Справа № 622/276/19 Суддя першої інстанції: Шабас О.С.
Провадження № 33/818/801/19
25 червня 2019 року м. Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Яковлева В.С., вирішуючи питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Золочівського районного суду Харківської області від 3 червня 2019 року,-
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1985 року народження, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , -
визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На вказану постанову суду ОСОБА_1 19.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та незаконність постанови просить її скасувати.
Разом з цим, ОСОБА_1 просить поновити йому строк апеляційного оскарження зазначеної постанови у зв'язку з тим, що він в судовому засіданні участі не приймав, а копію постанови отримав лише 11.06.2019 року.
Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Отже закон пов'язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою коли отримано повний текст постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції 3 червня 2019 року ОСОБА_1 дійсно участі не приймав.
Проте, відповідно до поштового повідомлення (а.с.20) ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку та був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
До того ж, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 (а.с.13) спрямована Золочівському районному суду Харківської області.
Цей факт ще раз підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про те, що відносно нього Золочівським районним судом Харківської області розглядається справа про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, а саме оскаржуваної постанови (а.с.24-27) та журналу судового засідання (а.с.21-22), в судовому засіданні 3 червня 2019 року приймав участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Смаль В.В., в якому було проголошено судову постанову, а відтак - був ознайомлений з порядком та строками оскарження судового рішення.
Разом з тим, копію судової постанови адвокат Смаль В.В. отримав 11.06.2019 року (а.с.29) тобто в межах строку апеляційного оскарження.
Таким чином, апеляційний суд вважає що ОСОБА_1 достовірно знав про те, що справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно нього розглядалась Золочівським районним судом Харківської області та мав реальну можливість оскаржити постанову суду в межах строку апеляційного оскарження визначеного законом (до 13.06.2019р. включно).
Поряд з цим, сам по собі факт отримання 11.06.2019 року копії постанови суду не є поважною причиною пропуску цього строку.
Таким чином відсутні підстави вважати, що існували перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги. Інших поважних причин пропуску процесуального строку апелянтом не зазначено.
Виходячи з вищевикладеного, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Золочівського районного суду Харківської області від 3 червня 2019 року - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду В.С. Яковлева