18 червня 2019 року № 320/880/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;
- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплатити додаткову пенсію за рішенням суду у справі №2-а-7900/11 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Ірпінському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та нарахування та виплату якої у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач протиправно здійснював у розмірі меншому, ніж визначено вказаним законом та рішенням суду. Зокрема, позивач вказує на те, що положення Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VIII не містять будь-яких обмежень щодо застосування розмірів основної чи додаткової пенсії встановлених положеннями статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 19 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 14.06.2011 №3149-VІ "Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік". Пунктом 7 частини першої зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011-2014 роках норми і положення статей 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік. Таким чином, саме Законом було змінено можливість здійснювати виплати в розмірах більших ніж наявний фінансовий ресурс, а також делеговано Кабінету Міністрів України визначення порядку та розмірів виплат вищевказаним категоріям громадян. Крім того, відповідач наголошує про пропуск позивачем строків звернення до суду за захистом відповідних прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Ірпінському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 03 листопада 2011 року по справі №2-а-7900/11, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, а також підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати, відповідно до вимог статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.10.2010, з урахуванням вже проведених виплат
У грудні 2018 року позивач звернулась до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про перерахунок та виплату їй грошових коштів за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області у справі №2-а-7900/11 від 03.11.2011.
Листом від 28.12.2018 № 670/К-03 Ірпінське об'єднане управління пенсійного фонду України повідомило позивача про те, що зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватися на правовідносини, що виникають між сторонами у зв'язку з подальшими змінами в законодавстві. На підставі цього відповідач зазначив, що відсутні підстави для перерахунку пенсії по постанові Ірпінського міського суду Київської області за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 передбаченої статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, а також передбаченої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати в Україні.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (далі - у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4, установлено статтею 51 Закону №796-XII.
Так, абзацом 3 зазначеної статті передбачено, що особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
При цьому, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
Суд наголошує, що право позивача на отримання вищевказаних надбавок встановлено відповідним судовим рішенням, а саме - постановою Ірпінського міського суду Київської області від 03.11.2011 у справі №2-а-7900/2011.
Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011.
Аналогічні положення передбачені в Законах України про Державний бюджет України на 2012 рік, на 2013 рік.
Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
На виконання вимог зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача (далі - Порядок №1210; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 13 Порядку №1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорій 4 з 1 січня 2012 р. - 5 відсотків; з 1 липня 2012 р. - 6 відсотків.
Пунктом 15 вказаного Порядку передбачено, що підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється в таких розмірах: тим, що проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, - 13,2 гривні; тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні; тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.
Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону №796-ХІІ, передбачено не було.
Лише Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (далі - Закон №1622-VII), розділ "Прикінцеві положення" Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 6-7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
Відповідно до статті 2 Закону №1622-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон №1622-VII набрав чинності 03.08.2014. Отже, тільки з 03.08.2014 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені вищевказаними статтями, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціальні допомоги дітям війни.
У період з 01 січня по 02 серпня 2014 року правове регулювання правовідносин щодо виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії особам, які мають статус осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими законами, крім Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не здійснювалося.
Суд враховує, принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Таким чином, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивачу повинна була здійснюватись виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 51 Закону №796-XII, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та доплата як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до статті 39 Закону №796-XII, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №285/4300/14-а; у постанові Верховного суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 46-52).
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір підвищення до пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 був обчислений у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства та рішенню суду у справі №2-а-7900/2011.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанови Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2011 у справі №2-а-7900/2011, відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд встановив, що 21.12.2018 позивач звернулась з заявою до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якій просила перерахувати та виплатити пенсію, відповідно до постанови суду з 1 січня по 2 серпня 2014 року. На зазначену заяву позивача відповідач надав лист-відмову від 28.12.2018 №670/К-03. До суду з даною позовною заявою позивач звернулась 19.02.2019.
Таким чином, із вказаного випливає, що позивач звернулась до суду з даною позовною заявою у строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним дій відповідача з виплати позивачеві підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі меншому, ніж передбачено вимогами статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Факт протиправності таких дій відповідача встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що виплата позивачеві підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Таким чином, позивач строки звернення до суду з позовною заявою не пропустила.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненою від сплати судового збору. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України ОСОБА_1 .
Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 03.11.2011 у справі №2-а-9700/2011, відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.