01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.03.2010 № 11/280
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Пономаренко Т.В. - представник за довіреністю
від відповідача: Ненада О.А. - представник за довіреністю
від третьої особи: Боровик І.О. - представник за довіреністю
від прокуратури Дьогтяр О.А. - прокурор відділу прокуратури м. Києва
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Бінат Лтд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2009
у справі № 11/280 ( .....)
за позовом Заступник прокурора м.Києва
до ТОВ "Бінат Лтд"
третя особа позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа відповідача
про стягнення 2537145,37 грн.
31.03.2009 Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" 2537145,37 грн. пені за порушення строків оплати вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.05.2007.
Київська міська рада та Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позов прокуратури підтримали.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 у справі № 11/280 позов було задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 2 537 145,37 грн., присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 25371 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят одна) грн. 45 грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема позивач зазначає, що строк позовної давності по стягненню пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань сплив 24.12.2008, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України. А також позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що згідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
08.02.2007 Київською міською радою прийнято рішення №142/803 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженому відповідальністю "БІНАТ ЛТД" для експлуатації та обслуговування продовольчого магазину з подальшою реконструкцією під продовольчий торговий центр на вул. Лебедєва-Кумача, 2 у Солом'янському районі м. Києва".
На виконання вказаного рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бінат ЛТД”, як покупцем (далі - відповідач), та Київською міською радою, як продавцем (далі - позивач), 10.05.2007 укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, предметом якого є придбання Товариством з обмеженою відповідальністю “Бінат ЛТД” земельної ділянки площею 0,2992 га по вул. Лебедєва - Кумача, 2 у Солом'янському районі м. Києва.
10.05.2007 Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №1332.
Згідно п. 2. Договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 5829662,00 грн., причому 371114,55 грн. із зазначеної суми було сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" в якості авансу до укладення Договору, а решта коштів в розмірі 5458547,45 грн. може сплачуватись у розстрочку до 25.12.2007 рівними частками до 25 числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі продажу.
Таким чином, за умовами Договору відповідач повинен був сплатити кошти у розмірі 682318,43 грн. до 25.05.2007, 682318,43 грн. до 25.06.2007, 682318,43 грн. до 25.07.2007, 682318,43 грн. до 25.08.2007, 682318,43 грн. до 25.09.2007, 682318,43 грн. до 25.10.2007, 682318,43 грн. до 25.11.2007, 682318,44 грн. до 25.12.2007.
Фактично відповідачем сплачено 29.10.2007 - 458547,45 грн., 23.11.2007- 529792,00 грн., 26.11.2007-200000,00 грн., 13.12.2007- 900000,00 грн., 20.12.2007-2370208,00 грн., 24.12.2007-1000000,00 грн.
Як визначено частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.05.2007, не своєчасно здійснив обумовлені договором платежі, чим порушив свої зобов'язання.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.05.2007 сторони погодили, що у випадку прострочення відповідачем зобов'язань по сплаті передбачених договором купівлі-продажу земельної ділянки платежів, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічні положення закріплені й у частині 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У пункті 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню слід визначати виходячи з норм ч. 2 статті 343 ГК України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Під час здійснення апеляційного провадження представником відповідача було подано розрахунок пені виходячи з норм ч. 2 статті 343 ГК України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно якого розмір пені, що підлягає стягненню становить 223 339,02 грн.
З огляду на викладене, враховуючи наявність прострочення відповідачем грошового зобов'язання і розрахунок пені наданий відповідачем, положення чинного законодавства, керуючись принципом співрозмірності застосованих санкцій обсягам завданої шкоди, перевіривши обґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми пені, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми пені - 223 339,02 грн.
Щодо заперечень апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що строк позовної давності про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України, сплив 24.12.2008, то вони не беруться колегією до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем до винесення судом першої інстанції рішення по справі не було подано суду заяви про застосування судом позовної давності.
Враховуючи викладене, колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення господарського суду необхідно змінити.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Бінат Лтд" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2009 року по справі №11/280 змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції:
“ 1.Позов задовольнити частково.
2.. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" (код 22865976, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь місцевого бюджету (р/р 37116001002659, банк ГУДКУ міста Києва, МФО 820019, код 26199097, одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пеню у розмірі 223 339 (двісті двадцять три тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 02 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" (код 22865976, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 2233,39 грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.
Видати накази.”
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бінат ЛТД" (код 22865976, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13) з Державного бюджету України 1116,95 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
5. Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді