м. Миколаїв.
01 липня 2019 р.справа № 400/1288/19
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: не прибув,
представника відповідача: Анопченко А.О.,
в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
провизнання протиправним і скасування наказу від 27.12.18 р. № 107 "Про результати службового розслідування"
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач або ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 27 грудня 2018 р. № 107 "Про результати службового розслідування", яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 22 грудня 2018 р., він був призначений черговим частини на 23 грудня 2018 р. Як вважає позивач, його посада не відноситься до посад військовослужбовців, які мають право виконувати обов'язки чергового. До того ж, в наказі Міністерства оборони України від 15 липня 2016 р. № 9т, міститься перелік заборон щодо призначення особи черговим і позивач підпадає під такі заборони. Крім того, 21 грудня 2018 р. він здав особисту зброю, у зв'язку з чим не міг приступити до чергування. В день чергування, він повідомив про ці обставини своє безпосереднє командування та головному оперативному черговому Військово-Морських Сил Збройних Сил України, після чого командиром ВЧ НОМЕР_1 його було усунуто від чергування та призначено службове розслідування, за наслідками якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Позивач зазначає, що всупереч вимогам ст. 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. № 551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут), спірний наказ не був доведений до його відома під підпис.
Відповідач адміністративний позов не визнав. У відзиві ним наведені такі заперечення: в листопаді 2018 р. посада, на якій ОСОБА_1 проходив службу в ВЧ НОМЕР_1 була скорочена і позивача призначено на посаду до іншої військової частини. Позивачу надано термін для здачі посади, якій, з урахуванням його продовження, спливав 3 січня 2019 р., а тому в день чергування - 23 грудня 2018 р., він займав штатну посаду в ВЧ НОМЕР_1 і належав до офіцерського складу, тобто міг виконувати обов'язки чергового. Статут внутрішньої служби Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р. № 548-XIV (надалі - Статут ВС ЗСУ) не містить ніяких обмежень щодо призначення позивача на посаду чергового. Про несення служби черговим 23 грудня 218 р., ОСОБА_1 був повідомлений заздалегідь, що підтверджується тим, що з дозволу командира ВЧ НОМЕР_1 він напередодні чергування, взяв день відпочинку. Про факт здачі зброї, позивач не доповідав командуванню ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, всупереч вимогам Статуту ВС ЗСУ, про неможливість заступити на чергування позивач повідомив не безпосереднього командира військової частини, а головного оперативного чергового Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а. с. 20-21).
Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 31).
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала свої доводи, викладені у відзиві.
Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Як слідує з наказу командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України від 30 листопада 2018 р. № 272, капітану 3 рангу ОСОБА_1 присвоєно звання майор (а. с. 10).
Відповідно до ст. 5 ч. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військове звання позивача належить до старшого офіцерського складу.
Згідно із ст. 295 ч. 1 Статуту ВС ЗСУ, черговий частини призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Він відповідає за своєчасне оповіщення підрозділів та управління військової частини про оголошення тривоги, за підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, а також за зберігання пістолетів та боєприпасів офіцерів і прапорщиків військової частини. Черговий частини підпорядковується командирові військової частини. Йому підпорядковується весь склад добового наряду військової частини.
Отже, позивач, який є старшим офіцером, міг бути призначений черговим ВЧ НОМЕР_1 . Що стосується посилань позивача на наказ Міністерства оборони України від 15 липня 2016 р. № 9т, то суд зазначає, що такий наказ не може змінювати чи доповнювати законодавчі положення, так як Статут ВС ЗСУ затверджений Законом і не містить ніяких обмежень щодо призначення особи черговим військової частини, окрім офіцерського звання.
22 грудня 2018 р. наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 337-НР майора ОСОБА_1 призначено в добовий наряд 23 грудня 2018 р. та приписано видати зброю та боєприпаси до неї (а. с. 12).
Як слідує з рапорту тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , він особисто повідомив позивача про те, що 23 грудня 2018 р. він буде заступати на добове чергування і за проханням останнього 22 грудня 2018 р. йому було надано вихідний день. В день чергування, о 10:30 год. позивач повідомив ОСОБА_2 про те, що він не може заступити на чергування, так як здав особисту зброю. Про цей факт позивач одночасно повідомив головного оперативного чергового Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а. с. 26).
За даним фактом наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27 грудня 2018 р. № 41 було призначено службове розслідування (а. с. 25).
27 грудня 2018 р. складено Акт службового розслідування, яким зафіксовано, що відповідним наказом командира черговим частини на 23 грудня 2018 р. призначено майора ОСОБА_1 23 грудня 2018 р. о 10:30 год. позивач повідомив ОСОБА_2 про те, що у зв'язку з переведенням до іншої військової частини він здав особисту зброю і не може приступити до чергування, про що він доповів черговому Військово-Морських Сил Збройних Сил України. З дозволу командування ВМС України, ОСОБА_1 був замінений на іншого офіцера ВЧ НОМЕР_1 (а. с. 24).
В Акті службового розслідування відповідач розцінив ці обставини, як порушення позивачем вимог ст. 12 і 14 Статуту ВС ЗСУ, а також наказу командира ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 27 грудня 2018 р. № 107 "Про результати службового розслідування", який дублює текст Акту службового розслідування, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани (а. с. 13).
Відповідно до ст. 12 Статуту ВС ЗСУ, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Як стверджує позивач, особисту зброю він здав 21 грудня 2018 р. Про чергування 23 грудня 2018 р. він був повідомлений 22 грудня 2018 р., а тому зобов'язаний був заздалегідь повідомити відповідача про те, що ним здана особиста зброя, чого позивач не зробив, чим порушив вимоги вищезазначеної статті Статуту ВС ЗСУ та створив передумови для унеможливлення чергування.
Крім того, в наказі відповідача про призначення добового наряду на 23 грудня 2018 р., йдеться про забезпечення чергового зброєю і набоями до неї.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з відповідачем в тому, що своїми діями позивач порушив наказ командира ВЧ НОМЕР_1 , яким на позивача покладався обов'язок добового чергування 23 грудня 2018 р. і вимоги Статуту ВС ЗСУ, який зобов'язував позивача повідомити про обставини, які б унеможливлювали його чергування.
Посилання позивача на ст. 97 Дисциплінарного статуту суд відхиляє, так як цією нормою не передбачено ознайомлення позивача із наказом про застосування дисциплінарного стягнення під підпис - про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Сам факт звернення позивача до суду із позовом про оскарження наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення, свідчить про його обізнаність з ним та своєчасність вручення, так як цей наказ додано самим позивачем до позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 п. 13 Закону України "Про судовий збір", звільнений від його сплати, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним і скасування наказу від 27 грудня 2018 р. № 107 "Про результати службового розслідування", відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз