справа №760/25235/18 головуючий у І інстанції: Оксюта Т.Г.
провадження 22-ц/824/7691/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
25 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Сержанюка А.С.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року у справі за позовом Публічного Акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2018 року Публічне Акціонерне товариство Банк «ТРАСТ» (далі ПАТ Банк «Траст» та/або Банк) звернулося з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, Банком надано відповідачу кредит в розмірі 64400,00 грн.
ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10 травня 2019 року.
Кредит був отриманий відповідачем 12 травня 2016 року, що підтверджується меморіальним ордером.
Зазначив, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання перед позивачем, чим порушує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 27 липня 2018 року становить 137234,08 грн., з яких: 53139,71 грн. - заборгованість за кредитним договором; 3276,38 грн. - прострочені відсотки; 32024,67 грн. - комісія; 48793,32 грн. - пеня.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 137 234,08 грн. та судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що між сторонами договору не було досягнуто домовленості, щодо сплати пені, комісії та їх розміру, а тому вважає вказані нарахування безпідставними, а також вказує на те, що місцевий суд не дослідив згідно яких пунктів здійснювався розподіл коштів на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам.
Вважає, що умови кредитного договору не відповідають Закону України «Про захист прав споживачів».
Зазначає, що у ПАТ Банк «Траст» 30 грудня 2016 року було відкликано банківську ліцензію, а тому вважає нарахування відсотків після вказаної дати є протиправним.
З урахуванням наведеного, відповідач визнав заборгованість в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 41 412 грн. 63 коп. та просив зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню до зазначеної.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
З таким висновком, апеляційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне.
Приписами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно вимог ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2016 року ПАТ Банк «ТРАСТ» отримав від відповідача ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про укладення договору №R011.001-TEK.0074170 в якій відповідач пропонувала позивачу надати їй споживчий кредит. Позивачем було акцентовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит в розмірі 64400,00 грн.
Відповідач в свою чергу зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10.05.2019 року згідно з Графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12% річних та 2,5% щомісячної комісії за супроводження кредиту, строком на 36 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом.
Кредит був отриманий відповідачем 12 травня 2016 року, що підтверджується меморіальним ордером №Loan-84747.
Відповідно до п. 2.2.3 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі у клієнта виникає обов'язок сплачувати проценти по кредиту та інші комісії, пені та плати, які передбачені тарифами РКО. Розрахунок на залишок заборгованості по кредиту здійснюється щомісячно на фактичний строк користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у році. Нарахування процентів починається з першого дня одержання кредиту до передостаннього строку дії кредиту.
Відповідно до п. 3.1.7 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі проценти нараховуються кредитором щомісяця з розрахунку фактичної кількості днів у процентному періоді та бази 365 днів у році (366 днів у високосному році) на суму фактичної заборгованості по кредиту на кінець операційного дня.
Відповідно до п. 4.3 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі за несвоєчасне виконання зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту, кредитор нараховує, а клієнт сплачує йому пеню у розмірі 0,3 процента від суми прострочених зобов'язань за кожний день прострочення. Сума пені стягується кредитором на підставі договірного списання з рахунку клієнта після повного погашення ним суми простроченої заборгованості.
Відповідно до підписаної відповідачем заяви, остання ознайомлена та згодна з умовами, правилами надання банківських послуг, тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватись, а також підтвердила, що ознайомлена з сукупною вартістю кредиту, значенням реальної процентної ставки та абсолютним значенням подорожчання кредиту.
За таких обставин, підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в умовах надання та обслуговування кредитів.
Відповідно до розрахунку наданого банком, станом на 27 липня 2018 року відповідач має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 137 234 грн. 08 коп. грн., з яких: 53 139,71 грн. - заборгованість за кредитним договором; 3 276,38 грн. - прострочені відсотки; 32 024,67 грн. - комісія; 48793,32 грн. - пеня. (а.с.26)
Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції доходить наступного.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже було зазначено, відповідач ознайомився з умовами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Таким чином, у відповідача була наявна заборгованість по відсоткам в сумі 3 276,38 грн., як це зазначено в розрахунку наданому позивачем.
Доводи відповідача, щодо неправомірності нарахування відсотків після відкликання ліцензії у банку 30 грудня 2026 року колегіяґ суддів відхиляє з огляду на на те, що відкликання ліцензії не є підставою для припинення зобов'язання.
Відповідно ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає тільки припинення нарахування відсотків лише за вкладами, а в разі кредитних правовідносин зобов'язання має виконуватися належним чином; оскільки в момент укладання кредитного договору банк не знаходився в ліквідаційній процедурі і норми чинного законодавства не передбачають припинення зобов'язання у разі початку процедури ліквідації, то нарахування відсотків правомірне.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості пені колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до розрахунку заборгованість за пенею складає 48 793,32 грн., що відповідає умовам надання та обслуговування кредитів, з якими відповідач був ознайомлений.
Суд першої інстанції правильно вказав, що з наданих квитанцій №cash_R011.001-TEK.0074170 від 24.06.2016 року, №cash_R011.001-TEK.0074170 від 22.07.2016 року, №18290217 від 04.10.2016 року, №18850993 від 28.10.2016 року, №17624380 від 23.08.2016 року та від 04.01.2017 року вбачається, що відповідач здійснювала погашення заборгованості та призначення платежу зазначено «поповнення рахунку, згідно договору №R011.001-TEK.0074170 від 12.05.2016 року».
З огляду на зазначене, висновок, що зарахування сум по вищевказаним квитанціям здійснювалось банком в порядку визначеному Умовами надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, є правильним та твердження відповідача відносно того, що банк не мав права зараховувати ці суми в рахунок погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача, щодо неправомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту заслуговують на увагу, оскільки відповідно до умов кредитного договору від 12 травня 2016 року, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Положення пунктів 22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо заборони кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за супроводження Банком кредитної заборгованості Клієнта, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу.
З огляду на те, що відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, тому стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 32 024,67 грн. суперечить вимогам чинного законодавства, а тому стягненню не підлягає.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 12 травня 2016 року у сумі 105 209 грн. 41 коп. з яких: 53139,71 грн. - заборгованість за кредитним договором; 3 276,38 грн. - прострочені відсотки; 48 793,32 грн. - пеня.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає 3945,53 грн., а останнім було сплачено 3088 грн., тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 857 грн. 53 коп.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 04 березня 2019 року скасуватита ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (код ЄДРПОУ 35371070, адреса місця реєстрації: м. Київ, вул. Болсуновська, 8) заборгованість за кредитним договором №R011.001-TEK.0074170 від 12.05.2016 року в сумі 105 209(сто п'ять тисяч двісті дев'ять) грн. 41 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (код ЄДРПОУ 35371070, адреса місця реєстрації: м. Київ, вул. Болсуновська, 8) судовий збір в сумі 857 (вісімсот п'ятдесят сім)грн. 53 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: