18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 червня 2019 року м. Черкаси
справа № 925/621/19 Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Рівненська область, м. Вараш
до товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦСПЛАВ», Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 23, кв. 2
про стягнення 8 605,55 грн. штрафних санкцій,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: участі не брав;
від відповідача: Косодрига В.О. - за довіреністю.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦСПЛАВ» про стягнення 8 605,55 грн., в тому числі 3 747,58 грн. пені та 4 857,97 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання згідно договору поставки від 06.04.2018р. №413 (№53-122-01-18-06167), та відшкодування судових витрат.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.05.2019р. відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні:
- позивач свого представника в судове засідання не направив. Вимоги підтримав письмово.
- представник відповідача вимоги заперечив та просить в позові відмовити повністю, оскільки саме позивач допустив прострочення отримання обумовленої продукції і відсутня вина відповідача у несвоєчасному виконанні умов договору постачання.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.
Інших документів та доказів не подано.
Дослідивши матеріали справи та зібрані докази в їх сукупності, судом з'ясовані такі взаємовідносини сторін та обставини:
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного в письмовому виді за результатами проведеного тендеру на закупівлю двостороннього оплатного строкового консенсуального договору №413 від 06.04.2018р. (а.с. 11-14) відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-СПЕЦСПЛАВ" (Відповідач по справі) зобов'язалося продати та поставити на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція» припій та флюс промислового призначення код 44310000-6 (надалі - продукція, згідно Специфікації 1) та отримати кошти за майно, а ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція» (Позивач по справі) зобов'язувалося прийняти товар та сплатити грошові кошти за отриманий товар.
В період з 17.05.2018р. по 09.08.2018р. Позивач передав, а Відповідач отримав товар на загальну суму 182400 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними:
№105 від 17.05.2018р. на суму 113000,40 грн. (а.с. 18);
№164 від 09.08.2018р. на суму 69399,60 грн. (а.с. 19).
Між тим, заявка від 10.05.2018р. №041-5/4190 на постачання продукції була вручена відповідачу 15.05.2018р. Тобто, строк виконання замовлення закінчився 15.06.2018р. (30 днів).
Саме прострочення відповідача у постачанні обумовленої продукції стало причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення неустойки.
Відповідач заперечив свою вину у несвоєчасному виконанні постачання товару, але не надав доказів прострочення кредитора (позивача) - листування, письмова відмова тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а договір є укладеним у письмовому виді за результатами тендеру. Спору в цій частині немає. Волевиявлення учасників було направлено на настання певних правових наслідків.
Відповідач на виконання умов договору здійснив передачу товару Позивачу, виконавши умови договору з простроченням, а Позивач прийняв товар і частково розрахувався за нього.
На час звернення Позивача до суду санкції сплачені не були.
Відповідач опосередковано визнав факт прострочення виконання.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення - з огляду на таке.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної купівлі-продажу товару промислового призначення - припої та флюси на суму 182400,00 грн. (з ПДВ).
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Суд погоджується з доводами учасника, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою договір поставки від 06.04.2018р. №413 (№53-122-01-18-06167) відповідає вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України, якою передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, - є господарським зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 06.04.2018р. №413 (№53-122-01-18-06167) не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
На виконання умов договору Відповідачем було здійснено поставку Позивачу товару двома частинами. Часткова оплата не є предметом спору та судом не розглядається.
Предмет спору охоплює прострочення постачальника (Відповідача) та стягнення неустойки на користь Позивача за порушення зобов'язання.
Відповідач свої зобов'язання в частині належної поставки в строк продукції промислового призначення - належним чином не виконав, оскільки друга партія товару передана позивачу лише 09.08.2018р. Суд вважає, що строк постачання товару відповідачем порушено, що дає право позивачу на стягнення неустойки.
Факт неналежного виконання Відповідачем умов договору підтверджується видатковою накладною (а.с. 19), претензією позивача (а.с. 20) та листуванням позивача (а.с. 22). Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та своєчасного виконання умов договору щодо поставки товару промислового призначення, в розумінні вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України, відповідач суду не подав.
Забезпечення виконання зобов'язання у виді пені оформлено сторонами письмовим договором - відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України, п. 9.1 договору (а.с. 12).
Штраф 7% позивач обгрунтовує з посиланням на приписи ч.3 п. 2 ст. 231 ГК України з урахуванням віднесення позивача до підприємств державного сектору економіки.
Таким чином, сума неустойки, яку просить стягнути Позивач - становить 8605,55 грн.
Пеня з 16.06.2018р. по 08.08.2018р. (54 дні) становить 3747,58 грн. з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення з суми 69399,60 грн.
Штраф 7% за прострочення виконання зобов'язання на користь державного підприємства понад 30 днів з суми 69399,60 грн. становить 4857,97 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
На підставі викладеного, суд вважає доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми неустойки за порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару - в розмірі 8605,55 грн.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання умов договору купівлі-продажу. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.
Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1 921,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-СПЕЦСПЛАВ», Черкаська область, м. Сміла, вул. Жовтнева, 23, кв. 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36326516, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24584661, від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Рівненська область, м. Вараш, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05425046, номер рахунку в банку невідомий
3747,58 грн. пені, 8605,55 грн. штрафу та 1 921,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.
Повне рішення складено 01.07.2018р.
Суддя Г.М. Скиба