Провадження № 22-ц/803/4951/19 Справа № 206/5568/17 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 59
27 червня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко Олени Валентинівни та Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укрсоцбанк”
на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року, -
Позивач ОСОБА_2 19 жовтня 2017 року звернулась до суду з позовом до ПАТ “Укрсоцбанк”, ПН Панченко О.В., Самарський ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позивач просила суд поновити строк позовної давності та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис ВМА №659441, від 14.11.2008 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В., витрати на правову допомогу покласти на відповідача (а.с.1-5).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ “Укрсоцбанк”, ПН Панченко О.В., Самарський ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволені.
Визнано виконавчий напис вчинений 14.11.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Панченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №7777 таким, що не відлягає виконанню.
Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.145-178).
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 161-164).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику, як малозначна.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору дарування домоволодіння від 04.07.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою Л.І. від 04.07.2006 року, за реєстровим №1005, та зареєстроване в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №13888714.
Позивач ОСОБА_4 є майновим поручителем ОСОБА_5 в забезпеченні її зобов'язань перед АК «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 095/64-ДК від 17.08.2006 року та в забезпеченні своїх зобов'язань перед АК «Укрсоцбанк». Вказане нерухоме майно було заставлене ОСОБА_4 АК «Укрсоцбанк», за іпотечним договором №095/65-ІР, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В. 17.08.2006 року, за реєстровим номером № 3416. (а.с. 12-17).
14.11.2008 року приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В. було вчинено виконавчий напис ВМА №659441, зареєстрований в реєстрі за №777, за яким запропоновано Акціонерно-комерційному банку «Укрсоцбанк» звернути стягнення на нерухоме майно (домоволодіння), а саме: домоволодіння, яке складається з: літ. «А-1» - житловий будинок (шлакоблочний, обкл. цеглою) загальною площею 83,6 (вісімдесят три цілих шість десятих) кв.м., житловою площею 51,0 (п'ятдесят один) кв.м.; літ. «В-2» - житловий будинок (цегловий); літ. «Г» - убиральня (цеглова); літ. «Д», «Ж» - навіси; НОМЕР_1 , НОМЕР_2 - споруди, що знаходяться на земельній ділянці площею 600 (шістсот) кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
25.07.2017 року за заявою про примусове виконання виконавчого напису №7777 виданого 14.11.2008 року, Самарським ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.8).
17.08.2017 року було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме, домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 9-10). 30.11.2012 року, позивач вийшла заміж та змінила прізвище зі « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується відповідним свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Адміністрацією муніципальної освіти робоче селище Новогурвський, РФ (а.с. 32).
Задовольняючи позовні вимоги суд 1 ї інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів отримання позивачем вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотеки держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно з п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Так в матеріалах справи міститься повідомлення про порушення основного зобов'язання та про звернення стягнення на предмет іпотеки №02.2/1971 від 02.06.2008 р., яке було направлено ОСОБА_4 (а.с.61).
В матеріалах справи також міститься поштове повідомлення №17377740 від 03.06.2008 р., яке направлене ОСОБА_4 та вручене 10.06.2008 р. , однак вказане поштове повідомлення не свідчить про отримання ОСОБА_4 повідомлення про порушення основного зобов'язання та про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки повідомлення отримано іншою особою, а саме “Дудчик” (а.с.60), а тому вказане повідомлення не може свідчити про належне повідомлення боржника ОСОБА_4 .
Відповідно до правової позиції викладеної в ухвалі ВССУ від 14.03.2016 року по справі № 6-33661ск15 порушення встановленої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про усунення порушення, в даному випадку виконання зобов'язань за кредитним договором є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо посилань апелянта на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З позовної заяви вбачається, що позивач дізналася про порушення свого права у вересні 2017 року, а саме тоді коли на її адресу надійшли документи з Самарського ВДВС про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з неї коштів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки в позовні заяві вона посилається на факти які сталися в 2008 році не заслуговують на увагу, адже в розумінні ст. 253 ЦК України строк позовної давності необхідно відраховувати з моменту коли ОСОБА_2 дізналася про порушення свого права, а саме з вересня 2017 року.
Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укрсоцбанк” - залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: