Справа № 644/8815/16-ц
Провадження № 22-ц/818/2664/19
26 червня 2019 року
м.Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Овсяннікової А.І.
суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.
за участю секретаря - Чабан А.В.
учасники справи:
позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє від імені малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2016 року у складі судді Клименко А.М по справі № 644/8815/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 28 вересня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом зі сплатою відсотків і комісії за користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору станом на 31 серпня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 14419 грн. 44 коп., з яких заборгованість за кредитом - 497 грн. 82 коп., проценти за користування кредитом - 9658 грн. 79 коп., пеня та комісія- 3100 грн., штраф (фіксована частина)- 500 грн., штраф (процентна складова) - 662 грн. 83 коп.
Просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 14419,44 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 вересня 2010 року станом на 31 серпня 2016 року в загальному розмірі 14419 грн. 44 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 497 грн. 82 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9658 грн. 79 коп., заборгованості за пенею та комісією в сумі 3100 грн., фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн., процентної складової штрафу в сумі 662 грн. 83 коп., а також судові витрати в розмірі 1378 грн., а всього стягнути 15797 грн. 44 коп.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконано умов договору, а тому заборгованість підлягає стягненню.
ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 березня 2019 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 у якості правонаступника ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє від імені малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що позивачем не надано суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка «Універсальна».
У копії анкети-заяви відсутні дані про день видачі банківської картки, , яка банківська картка була видана ОСОБА_1 , строк її дії, який рахунок відкрито на ім'я позичальника, не зазначено кредитний ліміт наданий відповідачу банком та строк дії картки. Пам'ятка клієнта, яка є невід'ємною частиною договору, відповідачеві не видавалася. Позивачем надана суду виписка з договору, а не виписка з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім'я відповідача.
При перегляді заочного рішення нею заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. 01 листопада 2013 року Банком нібито були надані відповідачу грошові кошти у розмірі 499,79 грн. Банк звернувся з позовною вимогою 03 листопада 2016 року, тобто, після спливу трирічного строку позовної давності.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 28 вересня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір №б/н , за яким відповідач отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом зі сплатою відсотків і комісії за користування кредитом.
ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконувала у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2016 року відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 14419,44 гривень, яка складається: із заборгованості за кредитом - 497 грн. 82 коп., проценти за користування кредитом - 9658 грн. 79 коп., пеня та комісія- 3100 грн., штраф (фіксована частина)- 500 грн., штраф (процентна складова) - 662 грн. 83 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з тих обставин, що відповідачем порушено умови договору, а тому заборгованість саме у такому розмірі підлягає стягненню.
Повністю погодитись з таким висновком суду не можна.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що зазначено в судовому рішенні.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Отже, стягненню підлягає тільки заборгованість в межах строку дії договору.
В суді апеляційної інстанції представником Банку зазначено уточнений розмір заборгованості в межах строку дії договору, а саме в межах строку позовної давності з 31 серпня 2014 року по 31 серпня 2016 року заборгованість за тілом кредиту становить 497 грн. 82 коп., по процентах за користування кредитом- 784,03 грн., а саме: станом на 31 серпня 2014 року - 372 грн. 56 коп., за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року -102 грн. 02 коп.(497,82*34,8%/360*212), за період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2016 року - 309,45 грн.( 497,82*43,2%/360*518), пеня -1100 грн.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи розмір заборгованості за тілом кредиту суд апеляційної інстанції вважає можливим зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 500 грн.
Щодо стягнення штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, то суд виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
За таких обставин підстав для стягнення штрафів: 500 грн. -фіксована частина та 662 грн. 83 коп. -процентна складова, не вбачається, оскільки це є подвійним стягненням.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає щодо пропуску ПАТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності, оскільки 01 листопада 2013 року Банком надано фактично кошти ОСОБА_1 у сумі 499 грн. 79 коп., а позов подано 03 листопада 2016 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18).
Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору б/н відповідачу надано 2 картки: з терміном дії до 31 липня 2017 року та 31 січня 2020 року. Останній платіж по картці здійснено ОСОБА_1 26 листопада 2013 року. З позовом Банк звернувся 03 листопада 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відмови в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки такий строк не сплинув.
Щодо стосується посилання апелянта стосовно сумніву у сплаті ОСОБА_1 26 листопада 2013 року 1 грн. 97 коп., то суд виходить з наступного.
Дана сума не спростована.
Як зазначає представник Банку, що не спростовується і апелянтом, що за кредитним договором від 28 вересня 2010 року ОСОБА_1 фактично отримала кошти 01 листопада 2013 року.
Не заперечує у зв'язку з сумнівом ОСОБА_4 у сплаті ОСОБА_1 . 1 грн. 97 коп. 26 листопада 2013 року зменшити сплату по відсотками - 20 грн. 58 коп., які нараховані 01 листопада 2013 року, тобто, до 03 листопада 2016 року. Однак, наступні нарахування по відсоткам відповідають вимогам ст. 257 ЦК України.
Таким чином, загальна заборгованість за кредитним договором становить 497, 82+ 763,45+ 500 = 1761 грн. 27 коп.
Дані суми підлягають стягненню з відповідача, а позовні вимоги - частковому задоволенню.
За таких обставин рішення суду підлягає зміни з викладенням резолютивної частини в новій редакції з зазначенням сум, що підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє від імені малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2016 року - змінити.
Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікоовї картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 вересня 2010 року у сумі 1761 грн. 27 коп.(одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня двадцять сім копійок) , яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 497 грн. 82 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 763 грн. 45 коп., пеня 500 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 217,74 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1811,58 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 червня 2019 року.
Головуючий - А.І. Овсяннікова
Судді: І.П. Коваленко
І.С. Сащенко