01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.03.2010 № 42/561
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Чернишов Б.С. (дов. б/н від 02.12.09);
Від відповідача: Гудзула В.Ф. (дов. б/н від 25.12.09);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТз іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2009
у справі № 42/561 ( .....)
за позовом ТОВ "Принт Лтд"
до ЗАТз іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 520046,92 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 у справі №42/561 позов задоволено частково: стягнуто із Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями „Слобожанська будівельна кераміка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Принт ЛТД” 252792 грн. - боргу, 63994,34грн. - інфляційні, 8773,73 грн. - три проценти річних, 55391,16 грн. - пеня та судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва 01.12.2009 у справі №42/561 в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що позивач не надав жодних доказів отримання відповідачем вимоги про оплату поставленого товару, за умовами п.2.2. Договору №13/01.08/45 від 04.02.2008, що свідчила б про настання часу оплати, а саме надання рахунків-фактур.
Крім того, скаржник зазначає, що з розрахунку пені, інфляційних та 3% річних, вбачається, що позивачем нараховано пеню за період понад 6 місяців без урахування спеціального строку давності щодо застосування штрафних санкцій 1 рік, що суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.
Також, відповідач вказує, що Акти прийому - передачі дизельних навантажувачі в підписані неповноважними особами.
Ухвалою від 25.01.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 02.03.2010.
Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом ТОВ “ПРИНТ ЛТД” до ЗАТ “Слобожанська будівельна Кераміка” про стягнення 252792,00грн. - основного боргу, 122659,36 грн. - пені, 124363,99грн. - інфляційних та 20231,56 грн. - 3% річних за Договором №13/01.08/45 від 04.02.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання, а саме, позивачем, на виконання умов Договору №13/01.08/45 від 04.02.2008, було передано відповідачу товар вартістю 2029560,00 грн., частину з якого вартістю 671208,00 грн. останній повернув, однак, всупереч умов зазначеного Договору відповідач оплатив одержаний товар не в повному обсязі, заборгувавши позивачу 252792,00 грн.
Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРИНТ ЛТД” (продавець) та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями “Слобожанська будівельна Кераміка” (замовник) укладений Договір №13/01.08/45 від 04.02.2008 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (позивач) з зобов'язується поставити, а замовник (відповідач) оплатити та прийняти у власність дизельні навантажувачі виробництва „ТСМ CORPORATION”, Японія у кількості п'яти штук, в номенклатурі, кількості та цінам, вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна сума Договору разом з ПДВ складає 2029560,00 грн.
Оплата за товар здійснюється в гривнях шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з розрахункового рахунку замовника згідно рахунку - фактури продавця на наступних умовах: передплата - 40% від вартості товару, що складає 811824,00 грн. разом з ПДВ, переказується на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку - фактури із зазначенням її номера, як причину для оплати; решта суми - 60% від вартості товару, переказується на розрахунковий рахунок продавця поетапно, згідно специфікацій, протягом 3-х банківських днів після отримання товару і рахунку продавця, як підстави для оплати (п.2.2 , п.п.2.2.1; 2.2.2 Договору).
Строк дії договору, відповідно до п. 7.3 Договору, встановлений з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 р., в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами.
Відповідно до накладних №№ 1254 від 13 серпня 2008 p., 1498 від 8 жовтня 2008 p., довіреностей на отримання товару серія НБЖ № 032537 від 12 серпня 2008 p., серія ЯПД № 230558 від 7 жовтня 2008 p., актами приймання-передачі дизельного навантажувача FD60Z8 VM300 від 8 жовтня 2008 p., накладної про повернення товару № 21 від 26 листопада 2008 p., банківських виписок позивачем було передано відповідачу товар, на виконання умов Договору, загальною вартістю 2029560,00 грн.
В свою чергу, відповідачем повернуто позивачу товар на суму 671208,00 грн. та частково оплачено товар на суму 1105560,00 грн.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст.. 526 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ст.. 692 ЦК України).
В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 252792,00 грн. - основного боргу, слід визнати обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.4 Договору у випадку затримки термінів оплати товару, які передбачені п.2.2.2 Договору, відповідач сплачує позивачу неустойку - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за який нараховується пеня, від вартості товару за кожен день прострочки.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пеня підлягає стягненню у розмірі 55391,16 грн., в зв'язку з урахуванням фактичної тривалості прострочення оплати та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Враховуючи зазначене та з урахуванням фактичного періоду прострочення, яке мало місце через 3 банківські дні з дня передачі товару, а не з часу виникнення обов'язку сплатити суму попередньої оплати (прострочення за Специфікаціями № 1 до Договору настало з 19 серпня 2009p., а за Специфікаціями №№ 2, 3 - з 14 жовтня 2008 р.), судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення 3% річних в сумі 8773,73грн. та інфляційних в сумі 63994,34грн.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги мають формальний характер, оскільки відповідно до п.2.2 Договору сторони погодили, що вимога про оплату поставленого товару, міститься у рахунку - фактурі продавця (позивача). В матеріалах справи містяться рахунки №298 від 06.02.2008 та №299 від 06.02.2008 позивача на оплату наданого товару, даний факт не заперечується і відповідачем.
Щодо нарахування штрафних санкцій, то при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було враховано умови Договору та чинне законодавство.
В матеріалах справи містяться копії Актів прийому - передачі дизельних навантажувачів, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 у справі №42/561 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями “Слобожанська будівельна Кераміка” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 у справі №42/561 залишити без змін.
2. Матеріали справи №42/561 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді