справа №761/43265/17 головуючий у І інстанції: Юзькова О.Л.
провадження 22-ц/824/7429/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
25 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сержанюка А.С., Сушко Л.П.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд,-
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що 26 лютого 2013 року між неюта відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір, на підтвердження якого відповідач надав розписку.
За умовами договору ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 19 880,00 доларів США та взяв на себе обов'язок повернути до 05 грудня 2014 року, згідно графіка погашення, в еквіваленті до дол. США. Відповідач умови договору не виконав, грошові кошти не повернув.
Просила стягнути на її користь з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 525 826,00 грн.; збитки внаслідок від інфляції у сумі 323 382,89 грн.; 3% річних від суми боргу у розмірі 43 218,57 грн. та судові витрати у сумі 8 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 360 476 грн. та 3% річних у розмірі 32 828 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що місцевий суд помилково не застосував наслідків спливу строку позовної давності та зауважує, що місцевий суд не вірно з'ясував обставини справи, оскільки відповідач отримував кошти в національній валюті.
Відзив на апеляційні скарги у визначений судом строк не надходив.
В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає у повній мірі.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідачем за договором позики не було виконано належним чином, строки позовної давності було перервано частковим погашенням заборгованості, а тому є всі підстави для стягнення заборгованості та 3% річних.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2013 року між сторонами було укладено договір позики за умовами якого позивач надала відповідачу грошові кошти у розмірі 163 000,00 грн., еквівалент суми в доларах США по курсу продажу Приватбанк становить 19 880,00 доларів США строком до 05 грудня 2014 року, згідно до графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору.
У відповідності розписки, ОСОБА_1 зобов'язується повернути грошові кошти в гривні, в еквіваленті до долару США по курсу продажу Приватбанком на дату погашення платежу (а.с. 7)
16 червня 2015 року в рахунок погашення боргу за договором отримала від відповідача ОСОБА_1 суму у розмірі 4 000,00 доларів США.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Матеріалами справи підтверджується, що 26 лютого 2013 року позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти в сумі 163 000,00 грн., даний факт сторонами не спростовується.
Твердження відповідача, з приводу того, що суд першої інстанції не правильно з'ясував обставини справи, оскільки визначив суму заборгованості в іноземній валюті, а саме доларах США, колегію суддів відхиляється.
Місцевий суд правильно зазначив, що грошові кошти було передано в національній валюті в сумі 163 000,00 грн., та зазначено, що зазначена сума відповідає еквіваленту 19 880,00 доларів США на момент передачі коштів, а також сторонами було узгоджено, що позика буде повертатись у національній валюті, але з корегуванням у відповідності до курсу продажу долара США у ПАТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, сторони узгодили, що валютні ризики було покладено на ОСОБА_1
Доводи відповідача, щодо необхідності застосування строків позовної давності апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України. .
Поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій, що збігається з позицією Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 668/8830/15-ц.
Твердження відповідача, щодо неможливості переривання позовної давності не ґрунтуються на нормах законодавства.
Посилання на постанову Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (№6-43цс17) в якій вказано, що якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, не може бути використана при розгляді даної справи, оскільки спір, який був на розгляді Верховного Суду України виник з приводу стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що є не релевантним правовідносинам, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Таким чином, місцевий суд вірно зазначив, що строк позовної давності було перервано 16 червня 2015 року частковим погашенням заборгованості, а тому звернення до суду в листопада 2017 року відбулось в межах строку позовної давності.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: