"25" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/187/17
Господарський суд Одеської області у складі судді - Оборотової О.Ю., Гут С.Ф., Літвінов С.В. при секретарі судового засідання Ісак Д.П.
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»;
про стягнення;
та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»;
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;
про зобов'язання укласти договір;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»:
1.Фонду державного майна України;
2. Кабінету Міністрів України.
Представники сторін:
від позивача (за первісним позовом): Никоненко А.Г. за довіреністю;
від відповідача (за первісним позовом): Забарна Ю.М. за ордером;
від третьої особи (Кабінет Міністрів України) Коваленко А.А. за довіреністю;
від третьої особи (Фонд державного майна України) Лисюк В.В.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України» посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу від 28.07.2016 р. № 193/16/ОПЗ-ПР в частині оплати вартості поставленого природного газу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.2017р. порушено провадження у справі № 916/187/17.
27.02.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечував з приводу задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень викладених у відзиві Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» зазначило, що розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016 «Про погодження реструктуризації боргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - Розпорядження №1018-р) є актом цивільного законодавства та відповідно якого КМУ своїм розпорядженням вирішив питання реструктуризації боргу, що виник у зв'язку з виконанням договору постачання природного газу, тим самим замінивши умови договору.
27.02.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» надійшло клопотання в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017р. задоволено клопотання відповідача від 27.02.2017р. про залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України. Залучено до участі у справі № 916/187/17 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9 ) та Кабінет Міністрів України (01008, м.Київ, вул. Грушевського, буд.12/2).
15.03.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду Одеської області надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач заперечував з приводу правової позиції відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
15.03.2017р. від Фонду державного майна України до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа без самостійних вимог на предмет спору просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
15.03.2017р. Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості.
В обґрунтування правової позиції позивач за зустрічним позовом зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016 «Про погодження реструктуризації боргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» є підставою для укладення договору про реструктуризацію заборгованості Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2017р. прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про зобов'язання укласти договір про реструктуризацію заборгованості для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості.
20.03.2017р. від Фонду державного майна України до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа без самостійних вимог на предмет спору просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
21.03.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про забезпечення прозову, відповідно до якої, позивач за первісним позовом просив накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» в межах суми стягнення.
29.03.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову.
04.04.2017р. від Фонду державного майна України до господарського суду Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких третя особа без самостійних вимог на предмет спору просить суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», просить задовольнити зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» у повному обсязі.
06.04.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог у зв'язку з допущенням арифметичної помилки при здійсненні розрахунку інфляційних втрат.
06.04.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду Одеської області надійшов відзив на зустрічних позов, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» у повному обсязі.
В обґрунтування доводів викладених у відзиві Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на відсутність законних підстав для укладення спірного договору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2017р. призначено справу №916/187/17 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2017р. справу №916/187/17 прийнято на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Желєзна С.П., Петренко Н.Д.
15.05.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшла уточнена позовна заява про укладення додаткової угоди №1 до договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2017р.
31.05.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду Одеської області надійшов відзив на уточнену позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», відповідно до якого відповідач за зустрічним позовм заперечує правову позицію позивача за зустрічним позовом та вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Желєзної С.П. з 29.05.2017р. по 30.06.2017р. у відпустці, справу передано на повторний автоматичний розподіл справи №916/187/17, для внесення змін до складу колегії суддів.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 31.05.2017р. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Літвінов С.В., Петренко Н.Д.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. справу №916/187/17 прийнято на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Літвінов С.В., Петренко Н.Д.
26.06.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про призначення експертизи про економічну діяльність підприємства (Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»).
Судом відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про призначення експертизи про економічну діяльність підприємства, оскільки дані обставини не відносяться до суті позовних вимог.
26.06.2017р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи для розрахунку штрафних санкцій.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про призначення судової економічної експертизи для розрахунку штрафних санкцій, оскільки для розрахунку штрафних санкцій суд не потребує залучення спеціалістів експертної установи.
У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Петренко Н.Д. у відпустці з 16.06.2017р. по 15.08.2017р., справу №916/187/17 передано на повторний автоматичний розподіл справи для внесення змін до складу колегії суддів.
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017р. визначено наступний склад колегії для розгляду даної справи: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - Д'яченко Т.Г., Літвінов С.В.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2017р. справу №916/187/17 прийнято на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., судді - - Д'яченко Т.Г., Літвінов С.В.
19.07.2017р. за вх.№2-3902/17 від ПАТ «Одеський припортовий завод» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №916/187/17 до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/8515/17 за позовом ПАТ «Одеський припортовий завод» до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2017р. клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» - задоволено; зупинено провадження у справі №916/187/17 до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/8515/17; зобов'язано сторони в п'ятиденний строк з моменту остаточного вирішення адміністративної справи №826/8515/17 повідомити Господарський суд Одеської області про результати такого розгляду.
15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
06.11.2018р. надійшло клопотання про поновлення розгляду справи.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції затвердженій рішенням Ради суддів України від 15.09.2016р.), пункту 9.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), у зв'язку з надходженням заяви про поновлення провадження у справі (№ 2-5515/18 від 06.11.2018р.) та перебування члена колегії судді Д'яченко Т.Г. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/187/17 для внесення змін до складу колегії суддів.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 07.11.2018р. визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Оборотова О.Ю. судді: Літвінов С.В., Гут С.Ф.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2018р. прийнято справу №916/187/17 на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Оборотова О.Ю. судді: Літвінов С.В., Гут С.Ф.; поновлено провадження по справі № 916/187/17; справу № 916/187/17 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі.
30.11.2018р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №916/187/17 до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/8515/17 за позовом ПАТ «Одеський припортовий завод» до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2018р. клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» - задоволено; зупинено провадження у справі №916/187/17 до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/8515/17.
04.12.2018р. від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2018р. клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» - задоволено; зупинено провадження у справі №916/187/17 до набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/8515/17.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського осуду від 06.03.2019р. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задоволено. Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі №916/187/17 скасовано. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» б/н від 27.11.2018 (вх.№2-6075/18 від 30.11.2018) про зупинення провадження у справі №916/187/17 відмовлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2019р. поновлено провадження по справі № 916/187/17. Призначено підготовче судове засідання по справі № 916/187/17 на 17 квітня 2018р. о 15:45 год.
17.04.2019р. від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення з приводу розпорядження Кабінету Міністрів №1018-р від 28.12.2016р.
17.04.2019р. від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду Одеської області надійшло повідомлення про зміну найменування позивача, а саме Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
17.04.2019р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшло клопотання про поновлення строків сторонам для подання додаткових документів та про зобов'язання учасників справи надати письмові пояснення в обґрунтування правової позиції.
17.04.2019р. у судовому засіданні протокольно відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» від 17.04.2019р. про поновлення строків сторонам для подання додаткових документів та про зобов'язання учасників справи надати письмові пояснення в обґрунтування правової позиції.
26.04.2019р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом.
02.05.2019р. від Фонду державного майна України до господарського суду Одеської області надійшли пояснення по справі, відповідно до яких третя особа без самостійних вимог на предмет спору просить суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», просить задовольнити зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» у повному обсязі.
13.05.2019р. від Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення по справі.
13.05.2019 до господарського суду Одеської області надійшла заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 2-2171/19) про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (код 00206539) у сумі 189588266,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2019р. заяву Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №2-2172/19 від 13.05.2019) про забезпечення позову у справі № 916/187/17 - повернуто без розгляду.
11.06.2019р. Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до господарського суду Одеської області надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 11.06.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/187/17 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 25.06.2019 о 12:00год.
У судовому засіданні 25.06.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
28.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» ( далі - Відповідач за первісним позовом) укладено Договір постачання природного газу №193/16/ОПЗ-ПР (надалі - Договір) відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1, якого, постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для власних потреб, а не для перепродажу. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % від вартості запланованих місячних обсягів до 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивачем за первісним позовом поставлено Відповідачу за первісним позовом природний газ на загальну суму 302616000 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2016р.
Відповідач за первісним позовом розрахувався за вказані обсяги частково у сумі 159661000грн.
Загальний обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» за поставлений товар складає 142955000грн. та не заперечується з боку Відповідача за первісним позовом.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 Договору, споживач сплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
З урахуванням викладених обставин, Позивач за первісним позовом вважає, що був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
28 грудня 2016 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням №1018-р погодив пропозицію ФДМУ щодо реструктуризації боргу АТ «ОПЗ» перед НАК «Нафтогаз України, станом на 31.12.2016 р., за поставлений і спожитий природний газ, починаючи з 01 квітня 2017 року рівними частинами строком на два роки та без врахування відсотків.
На виконання розпорядження КМУ №1018-р. АТ «ОПЗ» направив на адресу НАК «Нафтогаз України» лист від 30.01.2017 р. №215 з проханням надати проект договору про реструктуризацію боргу. У листі від 06.02.2017 р. № 26-1420/1.8-17 НАК «Нафтогаз України» відмовив в укладенні договору про реструктуризацію мотивуючи це тим, що розпорядження КМУ №1018-р. не передбачає його укладання.
09.02.2017р. АТ «ОПЗ», супровідним листом від 09.02.2017 р. № 366, направив на адресу НАК «Нафтогаз України» свій проект договору про реструктуризацію боргу із урахуванням суми, яка зазначена в позовній заяві. У листі-відповіді від 16.02.2017 р. № 26-1657/1.8-17, НАК «Нафтогаз України» знову відмовив заводу в укладенні договору.
Як зазначає Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» виплата суми боргу та штрафних санкцій на вимогу Позивача за первісним позовом, в умовах вимушеної тимчасової зупинки підприємства, не тільки суперечить розпорядженню КМУ №1018-р., а й матиме для заводу негативні наслідки пов'язані з його подальшою життєдіяльністю. Будь-яка непланова зупинка заводу, пов'язана із стягненням на користь НАК «Нафтогаз України» 189 588 266,00 грн. може призвести не лише до загрози банкрутства підприємства, а й інших надзвичайних подій, зокрема невиправданих наслідків - техногенної, екологічної катастрофи Одеського регіону.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що відмова Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо укладення додаткової угоди №1 до договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2017р. про реструктуризацію боргу порушує охоронювані законом інтереси Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», у зв'язку з чим вважає, що був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Колегія суддів зазначає, що приймаючи до уваги, що за умов задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», правові підстави первісної позовної заяви будуть змінені, у зв'язку з чим, перш за все необхідно надати правову оцінку саме зустрічних позовних вимог.
Частина друга статті 4 ЦК України містить вичерпний перелік актів цивільного законодавства. Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Розпорядження Кабінету Міністрів України не згадуються в статті 4 ЦК України, отже, розпорядження №1018-р не є актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
У широкому значенні під терміном «законодавство» розуміють систему законів та інших нормативних актів, що приймаються Верховною Радою України та вищими органами виконавчої влади, - постанови Верховної Ради, укази Президента України, постанови і декрети Кабінету Міністрів України. Ці акти розвивають, конкретизують відповідні закони і не мають їм суперечити. Юридична сила таких нормативних актів визначається компетенцією державного органу, який приймає відповідні акти.
Конституційним Судом України (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст .21 КЗпП України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98) було дано офіційне тлумачення терміну «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Розпорядження Кабінету Міністрів, як акти ненормативного характеру, не включаються в систему законодавства в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України.
Суд звертає увагу, що Закон України «Про Кабінет Міністрів України» не надає Кабінету Міністрів України права приймати рішення щодо укладання договорів або внесення до них змін.
Статтею 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з державними господарськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями наступним чином: Кабінет Міністрів:може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об'єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об'єктами державної власності, затверджує положення та статути державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності, визначає методологію затвердження фінансових планів державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій і обчислення обсягу доходів бюджету від управління державними корпоративними правами, відповідно до законодавства координує та контролює діяльність зазначених державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій.
Отже, до компетенції Кабінету Міністрів, як органу державної влади, Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не надається право укладання чи погодження господарських договорів державних підприємств.
Шостий апеляційний адміністративний суд, розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до Кабінету Міністрів України, треті особи: Фонд державного майна України, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в постанові від 29.01.2019 у справі №826/8515/17 дійшов висновку, що видаючи розпорядження №1018-р від 28.12.2016 Кабінет Міністрів України діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як єдиний акціонер ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Відповідно до пункту 90 Статуту публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2015 № 1002 «Деякі питання вдосконалення корпоративного управління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія -Нафтогаз України», чинній станом на 28.12.2016, правління товариства очолює голова, який без довіреності укладає договори (контракти) та вчиняє інші правочини від імені Компанії без довіреності. В той же час Статут публічного акціонерного товариства - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в редакції станом на 28.12.2016 не передбачає права Кабінету Міністрів, як органу управління, укладати угоди від імені товариства, і тому будь-які розпорядження Кабінету Міністрів України щодо договорів НАК «Нафтогаз України» є внутрішніми документами товариства, які не породжують жодних цивільних або адміністративних прав та обов'язків для відповідача за первісним позовом.
Розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016 не може бути підставою для зміни порядку строків виконання зобов'язання чи звільнення від відповідальності за їх порушення
Отже, дослідивши у сукупності зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» колегія суддів дійшла висновку, що чинним законодавством України закріплений принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Розпорядження від 28.12.16 №1018-р не містить прямої вказівки щодо обов'язку Відповідача за зустрічним позовом укладати з Позивачем за зустрічним позовом договір про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, оскільки додаткова угода про реструктуризацію заборгованості не базується на державному замовлені, не є обов'язковою для укладання в силу прямої норми закону та жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного договору сторони не заключали, а тому правових підстав для зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укласти додаткову угоду №1 до договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2017р. колегія суддів не вбачає.
Що стосується первісних позовних вимог, колегія суддів зазначає, наступне.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати поставленого газу за Договором за періоди: - з 15.06.2016р. по 19.12.2016р. становить 14976499,45 грн.; штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу становить 10356850,00грн.
Судом перевірено правильність розрахунку пені та штрафу виконаного Позивачем за первісним позовом, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3% річних за прострочення оплати поставленого газу за Договором за період з 15.08.2016р. по 19.12.2016р. становить 1526662,70грн.
Судом перевірено правильність розрахунку 3% річних виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що індекс інфляції за прострочення оплати поставленого газу за Договором за період з вересня 2016р. по листопад 2016 (включно) становить 9667538,31грн.
Судом перевірено правильність розрахунку індексу інфляції виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищезазначене, стягненню з Відповідача за первісним позовом підлягає основний борг у сумі 142955000,00грн. пеня у розмірі 14976499,45, 7%штрафу у сумі 10356850,00грн. 3% річних у розмірі 1526662,70грн. інфляційні втрати у сумі 9667538,31грн.
Відповідач за первісним позовом надав власний контррозрахунок штрафних санкцій з урахуванням положень додаткової угоди №1 до договору № 193/16/ОПЗ-ПР від 28.07.2017р., однак, даний розрахунок колегією суддів не приймається оскільки судом відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Заперечення викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються з наступних підстав того, що як вже було надано правову оцінку, Розпорядження Кабінету Міністрів України №1018-р від 28.12.2016 не може бути підставою для зміни порядку строків виконання зобов'язання чи звільнення від відповідальності за їх порушення
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Отже, оскільки Розпорядження №1018-р не є договором, ним не може встановлюватися порядок виконання зобов'язання.
Стаття 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 651 ЦК встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. НАК «Нафтогаз України», як юридична особа та сторона договору, укладеного з відповідачем, в особі уповноваженого органу - голови правління, не укладала змін до договору, належні строки виконання якого намагається оспорити відповідач.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, належних та допустимих доказів спростовуючих позовні вимоги чи необхідність зменшення штрафних санкцій не надав.
Що стосується заяви про забезпечення позову від 21.03.2017р., колегія суддів зазначає, що дана заява не була розглянута до набрання чинності Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Після набрання чинності нового Господарського процесуального кодексу України заявник не скористався своїм правом для приведення даної заяви у відповідність з положеннями чинного ГПК України, а тому дана заява залишається без розгляду.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код 00206539) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 20077720, адреса - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) основний борг у сумі 142955000,00грн. пеню у розмірі 14976499,45, 7%штрафу у сумі 10356850,00грн. 3% річних у розмірі 1526662,70грн. інфляційні втрати у сумі 9667538,31 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 240000,00грн.
3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання укласти договір - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 01 липня 2019р.
Головуючий суддя - О.Ю. Оборотова
Суддя С.Ф. Гут
Суддя С.В. Літвінов