№22-ц/824/10291/2019
Унікальний №755/15672/17
27 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за використання не облікованої електричної енергії, -
встановив:
рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року задоволено вищезазначений позов.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» збитки за використання не облікованої електричної енергії за період з 25 вересня 2012 року по 26 березня 2014 року у розмірі 86572,71 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка оплачена судовим збором не в повному розмірі.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 2400 грн. (1600х150%).
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 86,60 грн., отже останньому необхідно доплатити 2313,40 грн. судового збору (2400-86,60).
Судовий збір має бути сплачено за реквізитами: отримувач УК у Солом'янському р-ні/Солом'янський р-н./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: 34311206080024; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного судув оригіналі.
Крім цього, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішеннясуду.
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, від 03 квітня 2008 року пункт 41) (пункт 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було ухвалене 21 листопада 2018 року, а його повний текст виготовлено 30 листопада 2018 року.
Останнім днем для подачі апеляційної скарги в розумінні ст. 354 ЦПК України з урахуванням вихідних та святкових днів було 02 січня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 20 червня 2019 року. Разом з тим, представник апелянта просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, щоперший раз апеляційну скаргу скаргу було направлено до суду в межах строку на оскарження (29.11.2018), але у зв'язку із затримкою складання повного тексту рішення - до скарги була додана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Листом №106/0606/19 Київський апеляційний суд повідомив його, що отримав лише заяву про поновлення строку.
Вищезазначений лист, датований 04 січня 2019 року та отриманий ним 26 січня 2019 року. Після зясування обставин та підготовки нового пакету документів, апеляційна скарга була направлена до суду повторно.
Крім цього, зазначає, що у період з 30 березня 2019 року по 30 квітня 2019 року він перебував у службовому відрядженні, та після повернення отримавши від позивача вимогу про сплату боргу дійшов до висновку, що апеляційне провадження не було відкрите.
Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені апелянтомне є поважними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
З наданого апелянтом опису як доказу направлення апеляційної скарги, не можливо встановити, яку саме апеляційну скаргу та по якій справі було направлено.
Перебування апелянта у відрядженні з 30 березня 2019 року по 30 квітня 2019 року теж не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки як зазначив сам апелянт, лист Київського апеляційного суду він отримав 26 січня 2019 року, а тому об'єктивно міг подати апеляційну скаргу до 30 березня 2019 року.
Більш того, апеляційну скаргу у передбачений законодавством строк міг подати представник апелянта, який у відповідності до ст. 64 ЦПК України, має повноваження на вчинення процесуальних дій від імені особи апелянта.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку встановленому статтею 358 ЦПК України.
За таких обставин,апеляційну скаргуОСОБА_1 слід залишити без руху, наддавши останньому строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Керуючись ст. 357 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року залишити без руху та встановити строк дес'ять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
Неусунення недоліків є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.П. Приходько