Провадження № 22-ц/803/5029/19 Справа № 202/5678/18 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
Категорія: 50
25 червня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Індустрільного районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2019 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Індустрільного районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в обґрунтування свої позовних вимог вказала, що з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2018 року.
Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину - неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка самостійно забезпечує, доглядає і виховує доньку. Відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання дитини, матеріально доньці не допомагає. Позивачка вказує, що відповідач не отримує регулярного офіційного доходу, має мінливий та нерегулярний дохід, працює за кордоном, що є підставою для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
З урахуванням зазначеного, просила суд стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн., щомісячно, з моменту подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Індустрільного районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, яким стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1 200,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.
Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ураховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права і обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, передбачені ст. 182 СК України.
При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п.п. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України”).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Сторони по справі проживають окремо. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів не у повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Та погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив доходу відповідача, а тому вважає, що є підстави для зміни рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За вимогами статті 182 СК України, - при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч.1 статті 184 СК України - суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів суд посилався на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, однак, з висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 3000 грн., щомісячно, погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.
Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум на 2019рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років з 01 січня 2019 року встановлено в розмірі 1626 грн. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць становить: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018р. - 1492 гривні, з 1 липня 2018 року- 1559 гривні, з 1 грудня 2018 року - 1626 гривні.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував матеріальний стан відповідача.
Крім того, позивачка не надала ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів розміру фактичних щомісячних витрат на утримання дитини.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині стягнення аліментів слід змінити, визначивши розмір аліментів на утримання дитини, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача - в розмірі 1200 грн., щомісяця, починаючи стягнення з 14 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сторони не позбавлені права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зміну розміру стягуваних аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них, а позивачка також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача і додаткових витрат на дитину, якщо на те будуть наявні законні підстави.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Індустрільного районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2019 року змінити в частині стягнутого розміру аліментів, зменшивши їх розмір з 3 000 грн. до 1 200 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішення Індустрільного районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2019 року у іншій частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
Т.П. Красвітна