Провадження № 22-ц/803/1097/19 Справа № 200/23052/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
19 червня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Кошара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра та Гарантія" про визнання договору недійсним,-
В грудні 2014 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра та Гарантія" про визнання договору недійсним.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» про визнання договору недійсним - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року по справі №200/23052/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ "Довіра та Гарантія" скасувати та позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра та Гарантія" про визнання недійсним договору поруки - задовольнити.
У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра та Гарантія" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року просить апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року у справі №200/23052/14-ц залишити без задоволення, а саме рішення суду І інстанції - залишити без змін.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11049284000, відповідно до якого ОСОБА_2 були надані кошти в розмірі 218000,00 доларів США.
В забезпечення виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором 28.11.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №236315, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобов'язань перед кредитором.
20 квітня 2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу №18, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11049284000 від 29.09.2006 року укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року по справі було призначено судову почеркознавству експертизу.
За наслідком проведення судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз 14 грудня 2017 року складено Висновок №4396-17 з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах «Поручитель» на кожному аркуші договору поруки №236315 від 28.11.2008 року, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 - виконані самим ОСОБА_1 (а.с. 164-167).
Згідно із ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересі передбачені ч.2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно із ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 ЦК України свобода договору у відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що фактичні обставини, на які ОСОБА_1 посилався в обґрунтування позовних вимог, не знайшли свого підтвердження дослідженими судом доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, що в основу ухваленого рішення судом першої інстанції покладено висновок судової-почеркознавчої експертизи №4396 року, який є неналежним доказом, оскільки експертизу було проведено з порушенням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 10.08.1998 року № 53/5, колегія суддів ставиться критично, оскільки 05.06.2018 року до канцелярії Апеляційного суду Дніпропетровської області від апелянта надійшло клопотання про призначення додаткової експертизи.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про призначення додаткової почеркознавчої експертизи - задоволено, оплату експертизи зобов'язати покласти на ОСОБА_1 та направлено для проведення експертизи матеріали цивільної справи.
Однак, 16.10.2018 року до канцелярії Апеляційного суду Дніпропетровської області повернулась справа із листом про закриття експертного провадження №3515-18 без виконання судової почеркознавчої експертизи, оскільки кошти за проведення дослідження на рахунок інституту не надійшли.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було виконано всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з урахуванням доводів викладених в апеляційній скарзі, однак саме через не виконання ОСОБА_1 клопотання експерта щодо сплати вартості дослідження, дослідження не проведено, а тому й підстав сумніву щодо правильності попереднього Висновку № 4396-17 від 14 грудня 2017 року у суду відсутні.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича