01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.02.2010 № 35/638
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пранципал О.С. ( дов. № 4 від 03.09.2009 р.)
від відповідача -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ірма"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2009
у справі № 35/638 ( .....)
за позовом ТОВ "Текстиль Трейд"
до Приватного підприємства "Ірма"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 11735,94 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від25.11.2009р. у справі №35/638 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства „Ірма” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстиль Трейд” 8225,85 грн. заборгованості за поставлений товар, 968,11 грн. інфляційних нарахувань, 204,09 грн. - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, прийняти нове, яким відмовити у позові. Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення є неправомірним та таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права. А саме, в порушення п. 4 ст. 65 ГПК України суд першої інстанції не забезпечив правильність та повноту з'ясування усіх обставин справи, оскільки не надав змоги відповідачу бути заслуханим в судовому засіданні, а також не було проведено звірку взаєморозрахунків, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Також, відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, і суд розглянув справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали про прийняття до провадження апеляційної скарги від 20.01.2010 р. та ухвалою про відкладення від 09.02.2010 р. з відміткою про відправку документа, надіслані ухвали зі зворотніми повідомленнями про вручення повістки повернулися до суду, оскільки за вказаною адресою відповідач не знаходиться.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним. Посилання відповідача в апеляційній скарзі відносно його неповідомлення про дату та місце судового засідання є безпідставними, оскільки за вимогами Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 р. за № 02-5/289 - особи, що беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, що зазначена у позовній заяві. Дані про місце знаходження відповідача були взяті позивачем із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення останнього в ЄДРПОУ. Ухвалою суду першої інстанції від 09.10.2009 р. було зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, однак відповідач не з'являвся у судове засідання.
Колегія суддів вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки його було повідомлено в установленому законом порядку, в свою чергу, колегія вбачає, що відповідач недобросовісно користується своїми процесуальними правами, свідомо уникає явок до суду першої та другої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 11 735,94 грн. заборгованості за договором № 16/10 від 16.10.2008 р., з яких: основна заборгованість - 8 225,85 грн., пеня - 1 002,79 грн., штраф - 1 335,10 грн., інфляційні втрати - 968,11 грн., 3 % річних - 204,09 грн.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства „Ірма” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстиль Трейд” 8225,85 грн. заборгованості за поставлений товар, 968,11 грн. інфляційних нарахувань, 204,09 грн. - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.
Дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що 16.10.2008 р. між сторонами по справі було укладено договір № 16/10.
Як визначено в п. 1.1 укладеного договору, постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві (відповідач) комплектуючі і матеріали для виробництва м'яких меблів (товар), а покупець (відповідач) прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.2 зазначеного договору покупець (відповідач) у повному обсязі оплачує товар постачальникові протягом 10 календарних днів з моменту передачі постачальником відповідної партії товару і оформлення відвантажувальної накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, за укладеним договором № 16/10 від 16.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № ТТ-0000749 від 30.10.2008 р. на суму 7 605 грн., № ТТ-0000751 від 30.10.2008 р. на суму 1 790,67 грн., № ТТ-0000773 від 06.11.2008 р. на суму 610,85 грн., № ТТ-0000708 від 21.10.2008 р. на суму 1 074,05 грн., № ТТ-0000709 від 21.10.2008 р. на суму 1 177,33 грн., № ТТ-0000750 від 30.10.2008 р. на суму 2 532,46 грн., № ТТ-0000772 від 06.11.2008 р. на суму 341,38 грн.
Встановлено, що відповідач не виконав зобов'язання за укладеним договором. Відповідачу було направлено претензію з вимогою здійснити оплату, але останній відповіді не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські відносини належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказами доведено, що заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним договором становить 8 225,85 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині заборгованості в розмірі 8 225,85 грн., інфляційних нарахувань в сумі 968,11 грн. та 3 % річних в сумі 204,09 грн., оскільки заборгованість за договором документально підтверджена, а інфляційні втрати та 3 % річних правомірно нараховані та стягнуті в рамках діючого законодавства.
Що стосується вимог в частині стягнення штрафу та пені, то слід зазначити наступне.
Позивач в своїх позовних вимогах просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1002,79 грн. та штраф у розмірі 1335,10 грн.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, що вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Оскільки в суді не було доведено того факту, що правочин стосовно забезпечення виконання зобов'язання вчинений у письмовій формі, судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні пені та штрафу.
При таких обставинах, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 8225,85 грн. - основної заборгованості, 968,11 грн. - інфляційних нарахувань, 204,09 грн. - 3 % річних.
Що стосується доводів відповідача про неналежне його повідомлення про дату розгляду справи в суді першої інстанції, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують повідомлення відповідача про день та час розгляду справи в суді першої інстанції. До того ж, відповідач, недобросовісно користуючись наданими йому процесуальними правами, також уникав явок до апеляційного господарського суду, при цьому, представника відповідача двічі повідомляли про час та місце перегляду рішення в апеляційній інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від25.11.2009р. у справі № 35/638 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 35/638 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
04.03.10 (відправлено)