«26» червня 2019 року
м. Харків
справа № 641/7770/18-ц
провадження № 22ц/818/2499/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Колтунової А.І., Маміної О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 січня 2019 року у складі судді Григор'єва Б.П.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.
Позовна заява мотивована тим, що в період з 19 серпня 2010 року до 31 березня 2015 року вони з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказала, що ОСОБА_2 виплачує аліменти на утримання сина з 12 січня 2015 року у розмірі 600,00 грн. щомісячно. Однак, у зв'язку із тим, що сину виповнилося 8 років, він потребує значно більших витрат на виховання, догляд та прожиття, збільшилися витрати на його навчання та розвиток, тому необхідно збільшити розмір аліментів на утримання сина.
Просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1900,00 грн. щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, змінено розмір стягуваних аліментів, визначений рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року по справі № 641/111/15 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600,00 грн., та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500,00 грн., починаючи з дня набрання рішенням законної сили; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення судового збору, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуване рішення в частині стягнення з нього судового збору, звільнити його від сплати судового збору при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що він є учасником бойових дій, про що він повідомляв суд при подачі заяви про слухання справи за його відсутності та надавав відповідні докази.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія в оскаржуваній частині мотивовано тим, що за захистом своїх порушених прав звернулася ОСОБА_1 , відповідачем не заявлено зустрічного позову, а тому, зазначений предмет спору не пов'язаний з порушенням суб'єктивних прав ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, ОСОБА_2 не звільнений від сплати судового збору.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 19 серпня 2010 року до 31 березня 2015 року ОСОБА_5 з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Як вбачається зі свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_3 (а. с. 6).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 березня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600,00 грн. щомісяця, починаючи з 12 січня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 8).
18 грудня 2019 року ОСОБА_2 до суду першої інстанції звернувся із заявою, в якій, між іншим, просив суд врахувати, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (а. с.22).
Як вбачається з посвідчення, серія НОМЕР_2 , виданого 05 квітня 2000 року, ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 23).
Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подачу позову про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року, який визначає статус, зокрема, і учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
Згідно із частиною 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» 06 листопада 2012 року № 5477-VI частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2018 року № 484-VIII внесені зміни, зокрема, у статтю 5 Закону України «Про судовий збір» (пільги щодо сплати судового збору), а саме: відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
ОСОБА_2 відповідно до посвідчення, серія НОМЕР_2 , виданого 05 квітня 2000 року, є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій
Разом з тим, у рамках цієї справи ОСОБА_2 є відповідачем та ним не заявлено жодних вимог, пов'язаних з порушенням його прав, не подано зустрічного позву про захист його порушених прав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 295/4972/17 (провадження № 61-36594св18) та від 20 березня 2019 року по справі № 758/12272/16-ц (провадження № 61-32800св18).
Доводи та вимоги апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У разі оскарження рішення лише в частині судового збору, ОСОБА_2 не сплачується судовий збір за подачу апеляційної скарги, а тому, враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
В іншій частині судове рішення не оскаржувалося та не переглядалося.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 січня 2019 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.І. Колтунова
О.В. Маміна
Повний текст постанови складено 26 червня 2019 року.