справа №761/12608/15-ц головуючий у І інстанції: Піхур О.В.
провадження 22-ц/824/8227/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
25 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сержанюка А.С., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд,-
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 766 517 грн. та моральну шкоду у розмірі 60 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 212 584 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Постановою апеляційного суду міста Києва рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення матеріальної шкоди, зменшено суму, з 212 584 грн. до 177 154 грн.. Здійснено перерозподіл судових витрат.
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в зв'язку з тим, що рішення суду від 13 грудня 2017 року повністю виконане, потреба в заходах забезпечення позову відпала.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року скасувано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року.
Скасувано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скарго в якій посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.
Зауважує, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, на яку посилався відповідач не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, зазначає, що відповідач в разі виконання рішення суду в повному обсязі повинен був звернутись до державного реєстратора з заявою про скасування запису про арешт майна.
Апелянт зауважує, що доказів перерахування грошових коштів у виконавчому провадженні заявник суду не надав.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свою позицію, представник відповідача заявляв проти задоволення апеляційної скарги, зауважуючи, що виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі, а тому вказував на те, що обставини, які зумовлювали заходи забезпечення позову припинили своє існування. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що старшим державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №56306154 у зв'язку з виконанням ОСОБА_2 рішення суду від 13 грудня 2017 року, а тому накладення арешту обмежує права власника здійснювати розпорядження належним йому майном.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та все інше майно, кошти й банківські рахунки, що належать ОСОБА_2 , які виявить державний виконавець. (Том 1 а.с.17-19 виділені матеріали)
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено. (Том 1 а.с.24-25 виділені матеріали)
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року скасовано та постановлено нову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . В іншій частині заяви відмовлено. (Том 1 а.с.145-146 виділені матеріали)
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 212 584,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 2 369,44 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. (Том 2 а.с.247-256)
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди та судових витрат змінено, зменшено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 212 584,00 грн. до 177 154,00 грн. та судовий збір з 2 369,44 грн. до 2 015,14 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. (Том 3 а.с.124-130)
26 квітня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано ОСОБА_1 виконавчий лист по справі. (Том 3 а.с.134)
27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рибчинським О.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56306154 з примусового виконання виконавчого листа №761/12608/15-ц виданого 26 квітня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 182 599,14 грн., на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №10852 від 21 червня 2018 року, яке знаходиться в матеріалах виконавчого провадження та сплатою виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №10853 від 21 червня 2018 року та №10854 від 21 червня 2018 року. Також було припинено чинність арешту майна боржника накладеного постановою про арешт майна боржника від 04 травня 2018 року ВП №56306154. (Том 3 а.с.148)
Відповідно до ч.ч.3, 5, 6 ст.154 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення рішення суду першої інстанції) заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 151 ЦПК України підставою для забезпечення позову є заява у якій повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості необхідні для забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 7 та ч. 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання рішення суду.
Суд вправі скасувати заходи забезпечення позову у випадках, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини на які посилається заявник можуть бути підставою для задоволення заяви, оскільки змінились обставини, що зумовили застосування заборони відчужувати квартиру, оскільки такі заходи були вжиті судом з метою забезпечення виконання потенційного рішення суду про задоволення позрову, а подальша їхня дія можде призвести до порушення прав власника нерухомого майна.
Твердження апелянта, щодо відсутності доказів виконанням рішення у повному обсязі колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56306154 з примусового виконання виконавчого листа №761/12608/15-ц виданого 26 квітня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 182 599,14 грн., у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі (том. 3 а.с. 148), де вказано що платіжне доручення знаходиться в матеріалах виконавчого провадження. Оригінал вказаної постанови було надано представником відповідача на огляд в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для скасування ухвали з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: