Справа № 161/3369/19 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.
Провадження № 22-ц/802/591/19 Категорія: 1 Доповідач: Федонюк С. Ю.
27 червня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Любешівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гриневич Алли Миколаївни, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу на дії державного виконавця Любешівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Гриневич Алли Миколаївни, мотивуючи її тим, що постановою державного виконавця від 13 лютого 2019 року на нього як боржника накладено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по сплаті аліментів у повному обсязі. Зазначає, що вказана постанова є безпідставною та необґрунтованою, оскільки державний виконавець не звернув стягнення на його заробітну плату у ПП «Ромді Україна», а сам боржник добровільно сплатив 60 000,00 грн аліментів, що не було враховано виконавцем.
На підставі наведеного просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 13 лютого 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за виконавчим провадженням №47291421.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які суд вважав встановленими. Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що на даний час має місце роботи, до матеріалів справи долучено квитанції, які підтверджують сплату ним аліментів, однак вони судом не були взяті до уваги. Просив суд скасувати дану ухвалу суду і ухвалити нову, якою задовольнити скаргу в повному обсязі.
В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення судових повісток-повідомлень, зокрема боржник ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу, повідомлений через свого уповноваженого представника ОСОБА_2 , а тому відповідно до вимог ч.2 ст.247 та ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи апеляційним судом проведено у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
24 червня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від адвоката Максимовича О. В. - представника стягувача ОСОБА_3 , про слухання справи у відсутності сторони стягувача, яка вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подався.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши у їх сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника є заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а саме - в розмірі 107432,40 грн. станом на 01.02.2019 року, будучи зобов'язаним згідно із судовим рішенням сплачувати аліменти по 1/2 частці свого заробітку, а тому державний виконавець правомірно та обгрунтовано застосував до заявника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 09 вересня 2010 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.05.2010 року, до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
На виконання вказаного судового рішення судом був виданий виконавчий лист (а.с.22).
Примусове виконання судового рішення проводиться державним виконавцем Любешівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області Гриневич А. М. за виконавчим провадженням ВП №47291421.
Постановою державного виконавця від 13 лютого 2019 року для боржника встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с.6).
Згідно з розрахунком, складеним 01 листопада 2018 року державним виконавцем, боржник має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 95 482,40 грн. (а.с.24), а станом на квітень 2019 року - 113854,90 грн (а.с.44).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим законодавчо посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.
Згідно з частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Доказів погашення даної заборгованості по сплаті аліментів заявник суду не надав.
За таких обставин суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець правомірно виніс постанову про обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності квитанцій про сплату аліментів боржником за 2013-2014 роки, які підтверджують часткове виконання ним рішення суду та підтверджують протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця, є безпідставними, оскільки в матеріалах виконавчого провадження №47291421 відсутні будь-які підтверджуючі документи (квитанції, розписки та інші документи) про сплату боржником ОСОБА_1 аліментів на користь стягувача з 2015 року по даний час.
Посилання в апеляційній скарзі на необгрунтованість та незаконність рішення суду не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки підставами для винесення постанови, які передбачені пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
Також не приймаються до уваги апеляційним судом покликання апелянта про невжиття державним виконавцем при виконанні ним виконавчого провадження всіх передбачених Законом дій щодо з'ясування офіційного працевлаштування боржника для звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 , отримані у формі заробітної плати. Дане твердження спростовуються наявною копією трудового договору, укладеного між Приватним підприємством «Ромді Україна» та ОСОБА_1 , який датований 10 січня 2019 року (а.с.8-9). Разом з тим, відповідно до ст. 19 Закону "Про виконавче провадження" на боржника покладається обов'язок повідомляти державну виконавчу службу про зміну свого місця проживання та роботи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 червня 2019 року.
Головуючий
Судді