Справа№ 752/7976/19 Головуючий у 1 інстанції Валігура Д.М.
Провадження № 33/824/2457/2019 Головуючий у 2 інстанції Гайдай Р.М.
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП
25 червня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Наливайко С.П. на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 (тисяча двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 384 гривні 20 копійок.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 10 квітня 2019 року о 00годині 32 хвилині в м. Києві по вул. Василькіська, 27, вчинив повторно протягом року адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, а саме: керував автомобілем «Субару» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає ситуації. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. В діях водія вбачається порушення п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Наливайко С.П. просить постанову Голосіївського районного суду м. Києвавід 20 травня 2019 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що до матеріалів поліцейським було долучено відеозапис з нагрудної камери, якому чітко видно, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а навпаки погоджувався, що в свою чергу, автоматично виключає наявність складу адміністративного правопорушення.
Свідки, які підписали протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 навіть не чули від останнього слів відмови, що також чітко видно на відео. При цьому, пояснення свідків унеможливлюють однозначно ідентифікувати, від чого саме відмовився ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в лікаря-нарколога чи від проходження тесту на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, тобто взагалі не зрозуміло який огляд він повинен був пройти.
При наявності суперечливих показань свідків суд першої інстанції не викликав і не допитав цих осіб в судовому засіданні, у зв'язку з чим, такі письмові пояснення не можна вважати доказами.
В порушення вимог закону, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не складався акт огляду та не складалось і не надавалось направлення водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окрім вказаних порушень, поліцейський всупереч вимогам ст. 254 КУпАП примірник протоколу під розписку ОСОБА_1 не вручив. Натомість, другий примірник був долучений до матеріалів справи і направлений до суду.
В порушення вимог ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 не було роз'яснено його права.
Окрім того, оскільки поліцейським на місці зупинки автомобіля не було проведено огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та не надано направлення на проходження огляду у лікаря, а в лікарні ОСОБА_1 відмовлено в проходженні огляду, того ж дня останній самостійно звернувся до КМНКЛ «Соціотерапія» із заявою про проходження огляду на стан сп'яніння. Результат якого - ознак сп'яніння в ОСОБА_1 не виявлено.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Наливайко С.П., котрі підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задоволити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 ст. 130 КУпАП передбачає повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДРУкраїни ОСОБА_1 дотримано не було.
Так, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 338153 від 10 квітня 2019 року, згідно якого, 10 квітня 2019 року о 00годині 32 хвилині в м. Києві по вул. Василькіська, 27, водій ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, а саме: керував автомобілем «Субару» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає ситуації. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. В діях водія вбачається порушення п. 2.5 ПДР України;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10 квітн 2019 року, котрі підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- відеозаписом із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, з якого вбачається, як ОСОБА_1 протягом декількох годин не погоджується на проходження огляду на стан сп'яніння.
Така поведінка ОСОБА_1 правильно визнана як поліцейським так і судом першої інстанції, як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При цьому, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки вони суперечать об'єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи.
Посилання апелянта на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не сформульовано, який саме огляд на стан сп'яніння, та у який спосіб йому пропонувався, спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, в якому чітко викладено суть адміністративного правопорушення, яке полягає у відмові останнього у зв'язку із виявленими ознаками наркотичногосп'яніння, від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, що відповідає диспозиції ч. 2ст. 130 КУпАП, та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену вказаною статтею, та даними пояснень свідків.
Доводи сторони захисту стосовно того, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не допитав свідків, зазначених в протоколі, з урахуванням отриманих відомостей, якими підтверджуються викладені в постанові судді суду першої інстанції фактичні обставини справи та висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не тягнуть за собою скасування постанови.
На переконання апеляційного суду, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції діяли у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Будь-яких порушень вимог закону, ні працівниками поліції, ні судом першої інстанції, апеляційним судом, не встановлено.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання сторона захисту,ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника та наклав його в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП. Більш того, санкція вказаного закону є безальтернативною.
За таких обставин, постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року, щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Наливайко С.П.- залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Гайдай