Справа № 156/1134/18 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І. М.
Провадження № 22-ц/802/675/19 Категорія: 48 Доповідач: Бовчалюк З. А.
20 червня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,
позивача ОСОБА_1 , та його представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини.
Покликається на те, що 14 травня 2016 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 В даному шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Сімейне життя з відповідачем не склалося, тому 04 жовтня 2017 року шлюб було розірвано. Ще до розірвання шлюбу через складні відносини з відповідачем він змушений був жити окремо, син залишився проживати з матір'ю. Вони з відповідачем проживають в одному селі, тому думав , що буде часто бачитися з сином, щоб він не відчував його відсутність. Проте, відповідач почала ставитися до нього вороже, відмовила у зустрічах з сином, почала в його присутності влаштовувати істерики і його провокувати. Хоча і надавав кошти на утримання дитини, однак відповідач постійно була незадоволена його відношенням до сина, інколи ховала від нього дитину та не дозволяла зайти в будинок. За його зверненням до служби у справах дітей було винесено Розпорядженням голови Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 31 травня 2018 року, яким йому встановлено наступний порядок участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 : щопонеділка, щовівторка, щосереди, щоп'ятниці з 16 - 00 години до 18-00 години, за місцем фактичного проживання матері, у її присутності, з урахуванням режиму дня та станом здоров'я дитини. Відповідачу було роз'яснено не чинити перешкоди йому у спілкуванні з сином. Проте, відповідач відмовилася виконувати дане розпорядження, сказала, що з дитиною бачитися він не буде і своє рішення ніхто її не заставить змінити. Коли він намагався зустрітися з дитиною, то влаштувала йому скандал в присутності сина, який починав плакати. Після розпорядження він неодноразово звертався до сільського голови щодо розгляду питання виконання відповідачем рішення та надання можливості бачитися з сином, однак після його звернень відповідач писала заяви з наклепом на нього або з описом своїх надуманих особистих образ, які фактично до стосунків з дитиною не мають відношення. Після написання заяв, що він ніби не виконує Розпорядження, відповідач фактично заперечувала проти його зустрічей з сином і не дозволяла бачитися, на призначену годину йшла з дому або не відповідала по телефону. Враховуючи, що їхній син з відповідачем не відвідує дошкільний заклад, де б він міг бачитися з дитиною , то вичерпалися всі можливі засоби досудового вирішення питання спілкування та його участі у вихованні власного сина. Так як на територію подвір'я і до будинку його відповідач не пускає, а також враховуючи ту обставину, що дане розпорядження обмежує його права тільки 2-ма годинами спілкування в день, то вважає, що має право на особисте виховання дитини за своїм місцем проживання.
Просить зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_6 та визначити наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина, а саме : щопонеділка, щоп'ятниці з 16-00 год. до 18-00 год. та щовівторка з 18:00 год. до 20:00 год. наступного дня (середи) з перебуванням сина за місцем проживання батька та проведенням вільного часу ініціатива вибору яких належить батькові, за узгодженням з дитиною.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року позов в даній справі задоволено частково.
Ухвалено зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 та визначити ОСОБА_1 такий спосіб у спілкуванні з сином:
- систематичні побачення з сином щопонеділка та щоп'ятниці з 16-00 год. до 18-00 год. за місцем проживання чи перебування батька, без присутності матері, за умови дотримання прав та інтересів дитини та протягом шести місяців, з дня набрання рішенням законної сили, - у присутності представника органу опіки та піклування Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині періодичності побачень з дитиною та побачень дитини лише за місцем проживання матері та в її присутності.
Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішень суду першої інстанцій, доводи апеляційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Задовольняючи частково позов в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що визначений порядок участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною максимально відповідає інтересам сторін та не суперечитиме інтересам дитини і сприятиме її нормальному розвитку та емоційному стану.
Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч.ч. 2, 3 ст. 5 СКУкраїни). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Стаття 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 151, 153 СК України).
Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов'язковим до виконання.
У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.(ст. 159 СК України)
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративнимичи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого Іваничівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 12 липня 2017 року батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сторони : позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 ( а. с. 7).
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 07 липня 2017 року ухвалено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_8 стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно ( а.с. 9). Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 04 жовтня 2017 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 8).
Розпорядженням голови Іваничівської районної державної адміністрації Волинської області № 151 від 31 травня 2018 року встановлено ОСОБА_1 наступний порядок участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , : щопонеділка, щовівторка, щосереди, щоп'ятниці з 16:00 години до 18:00 години, за місцем фактичного проживання матері, у її присутності, з урахуванням режиму дня та станом здоров'я дитини ( а.с. 16).
16 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Грядівської сільської ради із заявою з проханням направити комісію до ОСОБА_3 для пояснень невиконання вказаного розпорядження Іваничівської РДА ( а.с. 17).
Розпорядженням Грядівської сільської ради Іваничівського району від 16 червня 2018 року № 06-аг створено комісію для обстеження дотримання ОСОБА_9 розпорядження Іваничівської РДА від 31.05.2018 року . Згідно з рішенням виконавчого комітету Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 30 серпня 2018 року за № 37, розглянувши заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вислухавши сторони, які не дійшли згоди та примирення, а також враховуючи заключення лікарсько-консультативної комісії щодо стану здоров'я ОСОБА_7 рекомендовано звернутися до суду для вирішеного зазначеного питання в судовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду (а.с. 24).
Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало порушення його права, як батька, на участь у вихованні малолітнього сина без присутності матері чи інших осіб, оскільки мати чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, що в свою чергу породжує конфлікти між батьками та негативно впливає на малолітню дитину.
Неможливість батька вільно спілкуватись з неповнолітнім сином підтверджується як поясненнями учасників справи так і показами свідків, що допитані судом першої інстанції.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку дійшов до правильного висновку про визначення такого способу участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам дитини, а саме: щопонеділка та щоп'ятниці кожного тижня з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. з а місцем проживання чи перебування батька без присутності матері у присутності органу опіки та піклування Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Доводи апеляційної скарги про неправильність визначеного судом першої інстанції графіку спілкування батька з дитиною без присутності матері, за місцем проживання саме батька та без врахування стану здоров'я дитини є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, який є батьком дитини, піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, є матеріально-забезпеченою людиною та має належні житлові умови.
Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом першої інстанції не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.
Крім того, судом установлено, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 емоційно напружені, в переважній більшості закінчуються словесними перепалками та конфліктами, а тому ухвалюючи рішення суд виходив з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, визначивши спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам саме дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що саме побачення дитини з батьком негативно впливають на його психічний стан та саме цей факт вплинув на здоров'я дитини є голослівними та бездоказовими.
Крім того в матеріалах цивільної справи міститься лист Іваничівської центральної районної лікарні Управління охорони здоров'я про те, що лікарсько-консультативної комісії не може ні підтвердити ні спростовувати інформацію про те, що побачення малолітнього ОСОБА_10 з батьком могли стати причиною виникнення астено-невротичного синдрому, оскільки є ряд причин виникнення даного захворювання в дитячому віці та наведено ряд причин, як то генетична схильність, гіпоксія, часті стреси, інтенсивне розумове та фізичне навантаження, перенесені запальні захворювання та інші причини.
Не заслуговують доводи відповідача, що дитина не знає позивача, як батька, боїться його, втікає, не хоче спілкуватись. Оскільки діти в даному віці сприймають всю інформацію через маму, адже в даному віці вони не можуть формувати самі висновки, і оскільки негативно налаштована сама відповідач щодо свого колишнього чоловіка так і тривожно буде ставитись дитина.
Законодавством передбачено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Слід роз'яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Крім того з відповідача на користь позивач підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім під час апеляційного перегляду даної цивільної справи, на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.
Під час апеляційного розгляду даної цивільної справи до закінчення судових дебатів позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 гривень .
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач подав суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 18 червня 2019 року, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Якубчак І.П.; акт виконаних робіт адвокатом Якубчак І.П.; попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначено вид правової допомоги кількість годин та вартість таких послуг, зокрема ознайомлення з матеріалами справ та консультація клієнта з приводу апеляційної скарги становить 720 гривень та витрачено 45 години, підготовка до справи становить 480 гривень та витрачено 30 години, представництво клієнта в суді 960 гривень; квитанцію до прибуткового ордеру № б/н від 20 червня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 1300 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що заявником доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги у розмірі 1300 грн у суді апеляційної інстанції, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 , оскільки апеляційну каргу ОСОБА_3 було залишено судом без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1300 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: