01 липня 2019 року
Київ
справа №160/2249/19
адміністративне провадження №К/9901/16737/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року й 21 травня 2019 року у справі № 160/2249/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Савчука Сергія Дмитровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування завданої шкоди,
14 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.
Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2019 року залишив касаційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржникові встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги в частині зазначення дати оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також доказів сплати судового збору або звільнення від такої сплати.
На усунення зазначених недоліків, 24 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник виправив дату оскарження судового рішення першої інстанції з 20 березня 2019 року на 15 березня 2019 року, а також повторно заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставин, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом із цим, ОСОБА_1 , порушуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору, посилається на скрутне матеріальне становище, проте на підтвердження вказаного не надає жодних належних та допустимих доказів.
Довідки Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Дніпра Дніпропетровської області про отримання пенсії за період січень-грудень 2018 року, довідка ДФС, повідомлення про надання субсидій № 032587 та акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, які скаржник подав звертаючись із касаційною скаргою 14 червня 2019 року, суд не взяв до уваги, оскільки зміст наданих документів неможливо було прочитати через їх неналежну якість про, що й було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2019 року.
Водночас Законом України «Про судовий збір» чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Доказів на підтвердження наявності встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору, за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, заявник касаційної скарги не надав ні під час первинного звернення з касаційною скаргою, ні на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ураховуючи, що позивач залишив поза увагою та не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 21 червня 2019 року в частині надання документу про сплату судового збору або належних доказів щодо звільнення від такої сплати, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року й 21 травня 2019 року у справі № 160/2249/19 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
В.М. Соколов,
Суддя Верховного Суду