01 липня 2019 року
Київ
справа №9901/857/18
адміністративне провадження №Зі/9901/142/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В'ячеслава Віссаріоновича, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ханової Раїси Федорівни у справі №9901/857/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), у якому просила:
визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_2 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов'язати ВККС завершити оцінювання ОСОБА_2 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 01.10.2018 №1794/ко-18 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді судді Львівського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2018 відкрито провадження у справі №9901/857/18 за позовом ОСОБА_2 до ВККС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення.
У судовому засіданні 24.06.2019 представником позивача заявлено відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає справу №9901/857/18: Гончаровій І.А., Бившевій Л.І., Пасічник С.С., Хановій Р.Ф. , з підстав передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 заявлений відвід визнано необґрунтованим та передано заяви про відвід суддів до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяв. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід складу суду іншим суддею.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019, суддю Хохуляка В.В. визначено для розгляду заяви про відвід судді Верховного Суду Ханової Р.Ф.
Обґрунтовуючи відвід судді Ханової Р.Ф. від розгляду справи, представник позивача Кравець Р.Ю., посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, в якій розкрито поняття "неупередженості" та "суду, встановленого законом", зазначив про те, що колегія суддів Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів Верховного Суду відбулося за участю члена ВККС, який не відповідав вимогам закону. Заявником вказано, що станом на час вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень приймав участь член ВККС ОСОБА_4 , який на час виконання повноважень члена ВККС не зупинив адвокатську діяльність. Представник позивача зазначає, що порушення правил формування складу органу, який причетний до формування та призначення суддів на посаду має наслідком відповідно і порушення правил призначення суддів органом, створеним згідно з законом. Вищевикладене, на думку представника позивача, ставить під сумнів справедливість призначення суддів Верховного Суду.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України. Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини. Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі.
Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
Представник позивача, зазначає, що наявність упередженості, вказаної у заяві про відвід судді, встановлена ним за об'єктивним критерієм.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).
Посилання заявника на упередженість судді Ханової Р.Ф., зокрема за об'єктивним критерієм, оскільки станом на час вирішення питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брав участь член ВККС Лукаш Т.В., звільнення якого, на думку представника позивача є поспішним, а також дослідження причин заявником такого звільнення, не ґрунтуються на будь-яких об'єктивних та належних доказах, є його власним судженням та суб'єктивною оцінкою обставин.
Також у заяві про відвід не наведено жодного факту прояву суддею поведінки, яка б свідчила про упередженність чи беззсторонність у даній справі. Вказане спростовує викладені у заяві твердження, що суддя Верховного Суду Ханова Р.Ф. не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об'єктивним критерієм та принципам справедливості.
Розглянувши заяву позивача про відвід судді Ханової Р.Ф. суд вважає, що у задоволенні заяви про відвід слід відмовити, оскільки обставини, на які вказує позивач у якості підстав для відводу зазначеного судді, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
Суд звертає увагу на відсутність інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Ханової Р.Ф. та викликали необхідність її відводу.
Відповідно до положень статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження (частина восьма).
Згідно приписів частин одинадцятої, дванадцятоі статті 40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 22, 40, 243, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про відвід судді Ханової Раїси Федорівни у справі №9901/857/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Суддя Верховного Суду