24 червня 2019 року
м. Харків
справа № 638/6229/18
провадження № 22-ц/818/3000/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсянніково А.І., Сащенка І.С.,
за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
відповідач: Харківська міська рада,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року в складі судді Штих Т.В.,
встановив:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. «Ж-1», з ганком літ. «ж-1», тамбуром літ. «Ж», літньою кухнею літ. «К», що складає 34/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , будинок після смерті ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що вона має спадкувати майно після померлого батька, яке складається з житлового будинку літ. «Ж-1», з ганком літ. «ж-1», тамбуром літ. «Ж», літньою кухнею літ. «К», що складає 34/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що її батько за життя не звертався до нотаріальної контори, щодо прийняття спадщини після померлої матері, яка була донькою прадіда позивачки ОСОБА_4 , який прийняв від Житлового відділу Ленінської районної ради м. Харкова в безкоштовне орендоване користування самовільно збудований одноповерховий дерев'яний будинок на ділянці землі в м. Харкові, АДРЕСА_1 ,27 строком на 1 рік, відповідно до договору від 31 жовтня 1934 року.
Відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2019 року встановлено, що позивачка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 будинок літ. «Ж-1», збудований її батьком, що складає 34/100 частини домоволодіння та є єдиним спадкоємцем першої черги.
15 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Шостої Харківської нотаріальної контори для видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме житловий будинок літ. «Ж-1», що складає 34/100 часток за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її батька - ОСОБА_3 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу оскільки майно ні за ким не зареєстроване.
Зазначає, що від прийняття спадщини не відмовлялася, а навпаки хоче узаконити своє право на спадкове майно.
У зв'язку з тим, що за час свого життя спадкодавець ОСОБА_3 не зареєстрував право власності в установленому законом порядку, на теперішній час позивачка не має можливості отримати у державного нотаріуса свідоцтво про право власності за законом, у зв'язку із чим і звернулася до суду для захисту свого порушеного права.
На вказану позовну заяву 21 лютого 2019 року надано відзив, де відповідач - Харківська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що ОСОБА_1 повинна була звернутись до Державного реєстратора прав на нерухоме майно для оформлення права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, а у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Державного реєстратора прав на нерухоме майно, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Крім того, вказує, що позивачем не надано документів на підтвердження часток, а саме того, що житловий будинок літ. «Ж-1» з ганком, тамбуром, літньою кухнею складає 34/100 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача з'явився у судове засідання та підтримав позицію позивача, викладену у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності.
Представник відповідача - Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом залишено без задоволення.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано цілу низку наданих нею доказів.
Так, судом було вказано, що обставини родинних зв'язків не підтверджено доказами, а тільки наведені у тексті позовної заяви. Проте, до позовної заяви були додані документи, а саме: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про шлюб та зміну прізвища. Саме ці додатки і вважає документами, що підтверджують родинні зв'язки.
Крім того, вказує, що нею до суду було додано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2009 року, в якому встановлена низка обставин та яке безумовно пов'язано з спірними правовідносинами. Вважає, що висновок районного суду про те, що вказане рішення не має стосунку до позовних вимог безпідставним.
На вказану апеляційну скаргу Харківська міська рада надала відзив у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив на апеляційну скаргу містить ті ж самі посилання, що і відзив на позовну заяву.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно із частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
На час смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був чинним Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, тому на правовідносини щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , поширюється дія ЦК, в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 529 ЦК України, в редакції 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Статтею 548 ЦК України, в редакції 1963 року, передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, спадкоємець прийняв спадщину якщо: 1) він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
При цьому про фактичне прийняття спадщини може свідчити спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, наявність у спадкоємця документів померлого, квитанції, свідоцтв, тощо.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2009 року, яке набрало законної сили встановлено, що на підставі договору оренди від 31.10.1934 року, ОСОБА_4 , прийняв від Житлового відділу Ленінської районної ради м. Харкова, в безкоштовне орендове користування самовільно збудований ним одноповерховий дерев'яний будинок на ділянці землі в АДРЕСА_2 строком на 1 рік. На теперішній час, АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_1, в зв'язку з чим змінено нумерацію будинків з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 мав дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які разом з батьками проживали у вищезазначеному будинку. В 1930 році бабуся позивачки ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та взяла його прізвище - ОСОБА_11 . Від шлюбу в них народилось 4 дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 (мій батько) та ОСОБА_14 .
В 1938 році ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , сумісно, за власні кошти, на даній земельній ділянці, поряд з будинком літ. «А-1», з метою покращення житлових умов, самочинно побудували будинок літ. «Б-1».
В 1961 році дядько позивачки ОСОБА_12 зареєстрував шлюб з ОСОБА_15 (після одруження ОСОБА_11 ). Від шлюбу народилося двоє дітей, їм з родиною стало тісно і він, за згодою прабабусі та прадідуся позивача ОСОБА_16 , зніс старий будинок літ. «А-1», який на той період практично розвалився, та на його місці в 1968 році самочинно побудував новий цегляний будинок літ. «А-1», а в 1982 році прибудував до нього сіни літ. «аі» та ганок літ. «а2».
В 1968 році батько позивачки ОСОБА_3 за згодою, прадідуся, прабабусі та його матері ОСОБА_17 , самочинно побудував житловий будинок літ. «Ж-1» по АДРЕСА_1 . В 1996 році ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивачка - його донька ОСОБА_1 .
В будинку літ. "Б-1" проживали ОСОБА_10 та ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 .. Після його смерті спадкоємцями на все спадкове майно залишились його дружина та сини. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 .. На момент її смерті в будинку літ. "Б-1" проживали ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , а брат ОСОБА_13 проживав в Близнюківському районі Харківської області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_14 . Після його смерті спадкоємцями за законом залишились ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_13 . Інших спадкоємців у померлого не було, в зв'язку з тим, що при житті він не створив сім'ї. ОСОБА_13 не претендував на спадкове майно і не претендує до теперішнього часу, про що склав письмову заяву про відмову від спадкового майна.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, фактично після смерті батьків спадщину прийняли ОСОБА_12 та ОСОБА_1 (онука спадкодавців). (а.с.28-30).
Вищевказане рішення суду набрало законної сили, тому обставини, які ним встановлені, відповідно до частини 4 та 5 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Вищезазначеним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2009 року також встановлено, що позивачка постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 , будинок літ. «Ж-1», спадщину прийняла та єдиною його спадкоємицею першої черги.
Також вищезазначеним рішенням суду та ухвалою суду від 26 лютого 2010 року право власності на новозведений житловий будинок літ. «А-1» з прибудовами літ. "а", літ. «а 1» та літ. «а2» (крильце), житловий будинок літ. «Б-1» з прибудовою літ. «б» та надвірними будівлями літ. "В", "И" та літня кухня літ. "М", що розташований по АДРЕСА_1, що складають 66/100 частини домоволодіння визнано за ОСОБА_12 в порядку спадкування за законом (справа № 2- 1941/09).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_12 спадщину після його смерті, а саме 66/100 домоволодіння по АДРЕСА_1 отримала дружина ОСОБА_2 .
Після набрання законної сили вищезазначеним рішенням суду та оформленням 11.08.2016 року ОСОБА_14 спадщини після смерті ОСОБА_12 , позивачка ОСОБА_1 15.11.2017 року звернулась до нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, а саме житловий будинок літ. Ж-1, що складає 34/100 часток за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного нотаріуса Шостої Харківської нотаріальної контори від 15 листопада 2017 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно (житловий будинок літ. Ж-1, що складає 34/100 часток за адресою: АДРЕСА_1 ), оскільки право власності на цей будинок не зареєстровано ні за ким. (а.с.12).
Із довідки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.06.2016 року вбачається, що житловий будинок літ. «Ж-1» з прибудовами загальною площею 43,0 кв.м, у тому числі житлова - 31,3 кв.м складає 34/100 частин домоволодіння. Право власності не оформлено. Згідно з Інструкцією про порядок проведення Технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 зі змінами і доповненнями, індивідуальні житлові будинки, господарські будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року, не належать до самочинного будівництва. (а.с.11 зв).
Із копії технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 07.09.2016 року вбачається, що загальна площа житлового будинку літ.Ж-1 , 1958 року побудови, складає 43,0 кв.м, у тому числі житлова - 31,3 кв.м. та складається із приміщень 4-2,4-3,4-4,4-5, ганок літ. «ж-1», тамбуром літ. «Ж», літня кухня літ. «К», 1970-1971 року побудови. (а.с.17-21).
Відповідно до технічного висновку від 20.04.2018 року про стан будівельних конструкцій житлового будинку літ. «Ж-1», з ганком літ. «ж-1», тамбуром літ. «ж», літньою кухнею літ «К», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визначення можливості подальшої експлуатації вбачається, що експлуатація можлива при проведені капітально відновлювальних робіт, дефектів в несучих конструкціях і фундаментах будівель не виявлено. Технічний стан житлового будинку літ Ж-1 після проведення ремонтних робіт в цілому відповідає вимогам діючих норм та правил державних стандартів будівельних, санітарних і протипожежних норм. Будівельна готовність об'єкта - 100%.
Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів.
Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.06.2009 року встановлено, що самочинним будівництвом по АДРЕСА_1 не порушені права третіх осіб та охоронювані законом інтереси.
Не надано таких доказів сторонами і на час розгляду даної справи.
Відповідач ОСОБА_14 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що вона визнає позов позивача і просила його задовольнити, оскільки вищезазначеним рішенням суду визнано право власності за ОСОБА_12 на житлові будинки літ. «А-1» та «Б-1», які знаходяться на цій земельній ділянці за цією адресою.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок літ. «Ж-1», з ганком літ «ж-1», тамбуром літ. «ж», літньою кухнею літ. «К», що складає 34/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року - скасувати.
Ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. «Ж-1», з ганком літ «ж-1», тамбуром літ. «ж», літньою кухнею літ. «К», що складає 34/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 26 червня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко