Іменем України
27 червня 2019 року
м. Харків
справа № 645/1861/15 - ц
провадження №22-ц/818/2177/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Коваленко І.П., Сащенка І.С,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова, ухвалене 12 січня 2018 року о 13 годині 25 хвилин у складі судді Шарка О.П.,
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (ДТП). Просила стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 59 837,87 грн, 2 837,63 грн за втрату товарної вартості автомобіля та моральну шкоду в розмірі 7000 грн, витрати за проведення незалежної оцінки дорожнього транспортного засобу в розмірі 450 грн.
Позов обґрунтований тим, що в результаті ДТП, що мала місце 27.12.2014 за участю сторін у справі, було пошкоджено належний позивачу автомобіль Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 . Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2015 року винним у скоєні даного ДТП визнано ОСОБА_2 . Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу були завдані матеріальні збитки, що виразилися у вартості відновлювального ремонту автомобілю з урахуванням його фізичного зносу у розмірі 59 837,87 грн, вартості компенсації за втрату товарної вартості автомобілю у розмірі 2 837,63 грн та витрат по сплаті послуг незалежної оцінки в розмірі 450 грн. Крім того, в результаті завданої її майнової шкоди позивач зазнала душевних страждань, що виразилися у її хвилюваннях, зусиллях щодо відновлення власного транспортного засобу, тривалій нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на її відносини з сім'єю, близькими та на роботі. Окрім того, ОСОБА_1 була змушена змінити свій звичайний робочий день, оскільки витрачала безліч часу на поїздки до станції технічного обслуговування, оцінювача, органів судової влади та ДАІ з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який би міг бути витрачений на сім'ю та роботу. Завдану їй моральну шкоду позивач визначила у розмірі 7000 грн.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 31 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 був задоволений (т.1 а.с. 65 - 67).
Ухвалою цього ж суду від 17 листопада 2015 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, вищезазначене рішення скасовано та справу призначено до розгляду в судовому засіданні (т.1 а.с. 88).
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 12 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, в сумі 59837 грн 87 коп., за втрату товарної вартості автомобіля - 2873 грн 63 коп., в якості відшкодування моральної шкоди - 7000 грн. 00 коп., витрати за проведення експертної оцінки в сумі 450 грн. та судовий збір у розмірі 875 грн 22 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП 27.12.2014 автомобілю Феденко ОСОБА_3 . Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 , була завдана матеріальна шкода у розмірі 59 837 грн 87 коп., 2 873 грн 63 коп. - втрата товарної вартості автомобіля. Вартість проведеної оцінки склала 450 грн. Винним у ДТП було визнано ОСОБА_2 . Розмір завданих збитків підтверджено належними і допустимими доказами. Пошкодження автомобіля позивача спричинили їй моральну шкоду, що виразилась у душевних стражданнях внаслідок пошкодження майна, перебуванні у стані постійної нервової та психологічної напруги, що вплинуло на відносини з близькими людьми та колегами, порушенні звичайного укладу життя. Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішенням, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог ст.ст. 1192, 1194 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст.ст. 6, 22, 29, 26 - 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» суд не залучив до участі у справі приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» (надалі ПрАТ «СК «Статус») та задовольнив позов про стягнення з відповідача завданої шкоди, хоча його цивільна - правова відповідальність була застрахована. Рішення суду про стягнення на користь позивача 7000 грн на відшкодування моральної шкоди належним чином не мотивовано. В супереч вимог ст.ст. 76 - 79 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів ушкодження свого здоров'я під час ДТП, наявності у неї душевних страждань внаслідок пошкодження її майна, перебування у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини з сім'єю, близькими та на роботі.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилається на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Зазначає, що на час ДТП за участю відповідача ПраТ «СК «Статус» була позбавлена членства в Моторному (транспортному) страховому бюро України (МТСБУ) через заборгованість до фондів. Відповідач не здійснив жодної встановленої законом дії для отримання страхового відшкодування. Навпаки, втік з місця події, не надав позивачу відомості про наявний в нього страховий поліс та не повідомив страхову компанію про ДТП. Згідно інформації офіційного сайту МТСБУ станом на 27.12.2014 року пред'явлений відповідачем страховий поліс визначений страховиком як зіпсований бланк.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350 грн за те, що він 27.12.2014 о 14 год. 50 хв., керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 , в м. Харкові біля буд. 12/21 по вул. Харківських Дивізій не забезпечив безпечну дистанцію руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_1 , заподіявши матеріальні збитки. Крім того, ОСОБА_2 зник з місця ДТП (постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2015 року (т.1 а.с. 8)).
ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (т.1 а.с. 31).
Відповідно звіту № 30/01/15 про оцінку колісного транспортного засобу від 26.02.2015, складеного ФО-П ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 59 837 грн 87 коп., що складається з вартості відновлюваного ремонту у розмірі 56 733 грн 09 коп. та вартості втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 2 873 грн 63 коп. (т.1 а.с. 120 - 138). Вартість проведеної оцінки склала 450 грн., що підтверджується актом прийому-передачі робіт від 26.02.2015 (т.1 а.с. 10).
Встановлені судом обставини завдання шкоди позивачу, вина відповідача у завдані шкоди та визначений судом розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , апелянтом не оскаржувався.
Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них вимоги ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України, що встановлюють обов'язок особи, з вини якої завдано шкоду, відшкодувати її в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення з відповідача грошових сум на відшкодування збитків тому, що його цивільно - правова відповідальність була застрахована, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно полісу № АІ/6090632 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.03.2014 між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Статус» укладено договір страхування на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди за участю належного йому автомобілю (т.1 а.с. 79).
Відповідно до ст. 22.1. Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» (надалі Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
За приписом ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частина перша ст.16 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 "Про страхування" містить визначення договору страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За умовами ч.4 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Стаття 981 ЦК України встановлює, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката), у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договром (ст. 983 ЦК України).
Згідно пунктів 2.1., 2.1.3 - 2.1.5 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії
з регулювання ринків фінансових послуг України 27.10.2011 за № 673, при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов'язаний посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Заповнювати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до порядку заповнення бланка поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ. Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів набирає чинності з моменту, зазначеного в ньому.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 за № 558, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 № 279/2011, бланк полісу ОСЦПВВНТЗ (далі - поліс) складається з двох аркушів самокопіювального паперу формату А4:
- перший аркуш (Оригінал) - бірюзового кольору, видається Страхувальнику; - другий аркуш (Копія) - білого кольору, залишається у страховика. Поліс заповнюється чітко, розбірливо, друкарським способом або від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами та цифрами (див. зразок нижче). До розділу 10 Полісу в графі «Сплачений» до відповідних клітинок записується година, хвилина, день, місяць рік сплати платежу та номер і вид платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо), що засвідчує таку сплату.
Оригінал полісу бірюзового кольору відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не наданий.
З наданої відповідачем копії полісу вбачається, що поліс № АІ / 6090632 був виданий 30.03.2014 строком дії з 25.07.2014 по 24.07.2015. В розділі 10 цього полісу дані про годину, хвилину сплати платежу та номер і вид платіжного документу (квитанція, прибутковий ордер тощо), що засвідчує таку сплату, відсутні.
Пунктом п.2.1.2. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 № 566, страховики-члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ відомості про втрачені, зіпсовані та знищені бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням.
Згідно публічної інформації, викладеної на офіційному сайті МТСБУ, ПраТ «СК «Статус» з 03.04.2014 позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів. Станом на 27.12.2014 поліс № АІ / 6090632 визначений страховиком як зіпсований бланк (т.1 а.с. 100).
За змістом статей 33, 35, 37 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; . вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; . поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
З постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.02.2015 вбачається, що ОСОБА_2 зник з місця ДТП. В супереч вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України Щічка не надав суду доказів того, що на виконання вимог ст. 33 Закону він в триденний строк після ДТП повідомив ПрАТ «СК «Статус» про настання страхового випадку.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що станом на час ДТП відповідальність ОСОБА_2 була застрахована. Тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для покладення обов'язку відшкодувати завдану позивачу шкоду на винну особу є не обґрунтованими.
Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не відповідності рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 7000 грн встановленим у справі обставинам.
При ухвалені рішення в цій частині суд виходив з того, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 зазнала душевних страждань, перебувала у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на її відносини з близьким людьми та колегами, порушило звичний уклад життя.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Враховуючи вищенаведене, визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд виходить із обставин справи та вважає, що суд першої інстанції не врахував тривалість та характер, ступінь страждань ОСОБА_1 , що були пов'язані з пошкодженням та необхідністю відновлення автомобілю. Відтак, з урахуванням вимог розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про те, що розмір суми, що підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, належить зменшити до 2 тисяч гривень.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатила 875 грн 22 коп. судового збору (т.1 а.с. 1, 2, 37). Враховючи часткову обгрунтованість її позовних вимог, пропорційність стягнення судового збору задоволеній частині позову, розмір судового збору, стягнутий рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_2 підлягає зменшенню з 875 грн 22 коп. до 808 грн 09 коп.
ОСОБА_2 сплатив при подачі апеляційної скарги 1057 грн 20 коп. (т.2 а.с. 7). Тому з урахуванням її часткової обгрунтованості, з ОСОБА_1 на користь відпоівдача належить стягнути 81 грн 09 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 12 січня 2018 року змінити.
Зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, з 7000 (семи тисяч) гривень до 2000 (двох тисяч) гривень.
Зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 875 (восьмиста сімдесяти п'яти) гривень 22 (двадцяти двох) копійок до 808 (восьмисот восьми) гривень 09 (дев'яти) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 81 (вісімдесят одну) гривню 09 (дев'ять) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 червня 2019 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді І.П. Коваленко
І.С. Сащенко