25 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1499/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Сулими А.О.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 /далі - позивач, ОСОБА_2 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011488-5113-1616 від 19 березня 2019 року та №0011952-5113-1616 від 20 березня 2019 року /а.с. 6-11/.
В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що зерносховище та критий тік не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 226 Податкового кодексу України, адже позивач є сільськогосподарським товаровиробником та вказані будівлі використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а.с. 2-3/.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 62-63/ вказав, що підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 226 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні визначення, наведеного в Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», та не підтвердив використання зерносховища та критого току у сільськогосподарській діяльності.
05 червня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 93-95/, в якій позивач зазначив, що він займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що відповідає коду КВЕД 01.11. Згідно із довідками Виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №770 від 04 квітня 2019 року та №880 від 14 квітня 2019 року він є фізичною особою-підприємцем, який займається вирощуванням сільськогосподарської продукції (культур) на землях, що розміщені на території згаданої сільської ради, та приміщення зерносховища та критого току використовуються ним для зберігання сільськогосподарської техніки та вирощеного врожаю сільськогосподарських культур. Технічними звітами, складеними за результатами технічного обстеження приміщень зерносховища та критого току, від 09 квітня 2019 року підтверджується, що обстежені будівлі належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 17 серпня 2000 року. Податкові декларації позивача за 2017 та 2018 роки, подані до органу фіскальної служби, вказують на отримання позивачем доходів саме від реалізації сільськогосподарської продукції.
07 червня 2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /а.с. 104/, в яких відповідач зауважує, що довідки Виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області №770 від 04 квітня 2019 року та №880 від 14 квітня 2019 року не є належними доказами, оскільки не містять паспортних даних, відомостей про місце проживання та реєстраційного номеру облікової картки платника податків особи, якій видані, та не містять посилань на нормативно-правові акти, на підставі яких складені ці довідки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну вимогу, посилаючись на обставини та норми, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, а представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення представників учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 липня 2010 року у справі №2-779/2010, яке набрало законної сили 23 липня 2010 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на приміщення зерносховищ літ. « 2-1» площею 191,4 кв.м, літ « 3-1» площею 191,4 кв.м., літ. « 4-1» площею 95,7 кв.м, як окремих одиниць, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та приміщення критого току літ « 1-1» площею 883,7 кв.м. як окремої одиниці, розташованої за адресою: : АДРЕСА_1 район /а.с.15/.
Згідно із витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №27436112 від 24 вересня 2010 року, №27576449 від 08 жовтня 2010 року, №27576648 від 08 жовтня 2010 року та №27576204 від 08 жовтня 2010 року ОСОБА_2 є власником нежилого приміщення, критого току, за адресою: АДРЕСА_1 та нежилих приміщень, зерносховищ, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 16-19/.
19 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0011488-5113-1616, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у загальній сумі 30589,28 грн, в тому числі за 2017 рік - у сумі 14139,20 грн та за 2018 рік - у сумі 16450,08 грн /а.с. 13/.
20 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0011952-5113-1616, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у загальній сумі 6625,31 грн, в тому числі за 2017 рік - у сумі 3062,40 грн та за 2018 рік - у сумі 3562,91 грн /а.с. 12/.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 розділу ХІІ «Податок на майно» Податкового кодексу України /далі - ПК України/.
У підпункті 266.1.1 пункту 266.1, підпункті 266.2.1 пункту 266.2, підпунктах 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3, підпунктах 266.4.2, 266.4.3 пункту 266.4, пункті 266.5, підпункті 266.6.1 пункту 266.6, підпунктах 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакціях закону, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Аналіз останньої з наведених норм дає підстави для висновку, що не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, які належать на праві власності суб'єктам права зі статусом сільськогосподарського товаровиробника, та були створені з метою безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності безвідносно до настання події фактичного використання.
Згідно з визначенням «сільськогосподарський товаровиробник», наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла станом на 31 грудня 2017 року), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Згідно з визначенням «сільськогосподарський товаровиробник», наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що діяла станом на 31 грудня 2018 року), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Таким чином, підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що наведене поняття «сільськогосподарський товаровиробник» застосовується для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, тобто закріплене законодавцем визначення має чітко обмежену сферу застосування і, як наслідок, для інших розділів Податкового кодексу України не застосовується.
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке застосовується для цілей розділу ХІІ «Податок на майно» ПК України, Податковий кодекс України не містить.
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
У зв'язку з цим, для цілей розділу ХІІ «Податок на майно» ПК України застосовується значення терміну «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься в чинному Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років».
Так, статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /а.с. 20-21/.
Від здійснення зареєстрованого виду діяльності ФОП ОСОБА_2 отримано доходи за 2017 рік у сумі 590000,00 грн та за 2018 рік у сумі 650000,00 грн та подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік та податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік із зазначенням вказаних сум доходів та виду діяльності згідно з КВЕД /а.с. 96-101/.
В якості додаткових доказів здійснення сільськогосподарської діяльності із виробництва сільськогосподарської продукції позивач долучив до матеріалів справи довідку Виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 04 квітня 2019 року № 770 та уточнюючу довідку цього ж Виконавчого комітету від 11 червня 2019 року № 502/02-09 /а.с. 14, 123/.
Подані позивачем докази здійснення сільськогосподарської діяльності із виробництва сільськогосподарської продукції та одержання доходів від такої діяльності контролюючим органом не спростовані.
Оскільки позивач у 2017 та 2018 роках займався виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції (культур), то він, як фізична особа, підпадає під визначення «сільськогосподарський товаровиробник».
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.
Згідно з розділом 1 «Будівлі» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові» групи 127 «Будівлі нежитлові інші» класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства»» ДК БС 018-2000 до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме : підклас 1271.1 «Будівлі для тваринництва», підклас 1271.2 «Будівлі для птахівництва», підклас 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна», підклас 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні», підклас 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства», підклас 1271.6 «Будівлі тепличного господарства», підклас 1271.7 «Будівлі рибного господарства», підклас 1271.8 «Будівлі підприємств лісництва та звідництва», підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Враховуючи наведені положення, цільовим призначенням зерносховища та критого току є безпосереднє використання у сільськогосподарській діяльності.
На зерносховища та критий тік, які знаходяться у власності позивача, позивач має технічні паспорти /а.с.26- 41/ та звіти за результатами технічного обстеження приміщення, складені ФОП ОСОБА_3 /а.с. 114-122/.
Обставини використання зерносховищ та критого току у сільськогосподарській діяльності позивач підтверджує довідкою Виконавчого комітету Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17 квітня 2019 року № 880 та уточнюючою довідкою цього ж Виконавчого комітету від 11 червня 2019 року № 502/02-09 /а.с. 25, 123/.
Факти протилежної технічної характеристики зерносховища та критого току як призначених виключно для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та незадіяння цих об'єктів у сільськогосподарській діяльності позивача відповідач не наводить та відповідні докази не надає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для цілей розділу ХІІ «Податок на майно» Податкового кодексу України позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а приміщення зерносховищ та критого току, які йому належать на праві приватної власності, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень порушив права та інтереси платника податку у сфері публічно-правових відносин у галузі справляння податку на майно, у зв'язку з чим позов належить задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011488-5113-1616 від 19 березня 2019 року та №0011952-5113-1616 від 20 березня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що спір вирішено на користь позивача, який поніс витрати по сплаті судового збору у сумі 1536,80 грн згідно з квитанціями від 16 квітня 2019 року № 0.0.1326267416.1 та № 0.0.1326268514.1, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума 1536,80 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0011488-5113-1616 від 19 березня 2019 року та №0011952-5113-1616 від 20 березня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1536,80 грн (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01 липня 2019 року.
Суддя Н.І. Слободянюк