01 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1459/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,
23 квітня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.04.2019 №ПЛ3709/155/АВ/П/ТД-ФС.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувану постанову винесено на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
06 червня 2019 року відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки. Пояснював, що позивачем інспекторам не було надано жодного підтвердження на виконання робіт продавця гр. ОСОБА_2
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій вказав на відсутність визначених Порядком №295 підстав для проведення інспекційного відвідування. Пояснював, що перебування гр. ОСОБА_2 в приміщенні магазину не може свідчити про наявність трудових відносин. При цьому фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений належними та допустимим доказами з боку інспекторів Управління Держпраці у Полтавській області, чого останніми зроблено не було.
Позивач до суду не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача також подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю №515 від 13.03.2019 головним державним інспекторам Управління Держпраці у Полтавській області Гусці Н.М., Братусь Л.О . , Козубенку Б.В. та Хоменко А.М. було доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю у діяльності суб'єктом господарювання - ФОП ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 37/.
В подальшому, на підставі наказу від 13.03.2019 №65П /а.с. 38/, направлення на проведення заходу державного контролю №515, посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання нею вимог законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів за результатами якого складено акт від 14.03.2019 №ПЛ3709/155/АВ /а.с. 40-44/.
Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
13.3.2019 державними інспекторами Управління Гускою Н.М. та Хоменко А.М. було здійснено вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (магазин харчових продуктів).
Перевіркою встановлено, що станом на 13.03.2019 о 14.30 год. магазин був відчинений, в приміщенні магазину перебували покупці, а за прилавком - чоловік, якій здійснював обслуговування покупців, а саме продав їм продукти харчування (ковбасу, воду тощо) та проводив з ними розрахунок, тобто виконував роботу продавця. Також чоловік вільно пересувався по приміщенню магазину, брав товар з підсобного приміщення, володів асортиментом товару та його вартістю.
ФОП ОСОБА_1 станом на 14.30 год. в магазині була відсутня. Чоловік зателефонував ФОП ОСОБА_1, яка через 20 хвилин прибула до магазину.
В ході розмови з підприємцем та чоловіком було з'ясовано його прізвище, ім'я та по-батькові - ОСОБА_2 .
Громадянин ОСОБА_2 від надання будь-яких пояснень відмовився. ФОП ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях лише зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснює підприємницьку діяльність самостійно. Від надання пояснення по факту виконання роботи продавця гр. ОСОБА_2 , під час її відсутності ФОП ОСОБА_1 відмовилась.
Трудовий договір укладений в письмовій формі між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , а також наказ про прийняття працівника на роботу та повідомлення про прийняття працівників на роботу в ході інспекційного відвідування підприємцем надані не були.
Враховуючи викладене, інспектори прийшли до висновку про те, що працівник ОСОБА_2 був допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.
15.03.2019 року Управління Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ПЛ3709/155/АВ/ТД, згідно з яким розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, призначено на 26.03.2019, про що повідомлено позивача листом від 15.03.2019 за вих. № 02-12/1693, відправленого на адресу позивача.
04 квітня 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Масленко О.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ПЛ3709/155/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. на підставі абзацу другого частини другої ст. 265 КЗпП України.
Позивач не погодився із постановою про накладення штрафних санкцій та оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року .
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.
Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).
Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
При цьому відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року /надалі - Порядок № 295/.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що наказ Управлінням Держпраці у Полтавській області від 13/03/2019 № 65П "Про проведення заходів державного контролю" прийнято у зв'язку з аналізом Паспорту неформальної зайнятості населення Полтавської області та враховуючи вимоги Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі /а.с. 38/.
Водночас суд зазначає, що Порядком №295 не передбачено зазначеної відповідачем підстави для проведення інспекційного відвідування.
Частиною другою статті 8 Закону № 877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Серед принципів здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до статті 3 Закону № 877-V зазначені, зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
При цьому, відповідачем указані вимоги Закону не дотримано.
Суд зазначає, що недотримання умов та порядку прийняття відповідним органом (суб'єктом владних повноважень) рішення про проведення перевірки не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Одночасно, підставою для винесення оскаржуваної постанови є висновки Управління Держпраці у Полтавській області про те, що ФОП ОСОБА_1 використовувала працю гр. ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.
Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає таке.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Тобто, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Частина третя статті 24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписами пункту 2 частини п'ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
За змістом частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як слідує зі змісту акту інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , в ході здійснення інспекційного відвідування останньої 13.03.2019 о 14:30 год. за місцем здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (магазину харчових товарів) встановлено, що громадянин, який представився ОСОБА_2 здійснював обслуговування продавців, а саме продав їм продукти харчування (ковбасу, воду тощо) та проводив з ними розрахунок, тобто виконував роботу продавця. Також чоловік вільно пересувався по приміщенню магазину, брав товар з підсобного приміщення, володів асортиментом товару та його вартістю.
В своєму письмовому поясненні ФОП ОСОБА_1 вказала, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснює підприємницьку діяльність самостійно.
За змістом позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, перебування гр. ОСОБА_2 , який є родичем позивачки, у приміщенні магазину було викликане необхідністю позивача відлучитися на короткий проміжок часу та необхідністю у зв'язку з цим приглянути за магазином та товаром у ньому. При цьому жодних обов'язків продавця чи іншої роботи він не виконував, лише чекав на повернення ФОП ОСОБА_1 .
Водночас, матеріали справи не містять документальних чи будь яких інших доказів фактичного виконання гр. ОСОБА_2 обов'язків продавця в даний період, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.
У відповідності до пункту 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Таким чином, встановлені в ході інспекційного відвідування порушення, що стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про працю, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
З урахуванням наведеного вище, висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України здійснено при неповному та необ'єктивному дослідженні всіх фактичних обставин справи.
Отже, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим його належить визнати протиправним і скасувати, а позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.04.2019 №ПЛ3709/155/АВ/П/ТД-ФС задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області від 04 квітня 2019 року №ПЛ3709/155/АВ/П/ТД-ФС.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1251,90 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня дев'яносто копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва