26 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1461/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.
представника відповідача - Бурба К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги:
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002514-5013-1601 від 25.02.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2019 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.
Під час розгляду справи суд
23 квітня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (суддя Єресько Л.О.).
На підставі розпорядження керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року № 52, у зв'язку з призначенням судді Л.О.Єресько Указом Президента України № 195/2019 на посаду судді Верховного Суду, проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судова справа № 440/1461/19 15 травня 2019 року передана судді І.С. Шевякову.
16 травня 2019 року суддя Шевяков І.С. прийняв до свого провадження справу №440/1461/19, ухваливши її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження /а.с. 39-40/.
30 травня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26 червня 2019 року.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002514-5013-1601 від 25.02.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2019 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн. прийняте контролюючим органом необґрунтовано, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Стверджуючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2019 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн., позивач виходив з наступного. Позивач зазначив, що на належний йому легковий автомобіль "МERCEDES-ВENZ AMG G 63" 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 04.03.2019 накладено арешт та сам автомобіль в нього вилучено, у зв'язку з чим позивач позбавлений всіх правомочностей власника майна: права відчужувати, розпоряджатись та користуватись майном. Вважаючи арешт автомобіля фактичним позбавленням його права власності на "МERCEDES-ВENZ AMG G 63", ОСОБА_1 вказав на відсутність у нього обов'язку як власника сплачувати транспортний податок з фізичної особи, нарахований оскаржуваним податковим повідомленням-рішення.
20 травня 2019 року від ГУ ДФС у Полтавській області надійшов відзив на адміністративний позов /а.с.43/, за змістом якого позивач проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Стверджуючи про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0002514-5013-1601 від 25.02.2019, відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області, зазначив, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля "МERCEDES-ВENZ AMG G 63" 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 5461 куб.см., що підтверджується інформацією ДФС України, завантаженою до розділу "Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування". Тому позивач, відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, повинен сплатити транспортний податок за власний легковий автомобіль.
Позивач та його представник у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явились, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином. 10 червня 2019 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності /а.с. 75/. Аналогічного змісту заява надійшла від його представника.
В судовому засіданні представник відповідача наполягав на необхідності відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Відповідно до інформації ДФС України, завантаженої до розділу "Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування" ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля "МERCEDES-ВENZ AMG G 63" 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 5461 куб.см.
Державна реєстрація права власності позивача на вказаний автомобіль відбулась 14.03.2018 /а.с. 46/.
Дані факти сторонами не заперечувалися.
Отримавши інформацію про середньоринкову вартість легкового автомобіля "МERCEDES-ВENZ AMG G 63" з об'ємом циліндрів двигуна 5,5 літра, бензин, 2017 року випуску на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, ГУ ДФС України у Полтавській області 25.02.2019 винесло податкове повідомлення-рішення від 25.02.2019 № 0002514-5013-1601, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 25000 грн /а.с. 20/.
04 березня 2019 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва /а.с. 13-19/, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року /а.с. 21-27/, на майно, що належить ОСОБА_1 , в тому числі й на автомобіль марки "МERCEDES-ВENZ AMG G 63", накладено арешт шляхом заборони на відчуження, розпорядження, користування ним.
Вважаючи, що у зв'язку з накладенням арешту на автомобіль ОСОБА_1 був позбавлений всіх складових права власності на вказане майно, останній вважав, що у нього не виникає обов'язку сплачувати транспортний податок. Тому звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002514-5013-1601 від 25.02.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2019 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.
Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 Податкового кодексу України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України).
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.
З наведеного вбачається, що вартість об'єкту оподаткування відповідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України має перевищувати 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, тобто перевищувати 1 564 875,00 гривень.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).
Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за №403.
Пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).
Висновки щодо правозастосування
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не оскаржується розмір нарахованого податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.
Єдиним аргументом на користь твердження позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є це те, що об'єкт оподаткування вибув з його права власності у зв'язку з тим, що на нього накладений арешт відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва. Позивачу заборонено відчужувати, розпоряджатись та користуватись цим автомобілем.
Оцінюючи цей аргумент позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток культурної спадщини;
6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
7) виключено
8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
Згідно з частиною 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що накладення арешту на майно відповідно до ухвали слідчого судді, не позбавляє особу права власності та таке майно, а лише тимчасово, до скасування у встановленому законом порядку, позбавляє права на відчуження, розпорядження та/або користування таким майном.
Враховуючи зазначене, у суду не має підстав вважати, що автомобіль "МERCEDES-ВENZ AMG G 63" 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 5461 куб.см. вибув з права власності ОСОБА_1
Матеріали справи містять достатню кількість неспростовних та беззаперечних доказів того, що саме ОСОБА_1 є власником автомобіля "МERCEDES-ВENZ AMG G 63" 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, за ОСОБА_1 зберігаються всі обов'язки власника такого майна, в тому числі і обов'язок зі сплати транспортного податку відповідно до статті 267 ПК України.
Будь-які тимчасові обмеження у розпорядженні чи користування, або ж володінні цим майном (арешт/вилучення) наведеного висновку суду не спростовують.
Отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002514-5013-1601 від 25.02.2019, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2019 рік з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн, є правомірним та не підлягає скасуванню.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01 липня 2019 року.
Головуючий суддя І.С. Шевяков