"18" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/744/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Голоденко М.Ю., довіреність № 08/02-02, дата видачі : 07.02.19;
від відповідача: Казарновський О.Л., довіреність дата видачі : 17.05.19;
розглянувши справу №916/744/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО „РІДНА ПРИРОДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ГЮБІ+" про стягнення 2 214 499, 48 грн., -
18.03.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО „РІДНА ПРИРОДА" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 762/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ГЮБІ+" про стягнення 2 214 499, 48 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2019р. суддею Гутом С.Ф. було призначено справу № 916/744/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.04.2019р. о 10:20 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2019р. було відкладено підготовче засідання на "14" травня 2019 р. о 12:20 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2019р. було закрито підготовче провадження у справі №916/744/19 із призначенням справи до судового розгляду по суті на 23.05.2019р. о 11:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2019р. було відкладено судове засідання на "13" червня 2019 р. о 10:35 год.
06.06.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив за вх.ГСОО№11368/19 на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач не визнає позовні вимоги та просить суд зменшити загальну суму неустойки (штраф та пеня) по Договору про надання послуг з дискування ґрунту №1307/17-2 від 13 липня 2017р. та зменшити загальну суму пені по Договору оренди сільгосптехніки з екіпажом №2507/17-2 від 13 липня 2017р.
В судовому засіданні 13.06.2019р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 18 червня 2019 р. о 14:00 год.
18.06.2019р. у судовому засіданні представником позивача було надано заперечення на відзив на позов за вх.ГСОО№12156/19, відповідно до якого просить суд вирішувати справу за наявними у справі матеріалами.
18.06.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «РІДНА ПРИРОДА» (далі - позивач, виконавець, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЮБІ+» (далі - відповідач, замовник, орендар) було укладено Договір №1307/17-2 про надання послуг з дискування ґрунту (далі - Договір надання послуг).
Відповідно до Договору надання послуг Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги з дискування ґрунту на орієнтовній площі 1626 га технікою Виконавця на об'єктах (полях) Замовника, а саме: трактором CASE STX 500, д/н НОМЕР_1 із дисковою бороною WISHEK 812 NT (п.1.1.).
Розділом 2 Договору надання послуг передбачено ціну та умови оплати. Так, п.2.1. Договору надання послуг передбачено, що вартість послуг за 1 га дискування ґрунту складає 500,00 грн., орієнтовна ціна Договору складає 813006,50 грн. Остаточна вартість послуг фіксується в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є невід'ємною частиною цього Договору. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) містить відомості про надані Виконавцем послуги, їх об'єм вартість та є підставою для виставлення Виконавцем Замовника рахунка-фактури до сплати за надані послуги Виконавцем за цим Договором (п.2.2.). Всі розрахунки проводяться Замовником на підставі виписаних Виконавцем рахунків-фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт за фактично виконані роботи з дискування ґрунту, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений в п.7 даного Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати його підписання, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Договором надання послуг встановлено обов'язок Виконавця своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п.1.1. цього Договору (п.3.1.2.), а також обов'язок Замовника приймати від Виконавця надані послуги згідно з Договором (п.3.2.1.), оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному в розділі 2 цього Договору (п.3.2.5.).
Також, між сторонами Договору надання послуг укладено Додаткову угоду №1 від 02.10.2017, відповідно до якої Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги з дискування ґрунту на орієнтовній площі 590,6 га технікою Виконавця на об'єктах (полях) Замовника, а саме: трактором CLAAS Xerion 3800 із дисковою бороною Pottinger. Вартість послуг за даною Додатковою угодою сторони погодили у розмірі 500,00 грн. за 1 га послуг з дискування ґрунту, орієнтовна ціна Договору складає 295302,36 грн. Остаточна вартість послуг фіксується в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Позивачем були надані послуги за зазначеним Договором надання послуг, що підтверджується Актом надання послуг №467 від 01.09.2017 на суму 813006,50 грн. та Актом надання послуг №541 від 19.10.2017 на суму 295302,36 грн., які підписані сторонами.
Відповідачем надані послуги були оплачені частково у розмірі 290000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 27.09.2017р.
В результаті часткового виконання відповідачем умов Договору надання послуг щодо оплати на даний час існує заборгованість у розмірі 818308,86 грн.
Також між позивачем та відповідачем було укладено Договір №2509/17-2 оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем (далі - Договір оренди).
Відповідно до п.1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове платне користування трактор CASE STX 500 з сіялкою Horsch Pronto 10 NT (далі - Техніка) з екіпажем (трактористами), забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування Техніку під керуванням екіпажу (трактористів) Орендодавця і зобов'язується сплачувати Орендодавцю плату за оренду.
Передача техніки в оренду здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками Орендаря та Орендодавця (п.3.2.).
Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі (п.4.1.). Строк закінчення оренди (п.4.2. Договору оренди) сторонами не зазначено.
Відповідно до п.5.1. Договору оренди орієнтовна сума плати за оренду за весь строк оренди Техніки та фактичне розташування орендованої Техніки Орендодавця протягом терміну оренди вказується у Додатку №1 до цього Договору.
Плата за Оренду за Договором становить загальну вартість наданих послуг з оренди Техніки з екіпажем, сплачених Орендарем Орендодавцеві протягом дії Договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг, які підписуються Сторонами на рідше 1 разу на тиждень, та розраховуються наступним чином: плата за оренду встановлюється в розмірі у гривнях з ПДВ за один гектар фактично обробленої площі згідно Додатку №1 (п.5.2, п.п.5.2.1.).
Плата за оренду вноситься шляхом перерахування Орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця на підставі затверджених обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг у 10 термін, з моменту підписання Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п.5.3.).
П.6.2.1. Договору оренди встановлює обов'язок Орендаря оплачувати плату за оренду за надані послуги.
Додатком №1 до Договору оренди від 25.09.2017 встановлено, що техніка, яку Орендодавець передає в платне строкове користування Орендарю, - трактор CASE STX 500 2005 року випуску та сіялка Horsch Pronto 10 NT 2013 року випуску. У додатку сторонами погоджено, що орієнтовна сума плати за оренду за весь строк оренди Техніки та фактичне розташування орендованої Техніки Орендодавця протягом терміну оренди становить 1440683,40 грн.
Актом приймання-передачі від 25.09.2017 сторони оформили передачу в оренду вказаної техніки.
Актом приймання-передачі від 06.11.2017 сторони оформили повернення вказаної техніки з оренди.
Додатковою угодою №1 від 09.10.2017 до Договору оренди сторони домовились, що у зв'язку з виходом із ладу техніки Орендодавця, а саме трактору CASE STX 500 2005 року випуску з сіялкою Horsch Pronto 10 NT сторони погодили замінити вищезазначену техніку Орендодавця на нову, а саме: трактор колісний New Holland T8.410 з сіялкою Horsch Pronto 10 NT.
Сторонами було підписано Акт надання послуг №549 від 06.11.2017 на суму 1440683,40 грн.
Відповідачем було здійснено часткові оплати за Договором оренди: 500000,00 грн. 09.02.2018, що підтверджується випискою по рахунку; 200000,00 грн. 20.09.2018, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням №256; 150000,00 грн. 21.09.2018, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням №260; 200000,00 грн. 12.10.2018, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням №286; 100000,00 грн. 16.11.2018, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням №319; 100000,00 грн. 28.11.2018, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням №337; 100000,00 грн. 11.12.2018, що підтверджується випискою по рахунку та платіжним дорученням №401, що становить в сукупності 1350000,00 грн.
Позивач вказує, що ним було направлено відповідачеві претензію за вих..№19/10-01 від 19.10.2018, однак у матеріалах справи наявні докази відправлення певної кореспонденції, зміст якої встановити немає можливості, вказана кореспонденція відповідно до наданої довідки ДП «Укрпошта» була повернута.
З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю „ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО „РІДНА ПРИРОДА" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРО ГЮБІ+" про стягнення 2 214 499, 48 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем у відзиві визнано наявність заборгованості за Договором надання послуг у загальному розмірі 818 308,86 грн., вказаний розрахунок основної суми заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення основної суми заборгованості за Договором надання послуг.
Щодо розміру неустойки у вигляді пені та штрафу за Договором надання послуг суд зазначає наступне.
В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно зі ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Розділом 4 Договору надання послуг сторони врегулювали відповідальність та порядок вирішення спорів. Так, відповідно до п.4.1. у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання в повному обсязі згідно умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з п.4.2. Договору надання послуг за недотримання строків сплати зазначених в п.2.3. цього Договору Замовник сплачує Виконавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню у розмірі 2,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення до моменту повної оплати заборгованості. Сторони дійшли згоди, що строк нарахування пені та позовної давності відносно стягнення пені за цим Договором складає три роки.
Крім того, п.4.3. Договору надання послуг визначено, що у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 15 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і вимогу Виконавця штраф у розмірі 5% від суми заборгованості; випадку не погашення грошової заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і вимогу Виконавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості; у випадку не погашення грошової заборгованості протягом 60 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Замовник зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і вимогу Виконавця штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Позивачем заявлено до стягнення 390724,08 грн. пені за Договором надання послуг.
Суд звертає увагу на те, що розрахунок пені здійснено з 11.09.2017 року, тоді як Договором надання послуг встановлено, що розрахунки проводяться Замовником на підставі виписаних Виконавцем рахунків-фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 (десяти) банківських днів з дати його підписання, а тому початок розрахунку пені має відліковуватись від 16.09.2017, оскільки Акт надання послуг №467 підписано 01.09.2017.
Що стосується заявленої суми штрафу відповідно до Договору, то суд вказує наступне.
Позивачем за Договором надання послуг до стягнення заявлено суму штрафу у розмірі 163661,77 грн., що становить 20% від заявленої суми заборгованості у розмірі 818308,86 грн.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст. 231 ГК України.
Так, відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
Відповідно до вказаної норми у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Суд при винесенні рішення враховує, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18).
Суд перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахував їх майнові інтереси, значний розмір нарахованої до стягнення суми пені та штрафу, зокрема, у порівнянні з основною сумою заборгованості, заявленою до стягнення, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем зобов'язань, компенсуються позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про доцільність зменшення розміру неустойки за Договором надання послуг і стягнення пені у розмірі 80000,00 грн., і штрафу у розмірі 80000,00 грн.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат суд вказує наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що до стягнення заявлено 35778,52 грн. 3% річних, тоді як правильним є розрахунок 3% річних за вказаний період у розмірі 23 240,98грн.
Інфляційні втрати, заявлені позивачем, також підлягають стягненню частково, оскільки судом встановлено неправильність розрахунку позивача. У межах заявленого періоду інфляційні втрати, які підлягають стягненню, становлять 108578,53 грн.
Щодо стягнення за Договором оренди, суд вказує наступне.
Відповідачем визнано наявність заборгованості за Договором оренди у розмірі 90683,40 грн. Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи.
Позивачем разом з позовом надано картку рахунку 361 за 01.01.2018-05.02.2019, де вказано сальдо у розмірі 90683,40 грн.
Оскільки позивачем помилково не було враховано всі платежі за Договором оренди, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі саме 90683,40 грн.
Щодо розміру неустойки у вигляді пені за Договором надання послуг суд зазначає наступне.
Згідно з п.8.1. Договору оренди у разі порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п.8.4. Договору за порушення строків сплати плати за оренду згідно підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
П.8.5. Договору встановлено, що сторони дійшли згоди встановити строк позовної давності в три роки до вимог про стягнення пені за цим Договором.
Позивачем заявлено пеню в розмірі 223 243,93 грн., яку розраховано з 16.11.2017 по 04.03.2019.
Втім, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У Договорі оренди сторонами не передбачено іншого строку нарахування штрафних санкцій за Договором.
Зробивши власний розрахунок, суд встановив, що розмір пені у межах заявленого періоду становить 16 278,29 грн.
Суд при винесенні рішення враховує, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу. Відносно зазначеного клопотання та зменшення розміру санкцій суд вже вказав свою позицію вище та вважає за доцільне зменшити розмір неустойки за Договором оренди і стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 000,00грн.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат суд вказує наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що до стягнення заявлено 32115,12 грн. - 3% річних, тоді як правильним є розрахунок 3% річних за вказаний період у розмірі 9829,57 грн.
Інфляційні втрати заявлені позивачем у розмірі 131137,19 грн., також підлягають стягненню частково, оскільки судом встановлено неправильність розрахунку позивача. У межах заявленого періоду інфляційні втрати, які підлягають стягненню, становлять 3872,43 грн.
Суд при цьому звертає увагу на те, що у розрахунках з 20.09.2018 по 04.03.2019 позивач вказує не розрахунок інфляції, а розрахунок пені.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО „РІДНА ПРИРОДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ГЮБІ+" про стягнення 2 214 499, 48 грн. -задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ГЮБІ+" (67520, Одеська область, Іванівський р-н., с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70; код ЄДРПОУ 38443006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО „РІДНА ПРИРОДА" (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, будинок 101, кв. 30; код ЄДРПОУ 19058491) заборгованість за Договором №1307/17-2 про надання послуг з дискування грунту від 13 липня 2017р. в сумі 1 110 128,37 грн., з яких : 818 308 /вісімсот вісімнадцять тисяч триста вісім/ грн. 86 коп. - суму основного боргу, 80 000/ вісімдесят тисяч /грн. 00 коп. - пені, 108 578 / сто вісім тисяч п'ятсот сімдесят вісім / грн. 53 коп. - суму інфляційного збільшення , 23 240 /двадцять три тисячі двісті сорок /грн. 98 коп. - 3% річних та 80 000/ вісімдесят тисяч /грн. 00 коп. - суму додаткового штрафу.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО ГЮБІ+" (67520, Одеська область, Іванівський р-н., с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70; код ЄДРПОУ 38443006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСЬКЕ ПРИРОДООХОРОННЕ СЕРВІСНО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО „РІДНА ПРИРОДА" (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, будинок 101, кв. 30; код ЄДРПОУ 19058491) заборгованість за Договором №2509/17-2 про оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем від 25 вересня 2017р. в сумі 116 385,40 грн., з яких : 90 683 /дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят три/ грн. 40 коп. - суму основного боргу, 12 000/ дванадцять тисяч /грн. 00 коп. - пені, 3 872 / три тисячі вісімсот сімдесят дві / грн. 43 коп. - суму інфляційного збільшення, 9 829 /дев'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять /грн. 57 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 881 /чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна/ грн. 66 коп.
4. В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 01 липня 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут