справа №753/1233/15 головуючий у І інстанції: Даниленко В.В.
провадження 22-ц/824/7494/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
25 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сержанюка А.С., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд,-
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що ОСОБА_4 , 1999 року народження є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з жовтня 1998 року по лютий 2000 року.
Із січня 2010 року неповнолітня ОСОБА_4 разом з бабусею - ОСОБА_2 , знаходиться повністю на її утриманні та батьки дитини - відповідачі, не піклуються та не турбуються про матеріальний стан дитини, її духовний та фізичний розвиток та не спілкуються з неповнолітньою донькою.
Просила суд позбавити відповідачів батьківських прав відносно ОСОБА_4 та стягнути з відповідачів аліменти на утримання неповнолітньої дитини по 1/4 частині всіх видів доходів (заробітку) щомісячно з кожного відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, просила суд призначити ї опікуном неповнолітньої ОСОБА_4 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що був позбавлений можливості надати суду свої пояснення та докази, які спростовують позицію позивача.
Зауважує, що його участі в вихованні дитини перешкоджали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підстав для позбавлення його батьківських прав не вбачає, оскільки не ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_5 підтримав позицію свого довірителя, ОСОБА_2 вказала, що ОСОБА_1 не підримує жодних відносин з донькою, в її вихованні участі не приймає, що було підтверджено ОСОБА_4 . Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня ОСОБА_4 позбавлена батьківського піклування, її батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків, а так як позивачка (бабуся дитини) просить суд встановити піклування над неповнолітньою дитиною, надавши при цьому докази, що вона піклується про дитину, то відповідно суд прийшов до висновку, що для захисту майбутнього та інтересів дитини необхідно встановити піклувальником ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с 6), які перебували у зареєстрованому шлюбі з жовтня 1998 року по лютий 2000 року (а.с.12)
Позивачка є бабусею неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З січня 2010 року неповнолітня ОСОБА_4 , 1999 року народження, проживає разом з позивачкою, знаходиться повністю на її утриманні та батьки дитини - відповідачі, взагалі не піклуються та не турбуються про матеріальний стан дитини, її духовний та фізичний розвиток.
Дані факти підтверджуються наданими позивачкою доказами: копією довідки ТОВ «Українське спеціалізоване житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» від 11 грудня 2014 року, актом обстеження житлового приміщення на предмет проживання ТОВ «Українське спеціалізоване житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» від 03 листопада 2014 року, характеристика ОСОБА_4 , 1999 року народження, видана Гімназією «Діалог» від 05.12.2014 року, відповідь КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дарницького району м. Києва» від 07.02.2013 року, копія постанови Мінського районного народного суду м. Києва від 25.04.2000 року, копія ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 06.05.2014 року. Вказані докази свідчать про те, що позивачка приймає активну участь у житті неповнолітньої дитини та піклується про неї, в той час, коли відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків відносно дитини.
Відповідно висновку Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністарції від 19 березня 2015 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , службою встановлено, що позивачка створила всі необхідні умови для розвитку та проживання неповнолітньої дитини, піклується про дитину та матеріально забезпечує, від чого свою чергу ухиляються батьки дитини, а тому орган опіки та піклування вважає з доцільне позбавити батьківських прав відповідачів відносно неповнолітньої ОСОБА_4. (а.с. 45-46).
Підстави виникнення, зміст особистих немайнових прав і обов'язків батьків та дітей визначений главою 13 СК України.
Право на виховання дитини є одним із найважливіших батьківських прав. Водночас це право є й обов'язком.
Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не приймав участі у виконання своїх обов'язків, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні визнав доводи ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 не спілкується та не бачиться із дитиною з 2013 року.
Доводи відповідача, щодо створення перешкод позивачем у вихованні дитини не підтверджуються матеріалами справи, крім того позивач не звертався за весь зазначений час з відповідними заявами, жодних дій на встановлення контакту з донькою не вчиняв.
Посилання апелянта на те, що вказана справа розглянута у його відсутність при тому, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не може бути підставою для скасування зазначеного рішення суду, оскільки при апеляційному перегляді апелянтом на надано доказів того що вказане рішення ухвалено з порушенням норма матеріального права.
Крім того, апелянту було відомо про розгляд зазначеної справи, оскільки в матеріалах справи наявна заява, щодо ознайомлення представника ОСОБА_1 з матеріалами справи (а.с.38-40) та зворотне повідомлення, щодо отримання ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви матір'ю відповідача (а.с. 34). Таким чином відповідач попри те, що йому було відомо про наявність зазначеної справи не цікавився її розглядом та вирішенням зазначеного питання майже 4 роки.
Крім того ч.2 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 рокузазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу як такі, що не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2015 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: