ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 квітня 2018 року м. Київ №826/15442/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3,
відповідача - Титаренко Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №43542-1305 від 28.04.2017,
У листопаді 2017р. позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у м. Києві ДПІ, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №43542-1305 від 28.04.2017, посилаючись на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України і неоднозначність податкового законодавства.
У встановлений судом строк відповідачем відзив на позов не подано.
Під час судового засідання представник позивача підтримала позов.
Представник відповідача заперечила проти позову з тих підстав, що позивач зобов'я-заний сплачувати земельний податок за земельну ділянку під належним йому нежилим приміщенням, а також відсутність у нього пільг із сплати земельного податку, оскільки земельна ділянка не зареєстрована за позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вста-новив наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 №43542-1305. Згідно з цим рішенням і розрахунком до нього, копії яких наявні у справі, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України позивачу визначено податкове зобов'язання із земельного податку у сумі 73342,10 грн. за 2017р. за земельну ділянку площею 0,047403 га.
Позивачем подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення з підстав, аналогічних як у позовній заяві, яку залишено без задоволення рішенням ДФС від 23.08.2017 №11037/П/99-99-11-02-01-14. Копії скарги і рішення ДФС наявні у справі.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.
Як визначено у пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком виз- нається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юри- дичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у корис- тування земельні ділянки державної та комунальної власності, у т.ч. на умовах оренди.
Згідно з пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку <…>.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими при-міщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Як визнається обома сторонами, позивач є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно з копією витягу з бази даних Державного земельного кадастру (а.с. 54) позивач значиться землекористувачем земельної ділянки (код НОМЕР_1 ) за цією ж адресою. Площа земельної ділянки становить 474,03 кв.м. (0,047403 га), що визнається обома сторонами і зазначено у технічному звіті про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, який був оглянутий судом під час судового засідання.
Таким чином, позивач як землекористувач земельної ділянки згідно з п.п. 287.6, 287.8 ст. 287 ПК України несе обов'язок із сплати до бюджету земельного податку.
Посилання позивача на наявність у нього пільг із сплати земельного податку, як платник єдиного податку, суд відхиляє з наступних підстав.
У пункті 269.2 ст. 269 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спро-щеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звіт-ності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що вста-новлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування визнається сторона-ми і підтверджується наявними у справі копією свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 16.05.2012, відомостей з реєстру платників єдиного податку, згідно з якими позивач перебуває у 2 групі платників єдиного податку; ставка 20%; одним з видів діяльності позивача є здавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Верховним Судом України у постанові від 24.11.2015 по справі №826/14703/13-а зроб-лено правозастосовний висновок щодо того, чи повинна фізична особа, яка є власником нежилого приміщення, що складає частину будівлі, і власником чи користувачем земельної ділянки, за розміром пропорційної частини нежилого приміщення платити земельний пода-ток у разі, коли фізична особа набуває статусу суб'єкта господарювання, обирає вид еконо-мічної діяльності, надання в найм (оренду) належного їй нерухомого майна та спрощену систему оподаткування, за якою земельний податок не платиться: "у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обо-в'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користу-вачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматич-но) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.".
Беручи до уваги правову позицію Верховного Суду України, підстав відступити від якої у цій справі суд не вбачає, суд дійшов висновку про те, що обрання позивачем спроще-ної системи оподаткування і сплата єдиного податку не звільняє його від обов'язку сплати земельного податку за земельну ділянку під нежилими приміщеннями з урахуванням пропор-ційної частки прибудинкової території. При цьому, за висновком Верховного Суду України, передача нежилого приміщення (його частини) в оренду не означає, що механічно (автома-тично) разом з майном орендарю передано й обов'язок сплати податку за земельну ділянку.
Щодо посилань позивача на те, що частина нежитлового приміщення була передана ним в оренду іншим особам, то доказів цим обставинам позивачем не надано. Крім того, використовуваною у господарській діяльності може вважатися земельна ділянка, право власності чи право користування на яку зареєстровано за цією собою (фізичною особою-підприємцем). Відтак, оскільки земельна ділянка під нежилими приміщеннями і пропорційна частка прибудинкової території не зареєстровані за позивачем, то відповідно відсутні підста-ви для висновку про використання цієї ділянки саме в господарській діяльності позивача.
Щодо посилання позивача на неодноразове звернення до Київської міської ради про надання земельної ділянки у користування, на підтвердження чого позивач надав до суду копії клопотання (заяви) від 19.08.2008, листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 02.03.2017 №1562/0/12-4/27-17, заяви від 17.03.2017, то вказані обставини не спростовують фактичне використання ним земельної ділянки у 2017р. і наявність відповідних відомостей у державному земельному кадастрі, а відтак не впливають на обов'язок позивача із сплати земельного податку.
Щодо розрахунку суми податкового зобов'язання, то його правильність позивачем не оспорювалася, а судом порушень не вбачається.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що доводи позивача і надані ним докази не спростовують наявного у позивача обов'язку із сплати земельного податку і не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
З огляду на відмову у задоволенні позову та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 748,38 грн. стягненню на його користь не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні адміністративно-го позову.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві;
04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Костенко
Повний текст рішення підписано: _________________ .