03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6068/2019
30 травня 2019 року м. Київ
Справа № 759/17011/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Даценко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року, постановлене у складі судді Коваль О.А.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
встановив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини,
Заяву обґрунтовував тим, що станом на 22.10.2017 року він постійно проживав разом із своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 31.08.2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шишкіної А.О. за оформленням спадщини, яка відкрилася після смерті його матері, а саме кв. АДРЕСА_1 , проте йому було в цьому відмовлено, оскільки було пропущено шестимісячний строк для подачі відповідної заяви на прийняття спадщини та відсутності доказів його проживання разом із спадкодавцем.
Зазначав, що в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності спадкодавцю ОСОБА_2 , зареєстрованою була на час відкриття спадщини гр. ОСОБА_3 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_1 , сам ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте фактично проживав разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини».
Звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК України не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.01.2018 року у справі № 640/10329/16-ц щодо застосування відповідних норм права.
Також до заяви було долучено заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не визнані судом допустимими доказами, оскільки для допиту таких в якості свідків нормами ЦПК України передбачений інший порядок. Вважає, що суд не вжив заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та в разі неприйняття заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не вжив заходів, щодо виклику вказаних осіб в судове засідання.
Крім того, суд не надав уваги аргументам заявника та його поясненням про те, що він постійно проживав разом зі спадкодавцем у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та безпідставно не прийняв до уваги докази спільного проживання, а саме ремонту та утримання квартири, придбання меблів, оплати комунальних платежів та листування.
В судовому засідання заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.
Заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна А.О. в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності заінтересованої особи відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши думку заявника та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з наданих суду доказів вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна А.О. лише на усний запит заявника, листом від 31.08.2018 року повідомила, що таку спадкову справу неможливо відкрити, оскільки останнім пропущено шестимісячний строк подачі заяви на прийняття спадщини та що згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України він не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тому суд дійшов висновку про недотримання ОСОБА_1 порядку досудового способу оформлення спадщини, оскільки усний запит не може вважатися таким, постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріуса також відсутня.
Крім того, суд посилався на те, що спадкодавець на момент смерті була зареєстрована та відповідно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як заявник ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_4 .
Докази фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на які посилається сторона заявника, не прийняті судом до уваги з тих підстав, що такі докази не вказують та не підтверджують заявленого факту саме спільного проживання.
Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Під час розгляду таких справ суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Для з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (ст. 294 ЦПК України).
За змістом ст. 315 ЦПК України, умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Як вбачається із матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, договором дарування 1/3 частки квартири від 27.09.2008 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 28, 29, 30).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с.8), яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження, заявник ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , є сином спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.9, 10).
З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шишкіної А.О. з питанням оформлення спадкових прав.
Листом № 455/01-16 від 31 серпня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна А.О. повідомила ОСОБА_1 про неможливість відкрити спадкову справу, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ним було пропущено строк подачі заяви про прийняття спадщини та відповідно до наданих документів він не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також, роз'яснено право звернення до суду за розглядом справи про право на спадкування.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про недотримання ОСОБА_1 порядку досудового способу оформлення спадщини, оскільки усний запит не може вважатися таким, постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріуса також відсутня, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже нотаріус саме з тих причин, що заявником не надано документальних доказів постійного проживання зі спадкодавцем і відмовив йому у заведенні спадкової справи листом від 31 серпня 2018 року за № 455/01-16.
Як вбачається з витягів зі Спадкового реєстру, виданих приватним нотаріусом КМНО Шишкіною А.О. станом на 24 травня 2019 року, ОСОБА_2 заповіту не залишила, станом на 24 травня 2019 року у Спадковому реєстрі не заведено спадкових справ після смерті ОСОБА_2 ( а.с. 92).
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, прийняття спадщини або відмова у прийнятті спадщини - це дія спадкоємця, яка засвідчує про його згоду або незгоду вступити в спадкові права.
При цьому, за відсутності реєстрації спадкоємця за місцем проживання спадкодавця, обставини, передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України можуть підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Відповідно до п. 3.22 п. 3 Глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) , у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
До спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Однак, суд першої інстанції при вирішенні справи не повною мірою з'ясував та дослідив обставини, обумовлені диспозицією наведеної норми ч. 3 ст. 1268 ЦК України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання, ОСОБА_1 вказував про те, що на день смерті своєї матері ОСОБА_2 він постійно проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_1 . З середини 2014 року він спільно, без реєстрації шлюбу, у зазначеній квартирі проживає разом з ОСОБА_3 . За час спільного проживання ним було придбано меблі, здійснено поточний ремонт квартири та замінено віконні конструкції та виконано інші роботи. В подальшому мати заявника ОСОБА_2 надала згоду на реєстрацію ОСОБА_3 та вона була зареєстрована у вказаній квартирі , де ОСОБА_7 та ОСОБА_3 спільно проживають до теперішнього часу.
На підтвердження своїх доводів про постійне проживання із спадкодавцем на день її смерті, заявник посилався на покази свідків та документи, які підтверджують факт постійного проживання, зокрема щодо обслуговування та утримання квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи містяться копії документів, надані ОСОБА_1 стосовно обслуговування та утримання ним квартири АДРЕСА_1 , надання програмних та телекомунікаційних послуг, а також отримання на вказану адресу поштових відправлень, посилок, що підтверджують факт проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі та спільний побут з матір'ю ОСОБА_2 .
Зокрема, договір № 12.01/01-350 від 17 січня 2016 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту квартири АДРЕСА_1 , укладений між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , товарні чеки № 129721/3 від 10.11.2014 року, № 136380/9від 31.12.2014 року, № 893711 від 19.12.2016 року, № 11 від 09.08.2018 року; квитанції про сплату послуг за домофон від 01.01.2018 року, накладна на відвантаження товару № 44D03Б4991 від 19.06.2018 року; експрес- накладні № 100 3072 0790 та № 100 3072 0789; акт про виконання технічної перевірки енергопостачальною компанією від 04.12.2015 року.
При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані докази підтверджують виключно факт утримання майна, тобто квартири, оскільки з вищеперелічених доказів вбачається, що ОСОБА_1 не лише здійснював утримання квартири, але й протягом 2014 - 2017 років замовляв послуги на адресу зазначеної квартири, споживання яких неможливе поза даним приміщенням.
Це, зокрема, договір про надання ТВ-тюнеру ( пристрою) для отримання програмних послуг від 06.02.2017 року, укладений з ТОВ «Віжн-ТБ»; рахунок-фактура ПАТ «Київенерго» від 18 листопада 2015 року про підключення електроустановок за заявою побутового споживача; акт-наряд від 03 листопада 2014 року про виклик фахівця ПАТ «Київгаз» для обстеження газопроводу ( а.с. 11-24).
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції були допитані у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які підтвердили факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 з його матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, свідок ОСОБА_3 пояснила, що із ОСОБА_1 вони проживають у цивільному шлюбі, проживають однією сім'єю та ведуть спільне господарство. В квартирі АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, свідок проживає приблизно з 2014 року разом із ОСОБА_1 , його матір'ю ОСОБА_2 та бабусею. В 2015 році місце її проживання було зареєстроване у зазначеній квартирі, де вона продовжує проживати разом з ОСОБА_1 по даний час. Обслуговуванням та утриманням квартири займаються вона разом з заявником. На момент смерті ОСОБА_2 вона проживала у зазначеній квартирі разом із ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Заявника знає від його народження. Починаючи з 2014 року ОСОБА_1 постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 разом однією сім'єю зі своєю матір'ю ОСОБА_2 Ремонті роботи у зазначені квартирі здійснює ОСОБА_1 . На момент смерті матері ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною проживали всі разом у зазначеній квартирі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, на підставі наданих доказів, яким дав оцінку у їх сукупності, зокрема показів свідків та письмових доказів встановив, що заявник ОСОБА_1 на день смерті матері ОСОБА_2 22 жовтня 2017 року постійно проживав з останньою без реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, надані заявником докази відповідно до вимог ст. 76, 78-80 ЦПК України є допустимими, достовірним та достатніми. Оцінюючи їх у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність ОСОБА_1 факту постійного проживання з його матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 на момент її смерті, тому його заява підлягає задоволенню, оскільки встановлення цього факту необхідне заявнику для вирішення спадкових прав.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374- 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року - скасувати та прийняти постанову:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шишкіна Алла Олександрівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.