ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 червня 2019 року м. Київ №826/16017/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" (далі - ТОВ "Сіопласт") про застосування арешту коштів на рахунках платника,
У грудні 2017р. ГУ ДФС у м. Києві звернулось до суду з позовом, у якому просить застосувати адміністративний арешт коштів на визначених у позовній заяві рахунках відповідача, а також тих рахунках, які можуть бути відкритими у період дії арешту.
Позов обґрунтовано недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сіопласт", що згідно з ч. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України є підставою для застосування адміністративного арешту коштів відпові-дача шляхом накладення арешту на рахунки відповідача.
Відповідачем подано відзив, в якому він просить відмовити в позові, зазначаючи, що відповідач правомірно відмовив позивачу у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки з огляду на відсутність законних підстав для її проведення. Також, зазначено про оскарження відповідачем наказу ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №11080 про проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа №826/14040/17).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №11080 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Сіопласт" (код 35848260)" на підставі плану-графіка доку-ментальних перевірок суб'єктів господарювання на 4-ий квартал 2017р. та відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 ПК України відповідачем призначено документальну планову виїзну пере-вірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавст-ва за період діяльності з 01.01.2014 по 30.06.2017, тривалістю 10 робочих днів з 30.10.2017 по дату завершення перевірки.
Копія вказаного наказу і повідомлення від 19.10.2017 №391/26-15-14-01-01 про прове-дення перевірки у період з 30.10.2017 по 10.11.2017 були надіслані на податкову адресу відповідача 19.10.2017 і отримані останнім 23.10.2017, про що відповідач зазначив в адресо-ваному позивачу листі від 27.10.2017 №138/10/2017.
Цим листом від 27.10.2017 №138/10/2017, одержаним позивачем 27.10.2017 згідно з відміткою про реєстрацію, відповідач повідомив про недопущення посадових осіб до проведення перевірки з тих підстав, що повідомлення про проведення перевірки вручено відповідачем не за 10 днів, як передбачено абз. 2 п. 77.4 ст. 77 ПК України, а за 7 днів.
На підставі направлень на перевірку від 30.10.2017 №1192/26-15-14-01-01 і №1193/26-15-14-01-01 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за місцем проведення перевірки відповідача. Згідно з розписками директора ТОВ "Сіопласт" Тараненка Н.О., вчинених 30.10.2017 о 14:25 год. у цих направленнях, йому були пред'явлені службові пос-відчення та направлення.
Також, 30.10.2017 о 14:10 год. посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки ТОВ "Сіопласт" від 30.10.2017 №512/26-15-14-01-01, згідно з яким директором ТОВ "Сіопласт" Тараненко Н.О. відмовлено у допуску поса-дових осіб з причин порушення імперативних приписів абз. 2 п. 77.4 ст. 77 ПК України щодо своєчасного повідомлення платника податків про проведення документальної планової перевірки.
З огляду на відмову відповідача від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу ГУ ДФС у м. Києві рішення від 30.10.2017 №34230 про застосування на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Сіопласт", що пере-буває за адресами: 03124, м. Київ, вул. Василенка, буд. 7-А; 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Михайла Величка, буд. 7 та іншими адресами, за якими ТОВ "Сіопласт" здійснює фінансово-господарську діяльність та зберігає активи.
Дане рішення надіслано відповідачу листом від 30.10.2017 №34230/10/26-15-14-0101 з вимогою тимчасового зупинення відчуження майна без згоди податкового органу.
Вказані обставини підтверджуються доданими сторонами до позовної заяви і до відзиву додатками.
Спірні правовідносини виникли у сфері у сфері справляння податків і зборів та стосуються застосування арешту коштів на банківських рахунках відповідача.
Згідно з п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Згідно з ч. 2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення докумен-тальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до абз. 2 п. 77. 4 ст. 77 ПК України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про прове-дення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної пере-вірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, наймену-вання контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення пере-вірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (докумен-тальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до прове-дення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до пере-вірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розра-хункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Як встановлено судом, копія наказу ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №11080 про проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача і письмове повідомлення від 19.10.2017 №391/26-15-14-01-01 про проведення перевірки у період з 30.10.2017 по 10.11.2017 були надіслані на податкову адресу відповідача 19.10.2017 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0411619229959, що підтверджується наявної у справі копією фіскального чеку від 19.07.2017 (а.с. 15), тобто не пізніше ніж за 10 календар-них днів до дня проведення зазначеної перевірки.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги абз. 2 п. 77. 4 ст. 77 ПК України, оскільки копія наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки надіслані відповідачу в один з передбачених абз. 2 п. 77.4 ст. 77 ПК України спосіб та в передбачений цією нормою строк.
Посилання відповідача на те, що вищевказане повідомлення про проведення перевір-ки отримано ним 23.10.2017, тобто за 7 днів до дня проведення перевірки, суд відхиляє, оскільки таке тлумачення положення абз. 2 п. 77.4 ст. 77 ПК України є помилковим. Зміст цієї норми не обумовлює виникнення у контролюючого органу права на проведення пере-вірки саме днем отримання платником податків копії наказу і письмового повідомлення у разі його надіслання поштою. Важливим у цьому випадку є саме день надіслання.
Також, як встановлено судом, при виході на місце проведення перевірки 30.10.2017 посадовими особами позивача були пред'явлені директору ТОВ "Сіопласт" необхідні для проведення перевірки документи, передбачені п. 81.1 ст. 81 ПК України, а саме направлення на проведення такої перевірки та службові посвідчення, що підтверджується розписками директора в направленнях, копії яких наявні у справі.
Таким чином, позивачем дотримано вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України для початку проведення перевірки.
Враховуючи, що позивачем дотримано вимог, передбачених абз. 2 п. 77.4 ст. 77, п. 81.1 ст. 81 ПК України, щодо надіслання та пред'явлення відповідачу необхідних документів, зважаючи на те, що відповідачем не оспорюється правильність оформлення цих документів, а судом порушень в їх оформленні не виявлено, то позивач вправі був приступити до прове-дення перевірки, а відмова відповідача від допуску до перевірки вчинена всупереч абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Разом з цим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.08.2018 у справі №803/976/17 (№К/9901/52662/18) (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75757113).
У цій постанові Верховний Суд, пославшись на положення пп. 94.2.3 п. 94.2, п. 94.4, пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, які наведені судом вище, зазначив наступне: "... на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків. При чому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рі-шенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулю-вання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку Суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.
Як вірно встановив суд апеляційної інстанції, доказів наявності у відповідача подат-кового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу податковим органом до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністра-тивного арешту коштів на рахунках платника податків.
Натомість недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки не є право-вою підставою для звернення цього контролюючого органу із позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку. Зазначений висновок відповідає правовій позиції .".
Беручи до уваги вказаний висновок Верховного Суду, а також зважаючи на тотожність предмету і підстав цього позову із справою, яка розглядалася Верховним Судом, та відсут-ність доказів наявності у відповідача податкового боргу та/або відсутності майна для пога-шення цього податкового боргу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Крім цього, судом встановлено, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 18.10.2017 №11080 про проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача визнано протиправ-ним і скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2018 у справі №826/14040/17, яке набрало законної сили.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2019, відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі №826/14040/17.
Таким чином, на час вирішення цієї справи судом, законні підстави для проведення документальної виїзної планової перевірки відповідача відпали, а тому недопуск посадових осіб позивача до її проведення, за цих обставин, не може тлумачитися судом як підстава для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає про необґрунтованість адміністра-тивного позову та відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві у задово-ленні адміністративного позову.
Позивач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві;
04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіопласт";
03124, м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 35848260.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко