вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1599/19
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» б/н від 25.06.2019 року (вх.№148/19 від 26.06.2019 року) про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України шляхом заборони вчинення дій
без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України б/н від 25.06.2019 року (вх.№148/19 від 26.06.2019 року) шляхом заборони ПрАТ «Росава» відключати субспоживачів, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж ПрАТ «Росава».
Частиною першою ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що ПрАТ «Росава» планує здійснити несанкціоноване припинення передачі електричної енергії своїми технологічними електричними мережами до об'єктів субспоживачів, що підтверджується повідомленнями ліквідатора ПрАТ «Росава», надісланими ПрАТ «Київобленерго» та на адреси субспоживачів.
Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про порушення вимог законодавства у сфері електроенергетики, порушують договірні зобов'язання, зокрема, за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж №78 від 02.02.2012 року, укладеного між ПрАТ «Київобленерго» та ПрАТ «Росава». За таких обставин, у разі вчинення відповідачем зазначених дій, ПрАТ «Київобленерго» буде позбавлено можливості виконання своїх обов'язків за договорами із споживачами з надання послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами заяви, що ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2018 року у справі №911/2498/18 прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава», проведення підготовчого засідання призначено на 27.11.2018 року.
Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 року у справі №911/2498/18 ПрАТ «Росава» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ПрАТ «Росава» арбітражного керуючого Дьоміну С.С.
Ліквідатором ПрАТ «Росава» на адресу ПрАТ «Київобленерго» та споживачам електричної енергії за укладеними з ПрАТ «Росава» договорами повідомлено з посиланням на ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 609 ЦК України про припинення дії Договорів про технічне забезпечення електропостачання споживачів та припинення у зв'язку із цим постачання електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.
Отже, підставою для припинення дії Договорів про технічне забезпечення електропостачання споживачів та припинення постачання електричної енергії є визнання ПрАТ «Росава» банкрутом та завершення господарської діяльності банкрута.
Заявником не доведено, що дії ПрАТ «Росава» щодо направлення повідомлень про припинення дії Договорів та можливе відключення електропостачання є неправомірними та незаконними, враховуючи норми ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відповідно визнання ПрАТ «Росава» банкрутом. Заявником також не наведено, які заходи передбачені Правилами роздрібного ринку електричної енергії ним вживались для уникнення припинення постачання електричної енергії, переукладення договорів, укладення прямих договорів із споживачами, враховуючи що ПрАТ «Росава» визнано банкрутом, що, в свою чергу, зумовлює припинення господарської діяльності банкрута.
Суд звертає увагу заявника на положення п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, згідно якого, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється виключно оператором системи розподілу, яким є - ПрАТ «Київобленерго». Враховуючи зазначене, суд вважає, що направлення ПрАТ «Росава» зазначених у заяві повідомлень споживачам та ПрАТ «Київобленерго» не свідчить про те, що ПрАТ «Росава» вчиняє дії по відключенню субспоживачів та таке відключення фактично відбулось.
В поданій заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування та припущення заявника про можливість техногенної катастрофи та зупинення роботи державних органів та комунальних закладів міського значення. Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що дії ПрАТ «Росава» є неправомірними та порушують договірні зобов'язання та норми чинного законодавства України, а лише вказав про таку вірогідність, що в силу наведених роз'яснень не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.
За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству «Київобленерго» у задоволенні заяви б/н від 25.06.2019 року (вх.№148/19 від 26.06.2019 року) про забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Росава» відключати субспоживачів, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж Приватного акціонерного товариства «Росава».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання апеляційної скарги з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць