25 червня 2019 р.Справа № 520/1708/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Ткаченко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.03.19 року по справі № 520/1708/19
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області , Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просила суд:
- визнати дії Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року неправомірними;
- зобов'язати Харківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року у розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 06.08.2018 року № 04-52/450 з урахуванням здійснених виплат, з 01.12.2018 року в розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 20.12.2018 року № 707 з урахуванням здійснених виплат, з 01.01.2019 року у розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 15.01.2019 року № 43 з урахуванням здійснених виплат;
- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо надання позивачу довідок від 20.12.2018 року № 707 та від 15.01.2019 року № 43 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області надати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня 2018 року з урахуванням 15 мінімальних заробітних плат встановлених на 01.01.2018 року, що становить 55 845 грн. (3723 грн.*15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (39 091,50 грн.) та з 01.01.2019 року 15 мінімальних заробітних плат встановлених на 01.01.2019 року становить 62 595 грн. (4173 грн.*15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (43 816,50 грн.);
- зобов'язати Харківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання: з 01.12.2018 року у розмірі 86 відсотків суддівської винагороду з розрахунку посадового окладу для обчислення щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи із суми 15 мінімальних заробітних плат, що становить 55 845 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. - (3723 грн. * 15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (39 091,50 грн.) та з 01.01.2019 року 62 595 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн., - (4173 грн. * 15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (43 816,50 грн.).
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вважає дії відповідачів безпідставними, протиправними та такми, що порушують її права, свободи та інтереси.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області та Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано дії Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахуванні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року неправомірними.
Зобов'язано Харківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання: з 01.01.2018 року у розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 06.08.2018 року № 04-52/450 з урахуванням здійснених виплат, з 01.12.2018 року в розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 20.12.2018 року № 707 з урахуванням здійснених виплат, з 01.01.2019 року у розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 15.01.2019 року № 43 з урахуванням здійснених виплат.
Визнано дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо надання ОСОБА_1 довідок від 20.12.2018 року № 707 та від 15.01.2019 року № 43 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області надати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня 2018 року з урахуванням 15 мінімальних заробітних плат встановлених на 01.01.2018 року, що становить 55 845 грн. (3723 грн.*15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (39 091,50 грн.) та з 01.01.2019 року 15 мінімальних заробітних плат встановлених на 01.01.2019 року становить 62 595 грн. (4173 грн.*15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (43 816,50 грн.).
Зобов'язано Харківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання: з 01.12.2018 року у розмірі 86 відсотків суддівської винагороду з розрахунку посадового окладу для обчислення щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи із суми 15 мінімальних заробітних плат, що становить 55 845 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. - (3723 грн. * 15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (39 091,50 грн.) та з 01.01.2019 року 62 595 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн., - (4173 грн. * 15) виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (43 816,50 грн.).
Відповідач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників відповідачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 , з 25.02.1993 року працювала суддею Нововодолазького районного суду Харківської області.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року за №1600-УІІІ «Про звільнення суддів» її звільнено з посади судді Нововодолазького районного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до вказаної постанови наказом по Нововодолазькому суду Харківської області від 17.10.2016 року за № 02-05/37 позивача відраховано зі штату суду з 17.10.2016 року та звільнено з посади судді.
З 17.10.2016 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Харківському приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду Харківської області.
06.08.2018 року позивачем була отримана довідка Територіальної Управління Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018 року про зміну суддівської винагороди «грошового утримання суддів у відставці» в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року № 2415-УІИ (набрав чинності 22.07.2018 року), в якій було зазначено суму суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, та зазначено про зміну розміру оплати з 01.01.2018 року.
Відповідно до довідок ТУ ДСА України в Харківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується посадовий оклад та доплата за вислугу років, що становить 70 відсотків.
06.08.2018 року позивач звернулася до Харківського об'єднаного управління ПФУ з заявою про проведення перерахунку, нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіальної Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018 року за період з 01.01.2018 року.
Перерахунок щомісячного довічного утримання за зазначений період не проведено.
Матеріалами справи підтверджено, що Харківським об'єднаним управлінням ПФУ прийнято рішення про проведення перерахунку з 01.08.2018 року згідно вищезазначеної довідки без включення в розрахунок суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
На звернення ОСОБА_1 до Харківського об'єднаного управління ПФУ про необхідність здійснення перерахунку з 01.01.2018 року 12.02.2019 року, отримано відповідь, в якій зазначено, що відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року № 2415-УІІІ (набрав чинності 22.07.2018 року) внесено зміни до Законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2018 року як розрахункової величини. Пенсія обчислена та виплачується згідно діючого законодавства.
Нездійснення ПФУ перерахунку та невиплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року на підставі довідки Територіальної Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018 року порушує права позивача та є підставою для звернення до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності обчислення відповідачем суддівської винагороди ОСОБА_1 виходячи з посадового окладу у 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не 15 мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Виходячи з приписів ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше при значеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яка підлягає застосуванню згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої від повідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збі льшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більш ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону».
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що норми ч. 4 ст. 142, п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII безпосередньо пов'язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.
Таким чином, оскільки позивач не проходила кваліфікаційного оцінювання, розмір суддівської винагороди для нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі по тексту - Закон № 2453-VI) виходячи із розміру грошового утримання судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання та працює на відповідній посаді.
Пунктом 3 частини II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі по тексту - Порядок № 3-1), визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з п.2 частини III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 вважає, що в якості розрахункової величини потрібно брати мінімальну заробітну, а не прожитковий мінімум.
Відповідач в обґрунтування відсутності підстав для обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу у 15 мінімальних заробітних плат для працездатних осіб, посилається на п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Слід зазначити, що норма ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-то пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, а саме з 22.07.2018) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".
Крім того, колегія суддів відмічає, що положення Закону № 1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати, також не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.
Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, суддівська винагорода позивача не могла бути розрахована відповідачем виходячи з мінімальної заробітної плати у 2018 - 2019 роках.
Також, колегія суддів зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.
Виходячи з положень ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» 2246-VIII від 07.12.2017, розрахункова величина, яку застосував відповідач для нарахування суддівської винагороди позивачу (1762,00 грн.) є розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого згаданим Законом з 01 січня 2018 року.
Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, в даному випадку - 1762,00 гривень станом на 01.01.2018, та 1921,00гривень станом на 01.01.2019.
Таким чином, законодавцем встановлено два види (розміри) мінімальної заробітної плати, та чітко передбачено, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави не застосовувати при розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 розрахункової величини - мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено абз.2 п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.09.2018 по справі № 820/1853/17, від 30.01.2019 по справі № 805/2089/17-а, від 24.04.2019 по справі № 812/727/17, яка є обов'язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.
З огляду на вимоги пунктів 23, 25 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено станом на 01 січня відповідного року.
Отже, застосування відповідачем до спірних відносин положень п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, ст.133 Закону № 2453-VI у поєднанні з п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ в даному випадку не є підставою для визнання протиправними дій відповідачів у справі.
Щодо доводів позивача стосовно перерахунку пенсії з 01.01.2018 по 04.12.2018 на підставі рішення Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Питання щодо звільнення позивача було розглянуто Верховною Радою України та прийнято постанову №16000-VІІІ від 22.09.2016 р. «Про звільнення суддів», відповідно до якого в подальшому наказом голови Нововодолазького районного суду Харківської області від 17.10.2016 року позивача відраховано зі штату зазначеного суду, про що здійснено запис в трудовій книжці.
З 01.01.2018, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415Л/ІІІ (далі - Закон №2415-VІІІ), яким були внесені зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-УІІІ (далі - Закон №1774-УШ), посадовий оклад суддів збільшився, що є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
У зв'язку з вшценаведеним, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області позивачу було видано довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.08.2018 №04-52/450.
У грудні 2018 позивач повторно звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області із заявою про видачу довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За результатами розгляду звернення позивачу була видана довідка №707 від 20.12.2018.
Рішенням Конституційного суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення частини третьої статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правові наслідки прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.12.2018 року у справі №11-р/2018, оскільки згідно ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак положення ч. 3, 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-УІІІ, які визнані неконституційними, на момент виникнення спірних правовідносин не були визнанні такими, що не відповідають Конституції України, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки рішення Конституційного суду №11-р/2018 було прийнято 04.12.2018, отже на відносини до його прийняття не поширюється, та відповідні виплати позивачу до зазначеної дати здійснювалися правомірно.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року по справі № 520/1708/19, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року по справі № 520/1708/19 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 01.07.2019 року