніх у кафе.
20 червня 2018 року на адресу реєстрації позивача прибув невідомий чоловік та залишив особам, що займають квартиру, примірник Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №КВ625/1063/АВ від 18 червня 2018 року та примірник Припису про усунення виявлених порушень №625/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року.
Згідно Припису, ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 18 липня 2018 року усунути таке порушення: «У порушення частини першої статті 21 КЗпП ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманих робітників без оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_2 працює в кафе, що належить ФОП ОСОБА_1 на посаді бармена, без оформлення трудових відносин».
Позивач з вказаним приписом не погоджується, наголошує на порушенні інспектором процедури винесення припису, що, на думку позивача, позбавило його надати зауваження до акту, а тому, як вважає позивач, припис винесений передчасно.
Крім того, позивач наголошує й на тому, що інспектором порушено порядок вручення акту та припису, а самі висновки державного інспектора щодо порушення частини 1 статті 21 КЗпП України, викладені в оскаржуваному приписі, є хибними та недоведеними.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_3 від 13 червня 2018 року та наказу №2111 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенко В.П. було проведено інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю.
В ході інспекційного відвідування було встановлено порушення, а саме під час перевірки 15 червня 2018 року за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , виявлено, що громадянин ОСОБА_2 працює в кафе «Мамацілувала» за вищезазначеною адресою на посаді бармена, без оформлення трудових відносин.
ФОП ОСОБА_1 в термін, визначений вимогою про надання/поновлення документів №625 від 15 червня 2018 року до 14 години 00 хвилин 18 червня 2018 року жодних документів та пояснень щодо неофіційного працевлаштування ОСОБА_2 не надав.
Вказані вище порушення зафіксовані в Акті інспекційного відвідування №КВ 625/1063/АВ від 18 червня 2018 року.
Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем також не було надано документів, які б підтверджували сплату податків та єдиного соціального внеску за працюючу особу - ОСОБА_2 .
Також, представник відповідача наголосив й на тому, що Акт інспекційного відвідування та відповідний Припис були направлені позивачу поштовим відправленням, зокрема, рекомендованим листом.
На підставі викладених вище обставин, представник відповідача вважає, що відповідач діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституціє України та чинним законодавством України, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що підстави, з яких було проведено інспекційне відвідування за місцезнаходженням кафе, не передбачені Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, а тому, на думку позивача, є незаконним.
При цьому, позивач також наголосив й на тому, що належним доказом надіслання Акту та припису позивачу є опис вкладення поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, оскільки в додатках до відзиву на позовну заяву міститься лише копія фіскального чеку, без опису вкладення, позивач вважає, що відповідач не підтвердив факт надіслання йому саме Акту та припису, а не будь - яких інших документів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Згідно з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з 23 серпня 2017 року здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами діяльності:
- Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
- Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;
- Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний);
- Код КВЕД 56.21 Постачання готових страв для подій;
- Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв;
- Код КВЕД 56.30 Обслуговування напоями;
- Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
13 червня 2016 року на адресу Головного управління Держпраці у Київській області надійшла заява ОСОБА_3 , відповідно до якої остання зазначила, що вона неодноразово зверталася до органів державної влади щодо відкриття та роботи дитячого кафе «Мамацілувала» за адресою: місто Київ, вулиця М. Конєва, 12, де проводять підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
В даному кафе, крім надання послуг в сфері громадського харчування та торгівлі алкогольними напоями також організована кімната за дітьми, а з червня 2018 року з метою збагачення, керівництво закладу відкривають денний дитячий табір, не маючи на це відповідних дозволів, медичних книжок на працівників.
Будучи глибоко схвильованою за долю дітей, ОСОБА_3 просила перевірити даний заклад з питань офіційного оформлення працівників кафе та денного дитячого табору та наявності в них відповідних дозвільних документів для роботи з дітьми, медичних карток.
Вказана заява зареєстрована Головним управлінням Держпраці у Київській області 13 червня 2018 року за вх. №Х-2705.
Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 13 червня 2018 року №2112 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » інспектору праці (головному державному інспектору) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенку Віталію Петровичу доручено здійснити інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 з 15 червня по 18 червня 2018 року.
На підставі вказаного вище наказу 13 червня 2018 року Головним управління Держпраці у Київській області інспектору праці (головному державному інспектору) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Ющенку Віталію Петровичу видано направлення на проведення інспекційного №625 для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 .
Як вбачається з наданої суду копії Акту інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Київській області №КВ625/1063/АВ від 18 червня 2018 року, головним державним інспектором Ющенком В.П. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , юридична адреса: 03191, місто АДРЕСА_3 та фактична адреса: місто Київ, вулиця М. Конєва, 12 з 15 червня 2018 року з 09 години 30 хвилин до 18 червня 2018 року до 18 години 00 хвилин у присутності ОСОБА_5 (за довіреністю).
За результатами проведеного інспекційного відвідування головним державним інспектором виявлено порушення ФОП Савчуком А.О. частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме, під час перевірки 15 червня 2018 року за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що громадянка ОСОБА_2 працює в кафе «Мамацілувала» за вищезазначеною адресою на посаді бармена, з січня 2018 року із заробітною платою 3800,00 грн. в місяць, без оформлення трудових відносин.
ФОП ОСОБА_1 в термін, визначений вимогою №625 від 15 червня 2018 року до 14 години 00 хвилин 18 червня 2018 року жодних документів та пояснень щодо неофіційного працевлаштування громадянки ОСОБА_2 не надано.
Відповідно до наданої суду копії припису про усунення виявлених порушень №625/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року ФОП ОСОБА_1 зобов'язано в строк до 18 липня 2018 року усунути виявлене порушення частини 1 статті 21 КЗпП України, зазначене в акті інспекційного відвідування від 18 червня 2018 року №625/1063/АВ.
Згідно з наданою представником відповідача копією фіскального чеку 19 червня 2018 року на адресу позивача направлена поштова кореспонденція.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_2 від 15 червня 2018 року, відповідно до якої остання зазначила, що працює на посаді бармена в кафе «Мамацілувала» за адресою: місто Київ, вулиця Маршала Конєва , 12 у ФОП ОСОБА_1 приблизно з січня 2018 року, заробітна плата складає 3800,00 грн. приблизно.
Також, суд зазначає, що позивачем також надано суду копію наказу №2-к від 08 грудня 2017 року про прийняття ОСОБА_2 на посаду бармена з 09 грудня 2017 року з окладом згідно штатного розпису на підставі заяви ОСОБА_2 .
У відповідності до наданої суду копії штатного розпису ФОП ОСОБА_1 посадовий оклад бармена складає 3723,00 грн., місячний фонд заробітної плати - 3 723,00 грн.
08 грудня 2017 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві отримано від ФОП ОСОБА_1 повідомлення про прийняття працівника на роботу, у тому числі, ОСОБА_2 .
У відповідності до відомостей трудової книжки ОСОБА_2 , 08 грудня 2017 року до трудової книжки за №5 внесено запис про прийняття ОСОБА_2 на посаду бармена до ФОП ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з приписом головного державного інспектора від 18 червня 2018 року №625/1063/АВ/П про усунення виявлених порушень, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96).
Згідно підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
На виконання вимог статті 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Відповідно до пункту 5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»);
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснене посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області на підставі письмового звернення ОСОБА_3
Проте, суд звертає увагу, що відповідачем не підтверджено, а судом не встановлено, що ОСОБА_3 підпадає під будь - який підпункт пункту 5 Порядку №295, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач не набув право на здійснення контролюючого заходу.
За таких підстав, оскільки у даному випадку головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю з порушенням пункту 5 Порядку № 295, а саме - відсутністю підстав для такого відвідування, суд критично ставиться до тверджень відповідача в частині наявності у останнього повноважень на проведення інспекційного відвідування у межах спірних правовідносин.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що припис може бути внесений об'єкту відвідування протягом двох різних строків - не пізніше наступного робочого дня після підписання (відмови від підписання) акту; наступного дня після розгляду зауважень, які можуть бути подані не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, акт інспекційного відвідування не був підписаний позивачем або уповноваженою ним особою саме 18 червня 2018 року, тобто в день його складання головним державним інспектором, при цьому, матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивач відмовився підписувати вказаний акт, що свідчить про те, що головним державним інспектором порушено вимоги пункту 24 Порядку №265 в частині строків винесення такого припису.
Тобто, у межах встановленої Порядком №265 процедури винесення припису про усунення виявлених порушень, позивач повинен був спочатку отримати Акт інспекційного відвідування та лише після цього головний державний інспектор мав право винести відповідний припис.
В той же час, судом встановлено, що оскаржуваний припис було винесено суб'єкту господарювання контролюючим органом вже 18 червня 2018 року, тобто до моменту закінчення строку на подання зауважень на акт.
Судом також враховується, що у справі «Рисовський проти України» у справі № 29979/04 Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Викладене вище, дозволяє суду дійти висновку про те, що 18 червня 2018 року у Головного управління Держпраці у Київській області не було законних підстав для винесення ФОП ОСОБА_1 оскаржуваного припису, що свідчить про наявність правових підстав його скасування.
При цьому, суд також вважає за необхідне звернути увагу й на те, що відповідачем не надано суду належним чином завіреної копії вимоги №625 від 15 червня 2018 року, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання та/або ознайомлення з такою вимогою позивача.
Більш того, вирішуючи питання про обґрунтованість змісту даного припису, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Як вже зазначалося судом та вбачається з наданих позивачем суду документів, ОСОБА_2 станом на момент проведення інспекційного відвідування займала посаду бармена у ФОП ОСОБА_1 з 09 грудня 2017 року, про що ФОП ОСОБА_1 повідомив органи фіскальної служби в день прийняття на роботу ОСОБА_2 .
Наведені обставини та досліджені судом докази спростовують твердження відповідача, викладені останнім, як в Акті інспекційного відвідування, так і в приписі про усунення виявлених порушень №625/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року.
Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем вимог діючого законодавства України в частині неналежного направлення останньому примірників Акту та оскаржуваного припису, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не заперечується факт отримання вказаних примірників 20 червня 2018 року за адресою своєю реєстрації, а наявність або відсутність опису вкладення у поштовому відправленні не свідчить про порушення прав позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивачем підтверджено достатніми та належними доказами факт порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем не доведено правомірність своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених позивачем судових витрат у розмірі 1762,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Головного управління Держпраці у Київській області №625/1063/АВ/П від 18 червня 2018 року.
3. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10, код ЄДРПОУ 39794214).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко