Справа № 157/742/19
Провадження №2/157/221/19
24 червня 2019 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Фесь Т.І.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Кудрявцевої В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, з якою проживає дитина,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, та аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною трьох років. В обґрунтування вимог зазначає, що 27 січня 2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу є син ОСОБА_5 , який проживає разом з нею. З січня 2019 року чоловік перейшов проживати до своїх батьків і з того часу жодної участі в утриманні сім'ї не приймає, не надає жодних коштів ні на її утримання, ні на утримання сина. Відповідач є особою молодого віку, фізично здоровим, з лютого 2019 року перебуває на заробітках у Польщі, де отримує значні кошти, однак добровільно приймати участь в утриманні її та дитини не бажає. Інших дітей у відповідача немає. Домовитись з відповідачем про розмір аліментів на її утримання та утримання сина не вдалося.
У відзиві на позов, що поданий представником відповідача - адвокатом Чих О.В., остання просить позов ОСОБА_1 задоволити частково, визначити розмір аліментів тільки на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 900 гривень, у решті позовних вимог - відмовити. В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що шлюб між відповідачем та позивачкою не розірвано, дитині сторін ще не має і року. Відносини між ними не склалися, вже тривалий час разом не проживають, позивачка перебуває у своїх батьків, які їй у всьому допомагають, отримує пенсію по інвалідності, яку мала ще й до шлюбу. Сторони спільно почали будувати будинок, проте на даний час припинили будівництво. Відповідач надіявся, що відносини між ними налагодяться. На даний час він не працює, проживає з матір'ю, матеріальне становище не є таким, яке б давало йому можливість сплачувати аліменти на утримання дружини. Щодо стягнення аліментів на дитину, то відповідач не заперечує сплачувати їх у розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час становить 813 грн. Позивачка не дає відповідачу бачитись з дитиною, не бере від нього подарунки для сина. Відповідач добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання сина, а тому твердження про те, що син фактично перебуває лише на утриманні позивачки і що він в добровільному порядку відмовляється надавати допомогу на утримання своєї дитини є безпідставними.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з викладених у позовній заяві підстав і просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 не заперечив щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 900 гривень, в іншій частині позовних вимог просив відмовити.
Окрім того, представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що відповідач офіційно не працевлаштований, регулярного доходу не має, а тому стягнення з нього аліментів у частці від заробітку суперечить вимогам чинного законодавства.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Маневицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 27 січня 2018 року, актовий запис № 10 (а.с. 6). Шлюб, як вони пояснили у судовому засіданні, між ними не розірвано.
Від шлюбу у сторін є неповнолітній син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 17 серпня 2018 року (а.с. 7).
Неповнолітня дитина сторін проживає з матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідками Гуто-Боровенської сільської ради від 6 травня 2019 року № 534 (а.с. 8) від 3 травня 2019 року № 518 (а.с. 9), і чого відповідач в судовому засіданні не заперечив.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, сторони у справі як батьки неповнолітнього сина ОСОБА_7 зобов'язані утримувати останнього до досягнення ним повноліття.
Згідно з частинами 1 -3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК СК України розмір аліментів у твердій грошовій сумі суд визначає за заявою одержувача.
Статтею 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня 2019 року - 1699 грн., з 1 грудня -1779 грн.
Судом також встановлено, що відповідач в недостатньому розмірі надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7
Між сторонами відсутня домовленість щодо порядку сплати аліментів на утримання їхньої дитини.
Позивачка не працює, і згідно з довідкою Камінь-Каширського районного управління соціального захисту населення № 599 від 3 травня 2019 року отримує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю з дитинства ІІ група, зокрема з грудня 2018 року по квітень 2019 року розмір цієї допомоги склав по 1497 грн. (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, однак періодично виїздить, як він пояснив у судовому засіданні, на сезонні заробітки.
Згідно з повідомленням головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11 червня 2019 року ОСОБА_3 виїздив за межі території України тричі за останні шість місяців: виїзд 11 лютого 2019 року - в'їзд 12 лютого 2019 року, виїзд 13 лютого 2019 року - в'їзд 28 квітня 2019 року, виїзд 14 травня 2019 року - в'їзд 8 червня 2019 року (а.с. 47).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснив, що за межі території України у вказаний в повідомленні період виїжджав в пошуках роботи, однак поки що роботи не знайшов, а тому й немає можливості сплачувати аліменти в розмірі, про який просить позивачка.
Разом з тим, відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб, інших осіб на його утриманні немає, на обліку в службі зайнятості як безробітний він не перебуває, а його бажання чи небажання працювати, неможливість знайти роботу не є тими обставинами, що враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому з урахуванням передбаченого законодавством обов'язку що утримання неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього аліментів на утримання його неповнолітнього сина.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує обставини, що передбачені ст.182 СК України, зокрема матеріальний стан платника аліментів, дохід якого є нерегулярним, відсутність даних про незадовільний стан його здоров'я, відсутність у нього інших утриманців, стан здоров'я дитини та її матеріальний стан, загальновідомі потреби дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також взаємний обов'язок батьків з її утримання, і дійшов висновку, про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі, про який просить позивачка, тобто у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Твердження представника відповідача про те, що у зв'язку з відсутність у відповідача регулярного доходу не можуть бути стягнуті аліменти у частці від заробітку не ґрунтуються на вимогах чинного сімейного законодавства, адже згідно з ч. 1 ст. 184 СК СК України розмір аліментів у твердій грошовій сумі суд визначає лише за заявою одержувача.
В матеріалах справи така заява одержувача аліментів відсутня, у зв'язку з чим немає підстав для стягнення судом аліментів у твердій грошовій сумі.
Визначений судом розмір аліментів буде відповідати принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст. 7 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно з ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частинами 2, 4, 6 ст. 84 СК України передбачено, що дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Заперечуючи можливість надавати матеріальну допомогу дружині, відповідач посилається на те, що у його матері ОСОБА_8 незадовільний стан здоров'я, а батько ОСОБА_9 , згідно з довідкою Камінь-Каширського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) від 24 червня 2019 року № 6100, є пенсіонером за віком та отримує пенсію у розмірі 1497 грн., а тому вони також потребують його матеріальної допомоги.
На думку суду зазначені обставини не є такими, які б беззаперечно свідчили про неможливість надавати відповідачем матеріальну допомогу своїй дружині, яка проживає з дитиною і здійснює за нею догляд.
Батько відповідача - ОСОБА_9 отримує пенсію за віком, що є свідченням того, що він перебуває на державному пенсійному забезпеченні.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт утримання ним своїх батьків.
З урахування вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що з відповідач ОСОБА_3 може сплачувати аліменти на утримання своєї дружини, з якою проживає його дитина, у розмірі 1/10 частини усіх видів його заробітків (доходів) щомісячно, починаючи згідно з ч. 1 ст. 79 СК від дня подання позовної заяви до досягнення дитиною ОСОБА_10 трирічного віку.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 83,3%, а позивачка звільнена від сплати судового збору, тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 637 грн. 77 грн.
У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою понесені витрати на професійну правничу допомогу, що полягала у підготовці адвокатом Дмитрук Л.І. цивільного позову та в участі адвоката в судових засідань, а саме, згідно з журналами судового засідання 10 червня 2019 року з 14 год. 03 хв. до 15 год. 11 хв. та 24 вересня 2019 року з 16 год. 30 хв. до 18 год. 10 хв.
У відповідності до розрахунку розміру витрат на оплату послуг адвоката від 24 червня 2019 року, в якому наведено детальний обсяг наданих адвокатом послуг та затрачений час (виготовлення позову - 1 год., представництво інтересів позивачки 10 червня 2019 року і 24 червня 2016 року, - 2 год.), їх розрахунок, та у відповідності до квитанцій до прибуткового касового ордера № 13 від 8 травня 2019 року на суму 600 грн. та № 17 від 24 червня 2019 року на суму 1400 грн. позивачкою за надані послуги адвокату Дмитрук Л.І. сплачено 2000 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 83,3%, з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені останньою та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1666 гривень.
На думку суду, позивачкою та її представником подано достатні та належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, ці докази підтверджують фактичний обсяг наданої правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, відображають вартість години за певний вид послуг та витрачений час на: участь в судових засіданнях, підготовку позовної заяви.
Безпідставними є доводи представника відповідача, що належним доказом на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу повинна бути Книга обліку доходів та витрат, з огляду на те, що облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом цього спору.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини, з якою проживає дитини, у межах сум платежів за один місяць належить допустити для негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 10-13, 19, 141, 258-259, 264, 265, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191, Сімейного кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітків (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітків (доходів) щомісячно, починаючи з 08 травня 2019 року і до досягнення дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) гривень судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) гривень 77 копійок.
В решті позову відмовити.
Рішення суду в межах стягнення сум платежів на утримання дитини та на утримання дружини, з якою проживає дитина, за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Повний текст судового рішення виготовлено 27 червня 2019 року.
Головуючий: О. В. Антонюк