Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/494/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс", м.Київ
до Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Південне Харківської області
про стягнення 65 167,69грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення 65167,69грн., з яких: 62129,67грн. заборгованості, 1689,91грн. інфляційного збільшення боргу, 1348,11грн. 3% річних.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №2/17/10/2017 суборенди нерухомого майна від 17.10.2017.
Ухвалою від 26.02.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2019.
Ухвалою від 20.03.2019 змінено дату призначеного підготовчого засідання на 28.03.2019.
26 березня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити. При цьому, відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, однак у позові позивач вказує, що звільнив приміщення приблизно 10.07.2018. Зазначений в позовній заяві гарантійний платіж в розмірі 46598,00грн. та переплата в сумі 15531,67грн. (наявні станом на кінець травня 2018 року) були зараховані відповідачем в рахунок орендної плати за червень 2018 року та за 10 днів липня 2018 року. Таким чином, на даний час будь-якого боргу відповідача перед позивачем не існує.
Ухвалою від 28.03.2019 підготовче засідання відкладено на 16.04.2019.
11 квітня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказав, що сторонами у червні-липні 2018 року не складалися акти наданих послуг, що свідчить про відсутність правовідносин за договором №2/17/10/2017 суборенди нерухомого майна від 17.10.2017. Крім того, 31.05.2018 відповідач втратив права на передане в оренду приміщення, а з 01.06.2018 позивач уклав новий договір суборенди №01/06 з ТОВ "Ультраспецмонтаж", яке мало права на це приміщення на підставі договору оренди нежитлового приміщення №01/18 від 10.04.2018.
До відповіді на відзив позивачем також були додані:
- клопотання про приєднання доказів, а саме: копії договору №1/17/10/2017 від 17.10.2017 з додатками, копій актів наданих ТОВ фірма "Радій, ЛТД" послуг з жовтня 2017 по травень 2018, копії договору №01/06 від 01.06.2018 та акти приймання-передачі до нього, копії платіжного доручення №5957 від 27.07.2018, копії квитанції №1 від 12.07.2018, копії податкової накладної №27 від 27.06.2018;
- клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: копії договору, актів приймання-передачі приміщення, якими підтверджено право відповідача на частину приміщення за адресою: АДРЕСА_4 площею 20кв.м., що є предметом договору №2/17/10/2017 суборенди нерухомого майна від 17.10.2017.
16 квітня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому, відповідачем повідомлено, що він з 08.04.2019 припинив господарську діяльність за власною заявою.
Щодо даного клопотання суд зазначає наступне.
З відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що відповідач з 08.04.2019 припинив підприємницьку діяльність.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне уточнити правовий статус відповідача у даній справі та вважати ним Фізичну особу ОСОБА_2 .
При цьому суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, відповідно до якої з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Отже, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу виконання умов господарського договору і відповідач станом на момент виникнення заборгованості за цим договором мав статус фізичної-особи підприємця та здійснював підприємницьку діяльність, дана справа є такою, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
У підготовчому засіданні 16.04.2019 клопотання позивача про приєднання доказів було залишено судом без розгляду, а клопотання про витребування доказів було залишено без задоволення. Також у даному підготовчому засіданні судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.05.2019.
20 травня 2019 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, у якому він просить суд приєднати до справи наступні докази: копію листа ТОВ "СВП Плюс" №1/19/04/2019 від 19.04.2019, копію листа ТОВ "Туристичний комплекс "Причал" №16/5 від 17.05.2019, копію інформаційної довідки №166849564 від 16.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, копію договору суборенди нерухомого майна №1/17/10/2017 від 17.10.2017 з додатками, копій актів наданих ТОВ фірма "Радій, ЛТД" послуг з жовтня 2017 по травень 2018, копію договору суборенди нежитлового приміщення №01/06 від 01.06.2018 та акти приймання-передачі до нього, копію платіжного доручення №5957 від 27.07.2018, копію квитанції №1 від 12.07.2018, копію податкової накладної №27 від 27.06.2018. При цьому позивачем заявлено клопотання про поновлення строків для приєднання вищевказаних доказів, яке мотивовано тим, що необхідність подання доказів виникла після отримання відзиву відповідача та з метою спростування його заперечень проти позову. До того ж, відповідь від власника майна, що було предметом договору суборенди №2/17/10/2017 від 17.10.2017, була отримана лише 17.05.2019. Також у клопотанні про приєднання доказів позивач з посиланням на постанову Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №915/1056/16 зазначив, що зміна статусу відповідача, який припинив підприємницьку діяльність під час розгляду справи, не впливає на підвідомчість справи та не тягне за собою припинення провадження.
Розглянувши дані клопотання позивача, суд визнав за можливе поновити строк на подання доказів та приєднав їх до матеріалів справи.
Також, 20.05.2019 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у тексті якої ТОВ "СВП Плюс" просить стягнути з ОСОБА_2 62129,67грн. заборгованості, 1689,91грн. інфляційного збільшення боргу, 1348,11грн. 3% річних, а також покласти на нього судові витрати в розмірі 1921,00грн. Однак, у прохальній частині даної заяви позивач просить суд стягнути вказані суми з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Таким чином, позивачем наведено суперечливі редакції уточнення своїх позовних вимог, одна з яких (у прохальній частині заяви про уточнення) є повністю тотожною з вимогами, зазначеними у позовній заяві.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви позивача.
Ухвалою від 21.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.06.2019.
У судовому засіданні 10.06.2019 судом оголошено перерву до 19.06.2019.
13 червня 2019 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що з наявних у справі доказів вбачається, що відносини оренди між сторонами припинилися з 01.06.2018.
Ухвалою від 18.06.2019 задоволено клопотання позивача про проведення даного судового засідання у режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Дніпровському районному суду міста Києва.
Однак 19.06.2019 у призначений час судового засідання господарському суду Харківської області не вдалося встановити зв'язок із Дніпровським районним судом міста Києва.
У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно частини 4 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Відповідач свого представника у судове засідання також не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
17 жовтня 2017 року між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як суборендарем, укладено договір №2/17/10/2017 суборенди нерухомого майна (надалі - Договір), за умовами якого ррендар передав суборендарю для платного користування протягом строку, встановленого цим Договором, приміщення, зазначене в пункті 1.2. цього Договору, а суборендар зобов'язався користуватися цим приміщенням відповідно до умов цього Договору і оплачувати таке користування в порядку, передбаченому статтею 4 цього Договору, а після закінчення строку користування, повернути його в тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Приміщенням, яке є предметом цього Договору - є частина нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4. Загальна площа Приміщення, яке надається в користування, складає - 20,00 квадратних метрів.
Дане приміщення передано орендарем суборендарю за актом приймання-передачі приміщення до Договору від 17.10.2017.
Згідно з пунктом 4.1 Договору суборендар сплачує орендарю орендну плату щомісячно виключно у національній валюті України - гривні в розмірі 46 598,00грн.
Пунктом 4.5 Договору сторони передбачили, що в день підписання цього Договору, суборендар сплачує орендарю платіж у розмірі 93178,00грн., з яких платіж у розмірі 46598,00грн. зараховується в якості поточної орендної плати, а решта у розмірі 46598,00грн. зараховуються у якості гарантійного платежу. Гарантійний платіж знаходиться у орендаря без нарахування відсотків та може бути використаний орендарем у випадку невиконання суборендарем своїх грошових зобов'язань та/або невідшкодувания збитків, завданих приміщенню, які сталися з вини суборендаря, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту такого порушення (чи завдання збитків приміщенню відповідно), за умови отримання суборендарем письмового повідомлення про використання гарантійного платежу. За відсутності вказаних обставин сума гарантійного платежу зараховується як орендний платіж за останній місяць користування приміщенням.
Правовідносини орендаря з суборендарем були чинні з 17.10.2017 року по 31.05.2018 (з 17.10.2017 по 10.11.2017 суборендар здійснював ремонт приміщення), належним чином виконував умови Договору, в т.ч. здійснив гарантійний платіж у розмірі 46598,00грн. (в порядку п.4.5 Договору), сплачував наперед орендну плату відповідно ст.4 Договору, що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями та актами наданих послуг.
З 01.06.2018 сторонами акти наданих послуг за Договором не складалися.
Як зазначає позивач у позові, він 31.05.2018 дізнався, що орендар втратив права на приміщення, у зв'язку з чим з 01.06.2018 правовідносини між орендарем та суборендарем за Договором припинилися.
Вказана обставина підтверджується також наявними у справі доказами.
Так, позивач здійснював свою діяльність у приміщенні, загальною площею 71,3кв.м., з яких 20кв.м. отримував в суборенду від відповідача, а ще 51,3кв.м. від ТОВ "Фірма "Радій, ЛТД" (з яких 5.9 кв.м. - площа санвузла по периметру зовнішніх стін).
З наданих позивачем доказів вбачається, що 01.06.2018 ТОВ "СВП Плюс" було укладено з ТОВ "Ультраспецмонтаж" (код 35587126) договір суборенди нежитлового приміщення №01/06 від 01.06.2018, за умовами якого він отримав в оренду ці ж самі приміщення. Також, 01.06.2019 було складено відповідний акт прийому-передачі. В подальшому за умовами договору суборенди нежитлового приміщення №01/06 від 01.06.2018 здійснювалися відповідні платежі вже на користь ТОВ "Ультраспецмонтаж".
Таким чином, з 01.06.2018 правовідносини між позивачем та відповідачем щодо суборенди приміщення фактично припинилися.
Станом на 31.05.2018 відповідач мав переплату за суборенду у розмірі 15531,67грн., а також відповідачем не було повернуто гарантійний платіж у розмірі 46598,00грн.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виникнення обставин, за яких відповідач мав би право використати гарантійний платіж.
У зв'язку з наведеним, з 01.06.2018 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 62129,67грн. (15531,67грн. + 46598,00грн.)
Відповідач наявність даної заборгованості станом на 31.05.2018 у відзиві не оспорює, однак вказує, що позивач фактично займав приміщення до 10.07.2018, а тому вказані кошти були зараховані за період суборенди з 01.06.2018 по 10.07.2018.
Суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не надано. Відповідні акти надання послуг за Договором за вказаний відповідачем період не складалися.
Позивач звернувся до відповідача 19.06.2018 з вимогою повернути гарантійний платіж та надлишково сплачену орендну плату, однак відповідач дані кошти не повернув.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 62129,67грн. заборгованості, 1689,91грн. інфляційного збільшення боргу, 1348,11грн. 3% річних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача за Договором станом на 31.05.2018 складає 62129,67грн.
При цьому, доводи відповідача про фактичне користування позивачем орендованими приміщеннями за період з 01.06.2018 по 10.07.2018 відповідними доказами не підтверджені.
В свою чергу, позивачем надано належні докази, які підтверджують факт укладення ним 01.06.2018 договору суборенди, у тому числі щодо приміщення, яке було предметом Договору, з іншим суб'єктом господарювання - ТОВ "Ультраспецмонтаж".
Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 15531,67грн. надлишково сплаченої суми орендної плати та невикористаний гарантійний платіж у сумі 46598,00грн.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної заборгованості.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 62129,67грн. заборгованості законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства позивач здійснив нарахування відповідачу 1689,91грн. інфляційного збільшення боргу, 1348,11грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" (04074, м.Київ, вул.Автозаводська, 18, код 37244754) 62129,67грн. заборгованості, 1689,91грн. інфляційного збільшення боргу, 1 348,11грн. 3% річних, а також 1921,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "01" липня 2019 р.
Суддя М.В. Калантай