Справа № 362/2195/16-ц
Провадження № 2/362/47/19
14 травня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
з участю: секретарів - Яренко Н.М., Сілецької М.О., Шаблій Т.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, Державного реєстратора Степанець Ірини Вікторівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист права на земельну ділянку, визнання незаконним рішення державного реєстратора та недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -
28.04.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила захистити її право на земельну ділянку шляхом визнання незаконним та скасування рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 січня 2014 року № 4-5 «Про розгляд звернення ОСОБА_3 »; рішення № 16 від 4 липня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»; рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14986489 від 29 липня 2014 року та визнати недійсним Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , виданого Реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції 7 серпня 2014 року відповідачу ОСОБА_3 .
В обґрунтування вимог позову зазначає, що рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 січня 2014 року № 4-5 вирішено «надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , на території Гвоздівської сільської ради».
На виконання вказаного рішення, ТОВ «Укртракленд» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_3 , та рішенням № 16 від 4 липня 2014 року Гвоздівської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» затверджено виготовлений проект та передано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 на території Гвоздівської сільської ради.
На підставі реєстрації вказаної земельної ділянки в Держземагенстві України із наданням їй кадастрового номеру НОМЕР_3 :01:030:0079 відповідач ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, відділ державної реєстрації який зареєстрував 29 липня 2014 року земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6598623 та 7 серпня 2014 року ОСОБА_3 видав Свідоцтво про право власності за № НОМЕР_1 .
У той же час рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 17 жовтня 2015 року № 2-1 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 » було вирішено «надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,40 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 ».
Натомість, виготовити проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 у власність позивачка не змогла, оскільки за повідомленням працівника ТОВ «Укртракленд» ОСОБА_5 за данними управління Держгеокадастру України частина земельної ділянки, яка фактично протягом багатьох років знаходиться у її користуванні, входить до складу переданої у власність за рішенням Гвоздівської сільської ради земельної ділянки площею 0,25 га відповідачу ОСОБА_3 , що й стало передумовою звернення до суду з даним позовом.
Крім того, як зазначає позивач, вказані рішення щодо передачі земельної ділянки відповідачу ОСОБА_3 є протиправними, оскільки винесені із порушенням її права на першочергове надання за відповідним зверненням у власність земельної ділянки, що знаходилась протягом понад 100 років у користуванні її пращурів та її, тобто, без дотримання вимог ч.1 ст.119 Земельного кодексу України та відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії спірна земельна ділянка відповідача частково розташована на території, віднесеної до відкритих заболочених земель, які згідно чинного законодавства заборонено передавати у приватну власність.
12.08.2016 р. позивачем було уточнено вимоги позову, в яких остання просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 січня 2014 року № 4-5 «Про розгляд звернення ОСОБА_3 »; рішення № 16 від 4 липня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»; рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14986489 від 29 липня 2014 року та визнати недійсним Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , № НОМЕР_1 , що видано Державним реєстратором Степанець Іриною Вікторівною Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції 7 серпня 2014 року відповідачу ОСОБА_3 .
В подальшому за клопотанням представника позивача ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2016 року було замінено відповідача у справі - Васильківське міськрайонне управління юстиції Київської області на належного відповідача - Державного реєстратора Степанець Ірину Вікторівну та змінено предмет позову в частині вимог 3, 4 позовної заяви - на визнати незаконним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Степанець Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер:14986489 від 29 липня 2014 року та недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , № НОМЕР_1 , що видано Державним реєстратором Степанець Іриною Вікторівною Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції 7 серпня 2014 року відповідачу ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи в суді було встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 була відчужена на користь ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 18.08.2016 року, а тому ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.07. 2017 року останню було залучено до участі в справі в якості співвідповідача.
Крім того, ухвалою суду від 10.07.2017 р. було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 425726732214, кадастровий номер НОМЕР_2 .
28.07.2017 р. позивачем було подано уточнену позовну заяву, в якій остання просила визнати незаконним та скасувати рішення Двадцять другої сесії ХХVI скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 січня 2014 року № 4-5 «Про розгляд звернення ОСОБА_3 », рішення Двадцять шостої сесії VI скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області № 16 від 4 липня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»; визнати незаконним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Степанець Ірини Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14986489 від 29 липня 2014 року та недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , № НОМЕР_1 , що видано Державним реєстратором Степанець Іриною Вікторівною Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції 7 серпня 2014 року відповідачу ОСОБА_3 та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (без номера) на території Гвоздівської сільської ради, укладений 18 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Леончук І.Б. (номер запису про право власності 16075263).
04.08.2017 р. дану справу за результатами повторного автоматизованого розподілу було передано на розгляд та прийнято до провадження судді Кравченко Л.М.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно п. 9 ч. 1 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В зв'язку з цим, ухвалою суду від 29.05.2018 року в силу положень ст.196 ЦПК України та з метою уникнення порушення прав учасників судового процесу було прийнято рішення проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
В подальшому ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили суд їх задовольнити, з підстав, зазначених в уточненому позові та в письмових поясненнях.
Представник Гвоздівської сільської ради в судове засідання не з'явився, надавши листа, в якому просить проводити розгляд справи без його участі та проти позову ОСОБА_1 не заперечує.
Крім того, в.о. голови Гвоздівського сільського голови Пилипенко О.М. було подано письмові пояснення щодо позову, в якому останній не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Державний реєстратор Степанець Ірина Вікторівна вимоги позову в частині визнання незаконним її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14986489 від 29 липня 2014 року не визнала пояснивши, що технічно неможливо скасувати дане рішення, оскільки реєстраційна служба була ліквідована та була утворена нова.
Крім того, державним реєстратором Степанець І.В. було подано письмове заперечення, в якому остання, в зв'язку з вищевказаними нею обставинами, просила замінити відповідача державного реєстратора Степанець І.В. належним відповідачем - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб - підприємців Васильківської районної державної адміністрації Київської області.
В свою чергу, від начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців було подано листа, в якому останній просив проводити розгляд справи без участі їх представника.
Інші сторони по справі в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань по відкладення розгляду справи не надіслали.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідка, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступного висновку.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначений ст. 186-1 ЗК України.
Судом достовірно встановлено, що рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 січня 2014 року № 4-5 за підписом в.о. сільського голови ОСОБА_6 вирішено «надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,25 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на території Гвоздівської сільської ради» (а.с.10, том 1).
На виконання вказаного рішення, ТОВ «Укртракленд» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_3 (а.с. 162-168, том. 1) та рішенням № 16 від 4 липня 2014 року Гвоздівської сільської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» за підписом В.о. сільського голови ОСОБА_6 затверджено вищевказаний виготовлений проект та передано у власність гр. ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 на території Гвоздівської сільської ради (а.с.11, том.1).
На підставі реєстрації вказаної земельної ділянки в Держземагенстві України із наданням їй кадастрового номеру НОМЕР_3 :01:030:0079 відповідач ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, відділ державної реєстрації якого зареєстрував 29 липня 2014 року дану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6598623 та 7 серпня 2014 року ОСОБА_3 видав Свідоцтво про право власності за № 25285437.
Разом з тим, рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 17 жовтня 2015 року № 2-1 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 » вирішено «надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,40 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 » (а.с.9, том.1).
Однак, виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 у власність позивач не змогла, оскільки частина земельної ділянки, яка фактично протягом багатьох років знаходиться у її користуванні, входить до складу переданої у власність за рішенням Гвоздівської сільської ради земельної ділянки площею 0,25 га відповідачу ОСОБА_3 .
Факт того, що частина земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_4 0079 щодо відведення гр. ОСОБА_3 (орієнтовно 0,12 га) знаходиться на огородженій парканом земельній ділянці домоволодіння, що належить позивачу підтверджується висновком постійної комісії Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області «з питань розвитку сільського господарства, фермерства та підприємництва, охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, регулювання земельних відносин» (надалі - Висновок) від 04.10.2016 року (а.с.118-120 том.1), наданим на запит представника позивача № 417-16/10 від 22.09.2016 р. (а.с.117,том. 1).
Крім того, вищевказаним Висновком встановлено, що земельна ділянка відповідача з кадастровим номером НОМЕР_3 01:030:0079 межовими знаками не виділена; акт встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки представниками суміжних землекористувачів не підписаний громадянкою ОСОБА_1 ; рішення Гвоздівської сільської ради від 17.10.2015 року № 2-1 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 , яким вирішено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянки ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2 не може бути виконано, оскільки частина земельної ділянки в межах її домоволодіння має кадастровий номер НОМЕР_2 та відведена у складі ділянки площею 0,25 гр. ОСОБА_3 .
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що межування земель - це комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників, землекористувачів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.
Погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Згідно п. 1.2. "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 р. (далі Інструкція), встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.
Разом з тим, зі змісту оглянутого в судовому засіданні акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 03.02.2014 р. (а.с.122 том.1) вбачається, що межі земельної ділянки площею 0,2500 га, виданої гр. ОСОБА_3 дійсно з суміжними землекористувачами, в тому числі позивачем - ОСОБА_1 , не погоджені.
Крім того, факт неправомірності набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 підтверджується дослідженим в ході судового розгляду справи протоколом 26-ї VII скликання від 04 липня 2014 р. ( а.с.129-132 том. 1), з якого вбачається, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_3 на даній сесії не приймалось.
З метою з'ясування всіх обставин прийняття оскаржуваних рішень, позивач 23.07.2016 р. звернулась з письмовими зверненнями до депутатів Гвоздівської сільської ради, в яких просила повідомити, чи приймали вони участь у роботі 22 та 26 сесії XX VI скликання Гвоздівської сільської ради та чи голосували вони по питанню прийняття оскаржуваних нею рішень( а.с.67-78, том 1).
У відповідь позивачем було отримано повідомлення за підписом в.о. Гвоздівського сільського голови Пилипенко О.М. № 180 від 03.09.2016 року про те, що надіслані позивачем запити вручені депутатам та за результатами їх розгляду надійшло дві відповіді (а.с.79, том. 1).
Факт надсилання запитів підтверджується копіями рекомендованих поштових повідомлень (а.с.80-82 , том.1).
Так, зі змісту пояснювальної записки депутата Гвоздівської сільської ради 6-го скликання ОСОБА_7 від 05.09.2016 р. встановлено, що остання приймала участь у роботі 22 сесії від 25.01.2014 р. XXVI скликання та 26 сесії від 04.07.2014 р. XX VI скликання, однак питання про виділення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 не розглядалось і вона за дане рішення не голосувала ( а.с.83, том.1).
Аналогічного змісту пояснювальну записку було надано позивачу депутатом Гвоздівської сільської ради 6 та 7 скликання ОСОБА_8 11.08.2016 р. ( а.с.84, том.1).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ) .
В силу вимог ч. 2,3 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Згідно з п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відтак, відповідачем в порушення вимог ч. 2,3 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» було порушено процедуру прийняття рішення від 04.07.2014 № 16 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність»», оскільки вказане рішення на відповідній сесії не розглядалось та депутати сільської ради за нього не голосували.
Крім того, факт того, що рішення Гвоздівської сільської ради № 16 від 4 липня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на відповідній сесії ради Гвоздівської сільської ради не приймалось підтверджується письмовими поясненнями В.о. Гвоздівського сільського голови від № 158 від 30.11.2018 року (а.с.100-102, том. 2).
У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Оскільки обставини щодо порушення процедури ухвалення оскаржуваного рішення 16 від 4 липня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» визнаються сторонами та підтверджені наявними в справі письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування даного рішення підлягають задоволенню.
Разом з тим, не лише рішення № 16 від 04.07.2014р. є протиправним, оскільки прийняте з порушенням процедури прийняття рішень, а й оскаржуване рішення від 25.01.2014 р., зокрема через відсутність у ОСОБА_6 . повноважень секретаря Гвоздівської сільської ради, так і повноважень сільського голови Гвоздівської сільської ради, виходячи з наступного.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що в період з 2010 по 2014 роки він був головою Гвоздівської сільської ради. В його владні повноваження згідно закону України «Про місцеве самоврядування» входило проведення сесії, головування на засіданнях, підготовка документів, підписання рішень сільської ради, складання протоколів сесій та їх особисте підписання. Останню сесію він провів в липні 2013 року, це була 13 сесія. Взагалі він провів 23 сесії на посаді голови сільської ради. 22 сесію ним було проведено особисто, був складений порядок денний, були видані рішення згідно даного протоколу. Але в 2014 році йому стало відомо про те, що депутатом сільської ради Шаламаєм ОСОБА_10 Г ОСОБА_11 було зроблено службове підроблення, а саме: протоколів сесій сільської ради, на протокол 22-її сесії було надруковано нібито протокол 22-ї сесії з іншим порядком денним на якій роздавали землі під забудову стороннім особам, які не подавали заяв до сільської ради. Таким чином, зі слів свідка ОСОБА_9 , була здійснена підробка документів, які в подальшому слугували незаконному оформленню земельних ділянок в приватну власність. При цьому він, як голова сільської ради, згідно вимог Закону України «Про землеустрій» довідки по даним земельним ділянкам про передачу під забудову не надавав. Тому по даній земельній ділянці було видано підроблене рішення про приватизацію земельної ділянки, яка по санітарним показникам не могла бути приватизована, оскільки там протікає струмок і там не можна здійснювати забудову. А тому, до 2014 року ОСОБА_6 не мав повноважень підписувати документи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Положеннями ст. 26 та ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено вичерпний перелік компетенції сільських рад та повноваження сільського голови, а також порядок його заміщення у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень.
В силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Судом встановлено, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2011 року (а.с. 203 т. 1) у справі № 2а-5211/11 за позовом ОСОБА_12 до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, рішень нечинними та їх скасування, позовні вимоги було задоволено частково, а саме: визнано дії Гвоздівського сільського голови ОСОБА_9 щодо підписання рішення №6/8 Першої сесії VI Пленарного засідання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 березня 2011 року про обрання секретарем Гвоздівської сільської ради Шаламая Олександра Георгійовича протиправними; визнано нечинним та скасовано рішення №6/8 Першої сесії VI Пленарного засідання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 березня 2011 року про обрання секретарем Гвоздівської сільської ради Шаламая Олександра Георгійовича.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду відповідачами (Гвоздівською сільською радою Василь кінського району Київської області, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ) було подано апеляційні скарги, за результатами розгляду якої ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року апеляційні скаргу було залишено без задоволення, а постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 жовтня 2011 року залишена без змін ( а.с.205-206, том.1).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з думкою якого погодилася колегія суду апеляційної інстанції, встановив, що з протоколів Першої сесії VI Пленарного засідання Гвоздівської сільської ради від 23 березня 2011 року та 24 березня 2011 року питання про обрання секретарем Гвоздівської сільської ради Шаламая О.Г. було вирішено тільки 24 березня 2011 року, натомість, 23 березня 2011 року питання порядку денного щодо обрання секретаря Гвоздівської сільської ради вирішувалось відносно ОСОБА_8 , однак, останній не набрав необхідної кількості голосів.
Крім того, було достовірно встановлено, що у період з 22 березня 2011 року по 10 травня 2011 р. ОСОБА_9 був відсторонений від виконання обов'язків Гвоздівського сільського голови, а тому підписання ним рішення про обрання Шаламая ОСОБА_13 . секретарем сільської ради є протиправним.
Як вбачається з протоколу № 10 Позачергової тридцять першої сесії VI скликання Гвоздівської сільської ради 19.10.2014р. та рішення № 2 від 19.10.2014 р. Гвоздівської сільської ради було обрано секретарем Гвоздівської сільської ради Шаламая ОСОБА_14 ( а.с.192-193, а.с.195 том 1).
Враховуючи викладені обставини, вбачається, що в період часу з 23.03.2011 р. по 19.10.2014 р., тобто на момент прийняття оскаржуваних позивачем у даній справі рішень сільської ради, у ОСОБА_6 були відсутні повноваження секретаря Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Таким чином, оскаржувані у цій справі рішення Двадцять другої сесії XXVI скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25.01.2014р. №4-5 «Про розгляд звернення ОСОБА_3 » та рішення Двадцять шостої сесії VI скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області №16 від 04.07.2014р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в.о. сільського голови ОСОБА_15 .Г. Шаламай за відсутності у останнього повноважень як секретаря Гвоздівської сільської ради так і повноважень сільського голови Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області.
Разом з тим, з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 29-28-.21-1832/2-16 від 02.02.2016 р. було встановлено, що за інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, відповідно до проекту формування та встановлення меж території Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, розробленого інститутом землеустрою Української академії аграрних наук у 1995 р., наявного в архіві Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_5 030:0079 частково розташована на території віднесеної до відкритих заболочених земель. При цьому, було проінформовано, що проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в місцевому фонді документації із землеустрою Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області відсутній ( а.с. 26, том. 1).
Дана інформація також підтверджується картою земельної ділянки по АДРЕСА_1 ( а.с.27-29, том. 1).
В свою чергу, з висновку Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 17-08/896 від 16.06.2016 р. за результатами обстеження водних об'єктів с АДРЕСА_1 Васильківського району Київської області на АДРЕСА_1 було встановлено, що водотік без назви, який протікає у с. Гвоздів має характерні особливості, притаманні малій річці, зокрема, виражене русло, гирло, витік, постійна наявність течії води у руслі Обстежена річка має живлення підземними водами та атмосферними опадами зі свого водозбору і протікає у виробленому руслі( а.с.102-103 том. 1) .
Положеннями ст. 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.
Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах визначено ст. 61 Земельного кодексу України.
Так, в силу ч. 1,2 ст. 61 Земельного кодексу України - прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду перебувають виключно у державній та комунальній власності, їх надання в приватну власність заборонено.
В сил у вимог ч. 5 ст. 111 Земельного кодексу України - відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до положень ст. 21 Земельного кодексу України - порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що при погоджені проекту землеустрою відповідачу, було виділено земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ), яка розташована в прибережній захисній смузі річки та враховуючи її цільове призначення (для будівництв ата обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), має обмеження у використані.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).
Таким чином, у разі скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке слугувало підставою набуття права власності на земельну ділянку, особа не набуває права власності на неї.
Підсумовуючи всі вище встановлені обставини вбачається, що у відповідача ОСОБА_3 не виникло права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 .
Разом з тим, оскільки вимога про визнання недійним свідоцтва про право власності на земельну ділянки, яке було видано на підставі скасованого рішення Гвоздівської сільської ради, є похідною від попередньої, суд вважає, що вона також підлягає задоволенню.
Крім того, на думку суду, підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 14986489 від 07.08.2014 року, виходячи з наступного.
Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої станом на 15.04.2016 р., вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 на підставі скасованого свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 07.08.2014 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів, про державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пунктом «а» пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Отже, рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування державної реєстрації речового права.
Крім того, вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі ( с. 657 ЦК України).
Судом достовірно встановлено, що 18.08.2016 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_6 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,2500 га), посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Леончук І.Б. ( а.с.127-128, том2).
Зі змісту вищевказаного договору-купівлі продажу спірної земельної ділянки (п.3.1) вбачається, що представник продавця (відповідача ОСОБА_3 ) засвідчував, що на момент укладення договору щодо даної земельної ділянки відсутні судові спори.
Однак, з матеріалів даної справи вбачається, що на момент укладання договору купівлі-продажу (18.08.2016 р.) відповідач достовірно знав про даний позов, оскільки отримав виклик до суду 09.06.2016 року( поштове повідомлення а.с.42).
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , розпорядився нерухомим майном, знаючи про існування спору та з урахуванням встановлених обставин неправомірності набуття ним права власності на спірну земельну ділянку, не маючи на те законних підстав.
Відповідно до вимог ст. 228 ЦК України Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин та враховуючи порушені майнові інтереси позивача, як особи, яка має перешкоди в реалізації свого право на отримання земельної ділянки, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства і встановленими по справі обставинами.
В зв'язку з цим, суд вважає за можливе визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2016 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 144 Конституції України, ст. ст. 12, 21, 61, 83, 111, 116, 118, 152, 155 ЗК України, ст. 12, 26, 46, 59, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 206, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, Державного реєстратора Степанець Ірини Вікторівни, Скрибки Олександра Миколайовича, Поляніної Тетяни ОСОБА_16 про захист права на земельну ділянку, визнання незаконним рішення державного реєстратора та недійсним Свідоцтва про право власності на земельну ділянку задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення Двадцять другої сесії ХХVI скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 25 січня 2014 року № 4-5 «Про розгляд звернення ОСОБА_3 ».
Визнати недійсним та скасувати рішення Двадцять шостої сесії VI скликання Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області № 16 від 4 липня 2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , № НОМЕР_1 , видане ОСОБА_3 07.08.2014 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції - Степанець Іриною Вікторівною.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14986489 від 29 липня 2014 року державного реєстратора Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Степанець Ірини Вікторівни.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (без номера) на території Гвоздівської сільської ради, укладений 18 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченим приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Леончук І.Б. (номер запису про право власності 16075263).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Л.М.Кравченко