24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 761/2138/19
провадження № 22-ц/824/8489/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання учасники справи: представник позивача представник відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року /суддя Савицький О.А./
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення додаткових витратна дітей, -
Позивач звернулась з вимогами про стягнення з відповідача додаткових витрат на спільних дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в сумі 103898,50 грн./а.с. 10/
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено./а.с. 199-200/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2019 року, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позивачем у період з серпня 2016 року по грудень 2018 року особисто було понесено 248 054 грн. додаткових витрат у зв'язку із навчанням, оздоровленням та розвитком спільних із відповідачем дітей. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено, що відповідач займає високу посаду, є керівником державного підприємства, отримує дохід від діяльності господарських товариств, має грошові кошти на рахунках та певний перелік майна і зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дітей.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що з 26.11.1994 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2017 року було розірвано. /13-15/
Від шлюбу мають дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 і серії НОМЕР_2 . /а.с. 21-22/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ч. 2 ст. 181 СК України, відповідно до яких, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; ч. 1 ст. 185 СК України, якою передбачено, що той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Встановивши, що додаткові витрати, понесені позивачем не викликані особливими обставинами у розумінні ч. 1 ст. 185 СК України, вони були здійснені самостійно без домовленості із відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.02.2017 року, сторони погодились, що піклуванням над спільними дітьми буде займатися ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено, що відповідач займає високу посаду, є керівником державного підприємства, отримує дохід від діяльності господарських товариств, має грошові кошти на рахунках та певний перелік майна і зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дітей, колегією суддів не приймаються до уваги, на підставі наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Тандем-Д» є як ОСОБА_6 так і ОСОБА_4 .
Відповідно до відзиву на позовну заяву, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 пояснив, що сторони домовились використовувати дохід від вказаного товариства виключно на потреби спільних дітей.
Отже, твердження позивача, що відповідач не бере участі у додаткових витратах на дітей є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження.
Крім того, одним із доводів апеляційної скарги позивача є те, що у період з серпня 2016 року по грудень 2018 року нею особисто було понесено 248 054 грн. додаткових витрат у зв'язку із навчанням, оздоровленням та розвитком спільних із відповідачем дітей.
Колегія суддів також не приймає вказаний довід до уваги на підставі наступного.
За змістом ч. 2 ст. 181 СК України, за відповідачем закріплено право, за домовленістю із позивачем, брати участь в утриманні спільних дітей.
Тобто, головним критерієм вказаної норми є домовленість сторін, оскільки це є право відповідача, а не обов'язок.
Відповідно до досліджених матеріалів справи, позивач не надала жодних доказів, що вказані нею додаткові витрати були узгоджені із відповідачем.
Крім того, понесені позивачем додаткові витрати не викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), а тому вказані вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: