264/1876/19
2/264/905/2019
(ЗАОЧНЕ)
"20" червня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., за участю секретаря судового засідання Кадимової А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 05.03.2014 року ОСОБА_1 того ж числа отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, у порушення умов договору відповідачка не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку із чим, станом на 18.02.2019 року має заборгованість у сумі 13209,32 грн., яка складається із заборгованості заборгованість за тілом кредиту - 4865,87 грн., за простроченим тілом кредиту - 2281,00 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 4357,24 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 600,00 грн., а також штрафів: фіксованої частини - 500 грн. та процентної складової - 605,21 грн. На підставі цього АТ КБ «ПриватБанк» був вимушений звернутися до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 13209,32 грн. та судовий збір у розміру 1921,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
Ухвалою суду від 20.06.2019 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи, оскільки відповідачка, будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 05.03.2014 року, згідно якої, а також на підставі укладеного договору б/н від того ж числа, отримала кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв'язку із чим на підставі рішення Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року змінено найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».
Відповідачка власним підписом у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умов), а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Вказаний договір був укладений у порядку, передбаченому статтею 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання визнається договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до змісту ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі п.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором бн від 05.03.2014 року відповідачка, станом на 18.02.2019 року має заборгованість у сумі 11649,50 грн., яка складається із заборгованості заборгованість за тілом кредиту - 4865,87 грн., за простроченим тілом кредиту - 2281,00 грн., нарахованої пені за прострочене зобов'язання - 4357,24 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 600,00 грн., а також штрафів: фіксованої частини - 500 грн. та процентної складової - 605,21 грн.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.5 ч.2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку. Також суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.
При вирішенні питання щодо стягнення штрафів: фіксованої частини - 500,00 грн. та процентної складової - 605,21 грн., суд приходить до наступних висновків.
За розрахунком позивача сума штрафів була нарахована внаслідок невиплати щомісячної суми кредитного платежу.
Згідно ст.2 Закону України №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно даного Переліку місто Маріуполь є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Відносно строків дії вказаного розпорядження та проведення антитерористичної операції суд відзначає, що за пунктом 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014 року затверджується перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Також у десятиденний строк після закінчення антитерористичної операції Кабінету Міністрів наказано прийняти остаточний перелік таких населених пунктів.
З огляду на вказані положення нормативних актів на сьогоднішній день відсутні дані щодо дати остаточного закінчення антитерористичної операції для визначення кінцевого періоду дії Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року відносно заборони нарахування пені та/або штрафів за кредитними договорами, зокрема, на території м.Маріуполя.
Отже, нарахування штрафних санкцій за період з 14 квітня 2014 року по теперішній час для боржників, які зареєстровані на території м.Маріуполя, не відповідає вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для нарахування відповідачці ОСОБА_1 штрафів: фіксованої частини - 500,00 грн. та процентної складової - 605,21 грн. за кредитним договором у період дії заборони з огляду на місце проживання відповідачки та періоду нарахування штрафів, а тому вимоги позивача не ґрунтуються на законі та в цій частині вимог слід відмовити.
Аналізуючи вказані положення законодавства, суд також дійшов висновку, що позивач з тих же самих підстав не мав права нараховувати відповідачці пеню на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором б/н від 05.03.2014 року, починаючи з 14 квітня 2014 року, тому суд відмовляє позивачу в цій частині. А саме, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки пені за прострочене зобов'язання - 4357,24 грн. та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 4357,24 грн.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч.3 ст.12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами ст.ст. 76-78 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів і показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням переліченого, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість частини позовних вимог відносно заборгованості за простроченим тілом кредиту - 7146,87 грн.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а ним при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., то у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1037,34 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 611, 623, 1054, 1046 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором бн від 05.03.2014 року у розмірі 7146,87 грн. (сім тисяч сто сорок шість гривент 87 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1037,34 грн. (одна тисяча тридцять сім гривень 34 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м.Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н. В. Литвиненко