01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.03.2010 № 11/175
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009
у справі № 11/175 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
про стягнення 9404,09 грн. заборгованості
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 у справі №11/175 позов задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 9404,09 гри. (основний борг в сумі 8984,00 грн., 3% річних у розмірі 31,84грн. та інфляційних в сумі 50,25 грн.) та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 у справі №11/175 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що справу було розглянуто без його участі, протягом одного судового засідання.
Крім того, відповідач вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що ним було отримано оригінали заявки-договору №193 від 21.10.2008 не відповідає дійсності, оскільки відповідач не отримував оригінал вказаної заявки - договору.
В апеляційній скарзі відповідач заявляє про необхідність застосування позовної давності до тих правовідносин, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю не погоджується з її доводами та просить рішення залишити без змін.
Ухвалою від 02.02.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 02.03.2010.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, від відповідача через канцелярію апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що його юрист знаходиться у іншому судовому засіданні, а сам відповідач знаходиться на лікарняному. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, якщо представники сторін не з'явилися в судове засідання, а господарський суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В свою чергу, спір має бути вирішено господарським судом у строк встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, клопотання відповідача не містить жодних доказів того, що позивач дійсно знаходиться на лікарняному, а його повноважний представник знаходиться у іншому судовому засіданні.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Зважаючи на зазначене та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу (а.с. 36,37) про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представників сторін.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду Чернігівської області звернулася з позовною заявою Фізична особа - підприємць ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9404,09 грн. (основний борг - 8984,00 грн., 3% річних - 31,84 грн. та інфляційні - 50,25 грн.).
Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач, в порушення умов укладеної між сторонами заявки-договору № 193 від 21.10.2008, свої зобов'язання не виконав, оплату за організацію перевезення своєчасно та в повному обсязі не здійснив.
Відзив на позовну заяву відповідач суду першої інстанції не надав, наведених доводів позивача не спростував, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом відповідно до норм ГПК України.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) було укладено заявку-договір № 193 від 21.10.2008 (далі - заявка-договір).
Відповідно до умов заявки - договору на виконавця покладено обов'язок організувати перевезення вантажів автотранспортом по маршруту м.Рязань (Росія) - Дніпропетровськ (Україна) - Київ (Україна).
Позивачем було надано послуги по перевезенню вантажів автотранспортом по маршруту м. Рязань (Росія) - Дніпропетровськ (Україна) - Київ (Україна).
Вартість перевезення згідно заявки-договору встановлена в розмірі 33 091,00 руб.
Перевезення здійснено за допомогою підприємця ОСОБА_4, з яким позивач уклав Договір №173 від 01.10.2008 про перевезення вантажу.
На підтвердження перевезення була надана міжнародна товарно-транспортна накладна у формі CMR № 001933 від 01.10.2008.
Тобто зважаючи на зазначене, позивач свої зобов'язання виконав повністю.
Відповідно до заявки-договору умови оплати складають - 7-10 банківських днів по оригіналам документів.
Відповідачу 01.09.2009 були вручені документи, а саме: міжнародно-транспортна накладна у формі CMR № 001933 від 01.10.2008., акт № 162 від 10.11.2008 про надання послуг та рахунок № 162 від 10.11.2008.
Однак, відповідач, оплату за організацію перевезення своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 33091,00 руб.
Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Враховуючи зазначене, на момент звернення позивачем до суду першої інстанції курс валют НБУ, а саме станом на 22.10.2009 становить: 10 російських рублів - 2, 7150 гривень. Тобто, заборгованість, відповідача становить 8984,00грн.
Як передбачено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортного експедирування у спрощеній формі шляхом прийняття до виконання замовлення відповідача.
За своєю правовою природою вищевказаний Договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст..929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків (ст.. 930 ЦК України).
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна позиція міститься і в ст.526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8984,00 грн. основного боргу, слід визнати обгрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 31,84грн. - три проценти річних та 50,25 грн. - інфляційних, слід визнати обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія критично оцінює доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскільки суд першої інстанції надсилав ухвалу про порушення провадження у справі №11/175 від 23.11.2009р. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 (дана адреса зазначена у апеляційній скарзі відповідача та не заперечується скаржником).
Однак, дану ухвалу було повернуто до суду першої інстанції, в зв'язку з закінченням терміну зберігання. Тобто судом першої інстанції було дотримано всіх процесуальних вимог передбачених ГПК України.
Згідно п.2.ч.3ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Зважаючи на вищевикладене, відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання.
В матеріалах справи міститься копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 20.08.2009, яке підтверджує той факт, що позивачем направлялась відповідачу заявка-договір №193 від 21.10.2008 (а.с. 14). В свою чергу, дана заявка - договір була отримана 01.09.2009 особисто „Науменко”, що також підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 20.08.2009.
Стосовно вимоги відповідача про застосування позовної давності, то судова колегія зазначає, що відповідно до ст..32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Тобто, не було допущено пропуску позовної давності, оскільки відповідно до ст.. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). В свою чергу, Україна приєдналася до зазначеної конвенції згідно Закону України „Про приєднання до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 01.08.2006 №57- V.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 у справі №11/175 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2009 у справі №11/175 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
2.Матеріали справи № 11/175 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді