Справа № 120/4766/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
01 липня 2019 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Сторчака В. Ю. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
в грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позов задоволено:
- визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, викладену у листі від 11.07.2018 №222/0-1, щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період служби в органах внутрішніх справ Вінницького облвиконкому з 23.05.1986 по 06.06.1986, а не під час проходження дійсної строкової служби, як то передбачено ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Вінниці та з 19.02.2004 отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.02.2010 є інвалідом 2 групи, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.05.1997).
Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ України управління МВС України у Вінницькій області від 10.05.2018 №0-271/12/01-2018 ОСОБА_1 дійсно в період з 23.05.1986 по 06.06.1986 виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах: Чорнобиль (23,25,26, 28,29, 30,31 травня та 03,04, 06 червня 1986) - 2 зона, Прип'ять (24,27 травня та 01,02, 05 червня 1986) - 3 зона.
Відповідно довідки Міністерства внутрішніх справ України управління МВС України у Вінницькій області від 12.12.2018 №06-696/12/01-2018 ОСОБА_1 проходив службу в воєнізованій пожежній частині №7 Управління внутрішніх справ Вінницького облвиконкому з 06.12.1985 (наказ УВС від 12.12.1985 №195о/с) по 28.03.1989 року (наказ УВС від 17.04.1989 №48 о/с).
12.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2017 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".
11.07.2018 листом №222/0-1 позивачу відмовлено у здійснені перерахунку пенсії, оскільки участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження строкової військової служби (з 31.10.1980 по 03.11.1982), а в період служби в органах внутрішніх справ Вінницького облвиконкому з 23.05. 1986 по 06.06.1986, що не відповідає вимогам Закону 796 та Постанови 3851, підстав для проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", не має.
Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, з урахуванням примітки до статті 10 Закону №796-XII, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що передбачено ст. 59 Закону №796-ХІІ.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно статті 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частина 3 статті 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" статтю 59 Закону викладено у новій редакції:
"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Таким чином, обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно в період з 23.05.1986 по 06.06.1986 виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах: Чорнобиль.
Однак, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження того, що позивач проходив дійсну строкову службу у цей період не надано.
Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив дійсну строкову службу з 31.10.1980 року по 03.11.1982 року.
Таким чином, на час участі ліквідації наслідків на ЧАЕС позивач дійсну строкову військову службу не проходив.
Отже, оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, тому останній не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби, у зв'язку з чим положення частини 3 статті 59 Закону № 796 на нього не поширюються.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності винесення відмови Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці позивачу у проведенні такого перерахунку та виплати пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими і судом першої інстанції безпідставно не враховано вищезазначені обставини при винесенні оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) за конституційними скаргами у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
На думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певній категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їхнього життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їхнього соціального захисту.
Отже, на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи судом першої інстанції словосполучення "дійсної строкової служби", зазначені в ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII були чинними та підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що оскільки положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, то позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII саме з 25.04.2019. При чому вказаний перерахунок повинен бути здійснений пенсійним органом в силу закону. Тому на дачний час в суду відсутні підстави вважати, що порушене право позивача не буде відновлене в безспірному порядку.
Таким чином, зважаючи на те, що станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії останній діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно колегія суддів не вбачає в його діях протиправності.
Стосовно задоволення позовної вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2017, то слід зазначити, що оскільки судом не визнано дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача протиправними, то і відповідно зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем в повній мірі доведено правомірність своїх дій під час винесення оскаржуваної відмови, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Сторчак В. Ю. Драчук Т. О.