"25" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1212/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Грасовський Д.О. - на підставі довіреності;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії ДП "Адміністрація морських портів України" до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 76 912,27 грн.,-
02.05.2019 року позивач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №1236/19) до відповідача - Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 76 912,27 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2019р. позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1212/19, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "04" червня 2019 р. о 09:45 год.
20.05.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив за вх.ГСОО№9908/19 на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
22.05.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.ГСОО№10135/19 на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. було відкладено судове засідання до 25.06.2019р. о 11:00 год.
Відповідач - Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" у судове засідання не з'явився, між тим про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судового відправлення.
25.06.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
04.01.2018 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії (надалі - Адміністрація) та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (надалі - Підприємство) було укладено Договір № 9-П-БДФ-18 (надалі - Договір) відповідно до п.1.1. Договору, є надання за письмовими заявками Замовника послуг з обслуговування суден та послуги служби капітана морського порту.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг за цим Договором не може перевищувати 110 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 18 333,33грн. Розмір плати за одиницю послуги визначено в Переліку послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» (Додаток 1, який є невід'ємною частиною Договору),
Вартість послуг може бути змінена за письмовою згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди, у зв'язку зі зміною діючих податків та тарифів, введенням нових податків та тарифів, що змінюють витрати Виконавця, а також при виникненні об'єктивних обставин, що впливають на собівартість послуг Виконавця.
Згідно п. 3.2. Договору, визначення розміру суми, що підлягає сплаті за надані Виконавцем послуги за місяць, здійснюється на підставі фактично наданих послуг, що визначається у Акті наданих послуг.
Згідно п. 3.3. Договору, розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання Акту наданих послуг.
Відповідно до умов п. 3.4. Договору, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг, що складається Виконавцем за відповідний період (місяць) та направляється/надається Замовнику.
Згідно п. 3.5. Договору, Замовник після отримання Актів наданих послуг в строк не більше 5-ти календарних днів підписує Акти або надає зауваження щодо якості наданих послуг.
Відповідно до умов п. 3.6. Договору, не надання чи не підписання Замовником Актів приймання-передавання наданих послуг за відсутності мотивованої відмови у строк, визначений в п.3.5 цього Договору, є фактом визнання повного і належного виконання Виконавцем своїх зобов'язань, а послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником без претензій та зауважень. При цьому Сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг Виконавцем.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Спори та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні цього договору, по можливості вирішуватимуться шляхом переговорів між Сторонами.
Відповідно до п. 4.3. Договору, в разі недосягнення згоди в результаті проведених переговорів Сторона, що заявила про існування суперечки або розбіжностей за даною угодою, направляє іншій стороні письмову претензію, відповідь на яку має бути надана заявникові протягом 30 календарних днів з дати її одержання. У випадку, якщо відповідь не представлена в зазначений термін, претензія вважається прийнятою. В разі неможливості вирішення суперечок шляхом переговорів в претензійному порядку, вони підлягають вирішенню в господарському суді.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення однією із Сторін виконання зобов'язання, Сторона має право вимагати від винної Сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону від виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором.
Відповідно п. 6.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його повноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2018р.
За період дії Договору Адміністрацією було надано Відповідачу відповідні послуги за Договором, виставлено та надано для оплати рахунки, а саме: №95 від 15.01.2018р., №122 від 20.01.2018р., №257 від 15.02.2018р., №258 від 19.02.2018р., №426 від 15.03.2018р., №427 від 20.03.2018р., №619 від 05.04.2018р., №617 від 10.04.2018р., №654 від 12.04.2018р., №618 від 18.04.2018р., №680 від 20.04.2018р., №679 від 26.04.2018р., №826 від 03.05.2018р., №831 від 04.05.2018р., №901 від 18.05.2018р., №905 від 25.05.2018р., №939 від 31.05.2018р., №1041 від 01.06.2018р., №1040 від 04.06.2018р., №1039 від 05.06.2018р., №1069 від 14.06.2018р., №1070 від 14.06.2018р., №1105 від 18.06.2018р., №1208 від 29.06.2018р., №1255 від 04.07.2018р., №1256 від 04.07.2018р., №1321 від 18.07.2018р., №1299 від 19.07.2018р., №1300 від 19.07.2018р., №1369 від 31.07.2018р., №1442 від 05.08.2018р., №1456 від 21.08.2018р., №1455 від 29.08.2018р., №1543 від 07.09.2018р., №1552 від 18.09.2018р., №1573 від 24.09.2018р., №1680 від 03.10.2018р., №1681 від 08.10.2018р., №1710 від 25.10.2018р., №1784 від 05.11.2018р., №1802 від 25.11.2018р., №1891 від 05.12.2018р., №1893 від 05.12.2018р., №1892 від 14.12.2018р., №1923 від 26.12.2018р.
Проте, Відповідач не сплатив вищезазначені рахунки, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 61 278,98 грн.
З наведених підстав, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 76 912,27 грн., з яких: основна заборгованість в сумі - 61 278,98 грн., пеня в сумі - 9 811,40 грн., 3 % річних в сумі - 1 424,06 грн. та інфляційні втрати в розмірі - 4 397,83 грн.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними Договору Договір № 9-П-БДФ-18 від 04.01.2018р. та додаткової угоди до нього.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 3.3. Договору, розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання Акту наданих послуг.
Підставою для оплати послуг є підписаний Сторонами Акт наданих послуг та виставлений на підставі цього Акту рахунок.
Позивачем, в якості підтвердження наявності заборгованості відповідача, надано суду належним чином засвідчені копії наступних первинних документів, а саме: №95 від 15.01.2018р., №122 від 20.01.2018р., №257 від 15.02.2018р., №258 від 19.02.2018р., №426 від 15.03.2018р., №427 від 20.03.2018р., №619 від 05.04.2018р., №617 від 10.04.2018р., №654 від 12.04.2018р., №618 від 18.04.2018р., №680 від 20.04.2018р., №679 від 26.04.2018р., №826 від 03.05.2018р., №831 від 04.05.2018р., №901 від 18.05.2018р., №905 від 25.05.2018р., №939 від 31.05.2018р., №1041 від 01.06.2018р., №1040 від 04.06.2018р., №1039 від 05.06.2018р., №1069 від 14.06.2018р., №1070 від 14.06.2018р., №1105 від 18.06.2018р., №1208 від 29.06.2018р., №1255 від 04.07.2018р., №1256 від 04.07.2018р., №1321 від 18.07.2018р., №1299 від 19.07.2018р., №1300 від 19.07.2018р., №1369 від 31.07.2018р., №1442 від 05.08.2018р., №1456 від 21.08.2018р., №1455 від 29.08.2018р., №1543 від 07.09.2018р., №1552 від 18.09.2018р., №1573 від 24.09.2018р., №1680 від 03.10.2018р., №1681 від 08.10.2018р., №1710 від 25.10.2018р., №1784 від 05.11.2018р., №1802 від 25.11.2018р., №1891 від 05.12.2018р., №1893 від 05.12.2018р., №1892 від 14.12.2018р., №1923 від 26.12.2018р.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 61 278,98 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отримані послуги, в розмірі 61 278,98 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі - 9 811,40 грн., 3 % річних в сумі - 1 424,06 грн. та інфляційних втрат в розмірі - 4 397,83 грн., господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення однією із Сторін виконання зобов'язання, Сторона має право вимагати від винної Сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону від виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором.
Господарський суд погоджується із здійсненими позивачем розрахунками 3% річних, інфляційних втрат та пені, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі - 9 811,40 грн., 3 % річних в сумі - 1 424,06 грн. та інфляційних втрат в розмірі - 4 397,83 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії ДП "Адміністрація морських портів України" до відповідача: Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 76 912,27 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67701, Одеська обл., м. Білгород-Днійстровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Білгород-Дністровського морського торговельного порту) (67701, Одеська обл., м. Білгород-Днійстровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 38728376) основний боргу у сумі - 61 278 /шістдесят одна тисяча двісті сімдесят вісім/ грн. 98 коп., пеню в сумі - 9 811 /дев'ять тисяч вісімсот одинадцять/ грн. 40 коп., 3% річних в сумі - 1 424 /одна тисяча чотириста двадцять чотири/ грн. 06 коп., інфляційних втрат - 4 397 /чотири тисячі триста дев'яносто сім/ грн. 83 коп. та 1 921 /одну тисячу дев'ятсот двадцять одну/ грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 01 липня 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут