Іменем України
30 червня 2019 року
Київ
справа №855/177/19
адміністративне провадження №А/9901/127/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Єзерської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/177/19
за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання прийняти рішення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, яке прийняте у складі колегії суддів: головуючого судді Земляної Г.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
І. Суть спору
24 червня 2019 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив суд:
- скасувати Постанову Центральної виборчої комісії від 21 червня 2019 року № 1134 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 203 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";
- зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані 18 червня 2019 року ОСОБА_2 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 203 на позачергових виборах народних депутатів України від 21 липня 2019 року та прийняти рішення, передбачене частиною 6 статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК , відмовляючи у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати, дійшла безпідставних висновків про наявність у його автобіографії істотних недоліків, що дають підстави вважати її неподаною.
На думку позивача, подана до ЦВК автобіографія відповідає вимогам частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Звертає увагу на те, що в автобіографії помилково не зазначено відомостей щодо часу проживання на території України, посади (заняття), місця роботи з 2013 року, а тому Центральна виборча комісія повинна була діяти відповідно до вимог частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та надати йому час для усунення недоліків.
ІІ. Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2019 року ОСОБА_2 подано до Центральної виборчої комісії заяву про реєстрацію його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 203 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
21 червня 2019 року Центральною виборчою комісією прийнято постанову № 1134 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 203 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року".
Вказана вище постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_2 усупереч вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" у поданій автобіографії не вказано відомостей щодо часу проживання на території України, посади (заняття), місця роботи.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції керувався тим, що встановлений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" перелік відомостей, що має містити автобіографія, є імперативним.
Суд першої інстанції зазначив, що приховування або неусвідомлене не зазначення повного переліку обов'язкових відомостей в автобіографії створює потенційну можливість формування у виборців хибного враження про кандидата і не відповідає принципам виборчого права.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що автобіографія, яка містить неповні відомості, незалежно від того, чи був у кандидата умисел їх приховати, є нікчемною, що, в свою чергу, виключає можливість реєстрації особи, яка її подала, кандидатом у народні депутати України.
IV. Провадження в суді апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 27 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення від 26 червня 2019 року і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку не зазначення в автобіографії відомостей, перелічених у пунктах 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", є помилковим.
Позивач указує, що в автобіографії помилково не зазначено відомостей щодо часу проживання на території України, посади (заняття), місця роботи з 2013 року. Позивач також переконаний, що відсутність указаних відомостей дає підстави стверджувати про наявність в автобіографії неточностей, які, з огляду на положення частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", підлягали виправленню і не могли бути підставою для визнання автобіографії неподаною.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
Відповідно до пункту другому частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
VI. Позиція Верховного Суду
Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.
Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.
Проте, у відповідності з пунктом 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Отож підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об'єктивних критеріях і чітко визначені в законі.
Як було встановлено судом першої інстанції і визнано позивачем, автобіографія ОСОБА_2 , подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, відомостей про час проживання на території України, посади (заняття), місця роботи за термін з 2013 року не містила.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI передбачає, що кандидат у народні депутати повинен надати автобіографію, яка обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що у окремій графі «місце проживання» не були зазначені відомості про час проживання на Україні, оскільки фактичним «місцем проживання» позивача є його домашня адреса. Натомість визначений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI перелік відомостей щодо трудової діяльності позивачем був розтлумачений таким чином, що зазначенню в автобіографії підлягають тільки ті відомості, які наявні в біографії кандидата. Тобто, оскільки з 2013 року він не працював, то за період з 2013 року в автобіографії відсутні відомості про його трудову діяльність.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що у звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.
Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов'язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.
Колегія суддів зазначає, що під неподаннями документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фактичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.
Водночас матеріали справи містять довідку із зазначенням переліку прийнятих документів, яка складена ЦВК 18 червня 2019 року та містить відомості про подачу позивачем автобіографії. (а.с.64)
Таким чином, у цій справі, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не її оформлення з недоліками, об'єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.
Крім того, частина 3 статті 60 Закону № 4061 -VI, передбачає, можливість виправлення помилок і неточностей, які виявляються в поданих кандидатами на реєстрацію документах та їх наявність, не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
Зі змісту автобіографії, датованої 18 червня 2019 року вбачається що позивач зазначає своє місце постійне місце проживання - місце реєстрації на території України (а.с.20-22).
Колегія суддів зазначає, що у справі Європейського суду з прав людини «Краснов та Скуратов проти Росії» від 19 липня 2017, заява № 17864/04 та 21396/04, у параграфі 40 Суд нагадує, що у статті 3 Протоколу № 1 передбачені суб'єктивні права голосувати та бути обраними. Хоча ці права важливі, вони не є абсолютними. У своїх внутрішніх правових системах Договірні держави встановлюють обмеження щодо права голосувати та бути обраними на умовах, що в принципі не забороняються статтею 3. Держави мають широку свободу розсуду у цій сфері, але Суд зобов'язаний остаточно визначити чи були виконані вимоги Протоколу № 1. Суд повинен переконатися в тому, що умови не обмежують права, що розглядаються, до такої міри, щоб порушити суть цих прав і зробити їх неефективними, що обмеження накладаються на досягнення законної мети; і що використовувані засоби не є непропорційними (див. Sadak та інші (№ 2) проти Туреччини, № 25144/94 та ін., § 31, ECHR 2002-IV).
Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України не встановила, Суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України.
Обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей, зазначених в автобіографії, був суто формальним.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України, так як неточності, які виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є у цій справі підставою, яка передбачена Законом, для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
На наведені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.
VII. Судові витрати
Частиною дев'ятою статті 273 КАС України передбачено, що у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з позовом до суду першої інстанції позивач мав сплатити 768,40 грн. судового збору, за подачу апеляційної скарги 150% від вказаної суми.
З огляду на положення статей 139, 273 КАС України, беручи до уваги результати апеляційного розгляду, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1152,60грн. та на користь ОСОБА_2 в розмірі 768,40 грн.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, Суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі №855/177/19 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 21 червня 2019 року №1134 «Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №203 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».
Зобов'язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути подані 18 червня 2019 року ОСОБА_2 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 203 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та прийняти рішення, передбачене ч.6 ст.59 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Стягнути з Центральної виборчої комісії (01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; ідентифікаційний код 21661450) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055") судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одну тисячу сто п'ятдесят дві) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.О.Шишов
Судді: І.В.Дашутін
М.М.Яковенко