01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.02.2010 № 39/307
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2009
у справі № 39/307 ( .....)
за позовом ТОВ "ТПК Укрсплав"
до Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 21563,56 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТПК Укрсплав”, у вересні 2009 р. звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”, у якому, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № UCA/B/268-07 від 11.09.2007 р. щодо поставки товару на повну суму здійсненої позивачем попередньої оплати вартості товару у строк до 20 червня 2008р., просив стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 19 756, 80 грн., 1 086,62 грн. інфляційних втрат за період з 08.02.2009 по 30.06.2009 та 720,14 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, розрахованих за період з 21.06.2009 по 07.09.2009 на підставі положень ст. 536 ЦК України у розмірі, який, на думку позивача, має обчислюватися за аналогією із ст. 625 ЦК України у розмірі трьох відсотків.
Заперечення від відповідача до суду першої інстанції не надходили.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2009 р. позовні вимоги задоволені частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 19756,80 грн. основного боргу, 344,26 грн. 3% річних, 1086,62 грн. (одну тисячу вісімдесят шість гривень 62 коп.) інфляційних збитків, 211,88 грн. (двісті одинадцять гривень 88 коп.) держмита та 231,89 грн. (двісті тридцять одну гривню 89 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову, на суму 375,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21.06.2009 р. по 07.09.2009 р. , відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 р. у справі № 39/307 повністю.
Спираючись зокрема на те, що господарським судом розглянута справа у відсутність відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, апелянт просив рішення скасувати і відмовити позивачу у позові. Одночасно було заявлено клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2009 року у справі № 39/307 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 03.02.2010 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2010 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 № 39/307 на підставі статей 69, 102 ГПК України Голова Київського апеляційного господарського суду продовжив строк розгляду апеляційної скарги по справі № 39/307 на один місяць.
У судове засідання 24.02.2010 року вдруге представники сторін не з'явилися. Проте, через відділ документального забезпечення від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Представник відповідача в судове не прибув, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому кореспонденції суду № 10458955 від 30.12.2009 (ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2009 у справі № 39/307) та реєстр рекомендованої кореспонденції суду від 03.02.2010 (копія якого наявна в матеріалах справи).
Отже, відповідач знав про дату розгляду апеляційної скарги по даній справі 03.02.2010, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника. Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 39/307 у відсутність представника апелянта .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як правильно встановлено господарським судом м. Києва, спір виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним 11.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТПК Укрсплав”, як покупцем, та Державним підприємством Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”, як постачальником, Договору купівлі-продажу № UCA/B/268-07 з урахуванням змін до нього від 04.01.2008 р. та від 28.05.2008 року.
Як випливає з умов договору, відповідач зобов'язувався повідомити покупця до 10.06.2008 р. про готовність до передачі фактичного обсягу металобрухту, який відповідає вимогам ДСТУ 3211-95, ДСТУ 4121-2002 у кількості 28 т 200 і вартістю 47376,00 грн. (без ПДВ), надати покупцю акт зважування металобрухту, накладну, акт прийому-передачі, паспорт про якість металобрухту, акт про його походження та посвідчення про вибухо-, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту.
У свою чергу покупець зобов'язувався здійснити 100% передплату вартості металобрухту у розмірі 47376,00 грн. у термін до 3 банківських днів після надання продавцем рахунку - фактури і до 20.06.2008 р. вивезти власним транспортом металобрухт з території гарнізону.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач платіжними дорученнями № 19702 від 02.06.2008 р. на суму 10000,00 грн. та № 19732 від 09.06.2008 р. на суму 37376,00 грн. перерахував відповідачу 100% передплату вартості металобрухту згідно Специфікації, а довідка філії головного управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області засвідчує факт списання з рахунку позивача коштів згідно цих платіжних доручень.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі накладних , акту прийому-передачі металобрухту та актів зважування, 11.06.2008 року відповідачем було підготовлено та відвантажено позивачу 16,44 т металобрухту на загальну суму 27 619,20 грн.
Виконання зобов'язання тривало до погодженого між сторонами строку дії договору відповідно з підписаною ними додаткової угоди від 04.01.2008 р. - до 31.12.2008 р.
Оскільки продавець станом на 01.01.2009 р. не повідомив покупця про надання товару у розпорядження покупця за місцезнаходженням товару, з чим частина 1 ст. 664 ЦК України пов'язує момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцю, слід погодитися з висновками позивача про невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу .
Зміст зобов'язання продавця надати товар у розпорядження покупця, розкривається у абз. третьому ч. 1 ст. 664 ЦК України, за яким товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Правовим наслідком не передання продавцем попередньо оплаченого товару, є , за змістом частин 2 та 3 ст. 693 ЦКУ України, виникнення права у покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати , на суму якої нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Позивач 30.01.2009 р. згідно з поштовою накладною № 062-135225 від 30.01.2009 р.(копія знаходиться в матеріалах справи) зажадав від відповідача повернення у семиденний термін суми передоплати у розмірі 19 756,80 грн.
У визначений позивачем строк відповідач не повернув передоплату в розмірі 19 756,80 грн., а тому позивач правомірно вважав, що з 08.02.2009 року у відповідача виникло прострочення грошового зобов'язання на вказану суму, і застосування до боржника відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за недопоставлений Товар у розмірі 19 756,80 грн. та 1086,62 грн. - інфляційних втрат за період з 08.02.2009 р. по 30.06.2009 р. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Разом з тим, застосування кредитором до боржника відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України , не позбавляло кредитора у зобов'язанні купівлі-продажу товару з попередньою оплатою товару права на нарахування процентів відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. При цьому закон не ставить момент виникнення у покупця права на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у залежність від вимоги покупця про повернення йому суми попередньої оплати .
Місцевий господарський суд не погодився з відповідними доводами позивача і відмовив позивачу у стягненні процентів за період з дня , коли товар мав бути наданий у розпорядження покупця і до того ж послався на відсутність у договорі купівлі-продажу № UCA/B/268-07 погодженого між сторонами розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.
Утім, такі висновки суду першої інстанції не узгоджуються з чинним законодавством і тому не поділяються колегією суддів апеляційного господарського суду.
Суд першої інстанції правомірно визначив, що відповідач повинен був виконати свої зобов'язання з поставки до 20.06.2008 р., відтак, з 21.06.2008 р. у позивача, як кредитора, виникло право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до положень статті 536 ЦК України.
Відповідно до частини 2 цієї статті розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
До відносин з купівлі-продажу попередньо оплаченого товару за аналогією підлягають застосуванню норми частини 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до яких позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Поряд з цим , відповідно до частини 6 статті 231 та частини 4 статті 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами , розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, справляються за увесь час користування чужими коштами по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Таким чином, починаючи від 21.06.2008 р. кредитор мав право нараховувати боржнику плату за користування чужими грошовими коштами проценти у розмірі облікової ставки НБУ за увесь час користування ними по день сплати суми цих коштів кредитору.
Разом з тим у відповідності до правової позиції , викладеної Вищим господарським судом України у постанові від 19 січня 2006 р. по справі № 21/186-05 та Верховним судом України у постанові від 24.01.2006 р. N 14/130, проценти, передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК України - з одного боку, та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України - з іншого, є різними правовими явищами, у зв'язку з чим кожний із названих видів процентів застосовується за наявності відповідних підстав, які є різними. З урахуванням цього, за наявності правових підстав, можливе одночасне застосування процентів на підставі ст.ст. 536, 693 ЦК України, - з одного боку, і процентів, передбачених ст. 625 ЦК України - з іншого.
Позивач, правильно визначивши період, за який він мав право отримувати від відповідача плату за користування чужими грошовими коштами, невірно вважав , що розмір процентів, передбачених ст. 536 та ч. 3 ст. 693 ЦК України, ідентичний 3 відсоткам річних, тоді як місцевий господарський суд, невірно визначив момент, з якого у позивача виникло право на отримання від відповідача плати за користування чужими грошовими коштами, і так само припустився помилки у тому, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить не облікову ставку НБУ, а 3 % річних.
Колегія суддів вважає, що за вказаний позивачем період від 21.06.2008 р. по 07.09.2009р. (день звернення до суду ), відповідач повинен був сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, виходячи з розрахунку 1 облікова ставка НБУ упродовж 443 дні, у розмірі 2 817, 06 грн.., що перевищує заявлену у позові до стягнення суму.
Виходячи з викладеного та беручи до уваги ту обставину, що апеляційний господарський суд не вправі вийти за межі позовних вимог, вимога позову про стягнення з відповідача 720,14 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає до задоволення повністю у заявленій сумі як така, що ґрунтується на законі.
Таким чином, рішення суду першої інстанції , яким лише частково, на суму 344,26 грн., задоволені вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, а в іншій частині, на суму 375,88 грн. відмовлено у задоволенні позову на суму , підлягає частковому скасуванню на суму, на яку відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин справи неправомірним є висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на суму 375,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 21.06.2008 р. по 07.02.2009 р., а тому у цій частині судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову .
Розглядаючи доводи апелянта про прийняття судом рішення у відсутність представника відповідача , не повідомленого належним чином, колегія суддів виходить з наступного.
Дійсно за правилами ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Поряд із цим відповідач, Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”, як випливає з матеріалів справи, був повідомлений про проведення судових засідань при розгляді спору у першій інстанції належним чином, своєчасно, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, а тому є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу згідно з пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року.
З відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2009 р. про відкладення розгляду справи і призначення її до слухання у засіданні 23.11.2009 р. о 15:00 год. випливає, що така ухвала направлена Державному підприємству Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” 05.11.2009 р. за реєстровим номером 3499.
За таких обставин справи, доводи апелянта про несвоєчасне повідомлення його судом першої інстанції про призначення судових засідань спростовуються матеріалами справи ,за якими колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено факти дотримання господарським судом міста Києва вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами).
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Судові витрати на підставі статті 49 ГПК України за розгляд справи у суді першої інстанції віднести на відповідача .
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” на рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2009 у справі № 39/307 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2009 у справі № 39/307 у частині відмови у задоволенні позову на суму 375,88 грн. скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 24964464; р/р № 260083285503 в АБ “Енергобанк”, м. Київ, МФО 300272), або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК Укрсплав” (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, ідентифікаційний код 33393752, р/р № 26000051703390 у Донецькому РУ ЗАТ КБ “ПриватБанк” в м. Донецьк,, МФО 335496) 19756,80 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень 80 коп.) основного боргу, 720,14 грн. (сімсот двадцять гривень 14 коп.) 3% річних, 1086,62 грн. (одну тисячу вісімдесят шість гривень 62 коп.) інфляційних збитків, 215,64 грн. (двісті п'ятнадцять гривень 64 коп.) держмита та 231,89 грн. (двісті тридцять одну гривню 89 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТПК Укрсплав” (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, ідентифікаційний код 33393752, р/р № 26000051703390 у Донецькому РУ ЗАТ КБ “ПриватБанк” в м. Донецьк,, МФО 335496) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 24964464; р/р № 260083285503 в АБ “Енергобанк”, м. Київ, МФО 300272) 105,66 грн. (сто п'ять гривень 66 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 39/307 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця
Головуючий суддя
Судді
04.03.10 (відправлено)