24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 761/15903/17
провадження № 22-ц/824/8486/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання учасники справи: представник позивача представник відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дворніченко Л.В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року /суддя Макаренко І.О./
у справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся з вимогами, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про стягнення солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договорами банківських вкладів та відкриття карткових рахунків у розмірі 47 444,92 доларів США. /а.с. 164-167/
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. /а.с.218-222/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2019 року, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що будь-який Закон України, не може обмежувати право власності на отримання всієї суми вкладу або ставити її в залежність від певних умов (або створення певних умов) третіми особами (органами влади, суб'єктами владних повноважень, тощо). Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що із урахуванням обставин даної справи, правильне застосування законодавства не відповідатиме принципу пропорційності (справедливості рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкурентної особи). Зазначає, що необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар» у вигляді позбавлення права власності, навіть на підставі Закону. Вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати виключно норми Конституції України у зв'язку із їх пріоритетністю. Звертає увагу, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є належним відповідачем у справі, оскільки з дня початку процедури ліквідації банку, саме він здійснює повноваження органів управління банку, тобто повністю ним управляє та розпоряджається його майном.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Дворніченко Л.В. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Форум» були укладені договори банківських вкладів, а саме: договір банківського вкладу №2630/1300/689245 від 25.02. 2014 року, договір банківського вкладу №2630/1300/689281 від 25.02.2014 року, договір банківського вкладу №2630/1300/689282 від 25.02. 2014 року, договір банківського вкладу №2630/1300/689283 від 25.02.2014 року./а.с. 120-131/
Постановою Правління Національного банку України №355 від 13.06.2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ «Банк Форум».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16 червня 2014 року вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Банк Форум».
Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови НБУ, згідно зі ст.. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200000 грн., а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.
Відповідно до виписки по рахункам з 25.06.2018 року по 07.11.2018 року, в рахунок задоволення вимог кредитора 4 черги згідно з рішенням ФГВОС №1805 від 25.06.2018 року ОСОБА_4 було виплачено 10 % від акцептованої суми в розмірі 55 654,77 грн. /а.с. 190/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 1 ст. 1074 ЦК України, відповідно до якої, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом; ч. 1 ст. 1058 ЦК України, згідно якої, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; ч. 1-2 ст. 1060 ЦК України, які визначають, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором; п. 6 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; підпунктами 1, 2 ч. 5 ст. 36 цього Закону, згідно яких, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси; ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Встановивши, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних ОСОБА_4 було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн. та в рахунок задоволення вимог кредитора 4 черги згідно з рішенням ФГВОС №1805 від 25.06.2018 року 10 % від акцептованої суми в розмірі 55 654,77 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Водночас, частиною першою статті 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує ці правовідносини.
У пункті 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з дня введення тимчасової адміністрації, ПАТ «Банк Форум» не мало права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі ОСОБА_5 , яка виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними їй коштами.
На момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює задоволення вимог вкладника на підставі ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. у справі № 761/31644/16-ц, яка у відповідності до ч.1 ст. 417 ЦПК України є обов'язковою, зокрема, для суду апеляційної інстанцій під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 рокубез змін.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: