01 липня 2019 року
Київ
справа №580/752/19
адміністративне провадження №К/9901/17495/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заробітної плати,
24 червня 2019 року до суду касаційної інстанції за допомогою засобів електронного зв'язку надіслана зазначена касаційна скарга, яка засвідчена електронним цифровим підписом скаржника.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 330 та частиною першою статті 331 КАС України касаційна скарга подається у письмовій формі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Також частинами сьомою, восьмою статті 44 КАС України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі вимог наказу Державної судової адміністрації від 26.04.2019 №429 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 22.12.2018 №628» з 02.05.2019 у Касаційному адміністративному суді запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд», під час якої Касаційному адміністративному суду та учасникам процесу слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 у відповідній редакції.
Отже, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.
Із матеріалів касаційної скарги вбачається, що вона надіслана на електронну адресу суду касаційної інстанції та підписана ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису (касаційна скарга також містить сканований підпис особи), на підтвердження чинності якого надано роздруківку результатів перевірки електронного цифрового підпису, виданого Акредитованим центром сертифікації ключів ІДД ДФС.
Разом з тим, відомості про сформування скаржником вказаного процесуального документа в підсистемі «Електронний суд» відсутні, що свідчить про використання позивачем непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. The United Kingdom" ("Голдер проти Сполученого Королівства") від 21.02.1975 заява № 4451/70; пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. The United Kingdom" ("Ашинґдейн проти Сполученого Королівства") від 28.05.1985 заява № 8225/78; пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" ("Герен проти Франції") від 29.07.1998 заява № 25201/94; пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" ("Кромбах проти Франції") від 13.02.2001 заява № 29731/96; пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007 заява № 15123/03; пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 заява № 24402/02; пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 заява № 45783/05; ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України").
Отже, такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" ("Осман проти Сполученого Королівства) від 28.10.1998 заява № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" ("Креуз проти Польщі") від 19.06.2001 заява № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") від 23.10.1996 заява № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії") від 19.12.1997 заява № 26737/95).
Таким чином, обмеження, що пов'язанні з використанням підсистеми "Електронний суд", у тому числі щодо подачі процесуальних документів через Електронний кабінет, є легітимними, пропорційними та не перешкоджають доступу до правосуддя.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Із матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року повернуто апеляційну скаргу заявнику з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги в частині ненадання документа про сплату судового збору за її подання.
Підпунктом 4 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлена на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію названої норми підпадають ухвали місцевих та апеляційних адміністративних судів, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, інші процесуальні питання, та якщо ці ухвали можуть бути оскаржені у випадках, установлених процесуальним законом.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 гривня.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1921 гривня.
У порушення наведених вимог, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Разом із касаційною скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на необхідність застосування касаційним судом норм пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, який передбачав звільнення позивачів від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
Проте, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
З огляду на спірні правовідносини, характер і зміст заявлених позивачем вимог, підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в чинній редакції відсутні.
За приписами частити першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не містить посилань на наявність обставин та доказів, які послугували б підставою для зменшення судом розміру судового збору або звільнення від його сплати з урахуванням наведених вимог закону.
Таким чином, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за звернення з цією касаційною скаргою відсутні.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 330, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом приведення касаційної скарги у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору в установленому законом розмірі або доказів звільнення від такої сплати.
Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)"; символ звітності банку: 207.
Керуючись статтями 3, 133, 169, 330, 332 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Кашпур